Рішення

від 29.10.2019 по справі 909/754/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/754/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. С.Будного, буд.4а, м. Тернопіль,46400

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка"

вул. Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78124

про стягнення 229066,42грн. заборгованості.

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка", вул.Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78124

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. С.Будного, буд.4а, м. Тернопіль,46400

про стягнення 203647,59грн. заборгованості.

за участю

Від ТОВ "Компанія ЛАН"- Гураль Руслан Володимирович, (ордер серія ВО № 1000989) - адвокат

Від СГВК "Ім. Т.Г. Шевченка" : Ковалишин Олександр Романович, - довіреність № 1 від 20/08/2019 (договір №17/19 від 10.08.19) - адвокат, Неміш Роман Васильович (паспорт СС222890 від 18.03.1997)-директор

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім.Т.Г.Шевченка" про стягнення заборгованості в сумі 229 066 грн. 42 к. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 090217-01-Т.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договорами поставки від 09.02.2017 № 090217-01-Т зобов`язань з оплати поставленого товару, а саме сільськогосподарської техніки, що призвело до заборгованості перед позивачем, яка складає суму 229066,42грн., в тому числі з них 201100,09грн. - основного боргу та 27966,33грн.. 3% річних, яку позивач просить стягнути на його користь.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 відкрито провадження у справі, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідачу надано строк до 16.09.2019 для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України).

13.09.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву. ( вх. 15628/19 від 13.09.2019)

17.09.2019 (вх.15786) позивач надав відповідь на відзив.

Позивач ТОВ Компанія ЛАН 17.09.2019 подав відповідь на відзив ( вх. 15786/19 від 17.09.2019).

Також 13.09.2019 відповідач подав зустрічну позовну заяву № б/н від 11.09.2019, в якій просить суд прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з позовом ТОВ Компанія ЛАН до СГВК Ім.Т.Г.Шевченка про стягнення заборгованості за отриманий товар та 3% річних; стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН (ІПН-32941987) на користь позивача за зустрічним позовом - Сільськогосподарського виробничого кооперативу їм. Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код - 03375723) штрафні санкції в розмірі 9 407 грн. 59 коп.; стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН (ІПН-32941987) на користь позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу Ім.Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код - 03375723) збитки в розмірі 194 240 грн., судовий збір та судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 11 370 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтовуються неналежним виконанням ТОВ Компанія "Лан" п. 7.1 Договору поставки від 09.02.2017 № 090217-01-Т та додатковими витратами (збитки), які поніс сільськогосподарський виробничий кооператив "Ім.Т.Г. Шевченка" з підписання Договору оренди аналогічного устаткування з СОК "Фізер" та відповідні зобов`язання щодо оплати за користування орендованою технікою у зв`язку з відсутністю власної у розмірі 194240,00грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 суд постановив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка"; об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 909/754/19; призначив розгляд зустрічного позову разом з первісним у підготовчому засіданні 03.10.2019.

03.10.2019 до суду надійшли наступні документи:

- від СГВК Ім. Т.Г.Шевченка відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про виклик у судове засідання представника ДП "Лемкен-України" та витребування у ТОВ "Компанія ЛАН" оригіналів документів, а саме : 1) гарантійний акт №WG 17/005028 від 24.04.2017 року; 2) гарантійний акт №WG 17/010891 від 23.10.2017 року; 3) гарантійний акт №WG 18/009886 від 31.08.2018 року. У вказаній заяві зазначено, що факт гарантійного ремонту підтверджує те, що техніка посівна комбінація Compact-Solitaer 9/600 K HD 125 була передана до СГВК Ім.Шевченка в стані, який не відповідав технічним характеристикам нового устаткування. Заявник вказує, що слід дослідити, чи гарантійні ремонти обумовлені експлуатацією посівної комбінації Compact-Solitaer 9/600 K HD 125 чи гарантійні ремонти обумовлені заводським браком, неналежним перевезенням до місця відвантаження (с. Тишківці) та встановити, чи не експлуатувалась дана техніка до моменту доставки в с. Тишківці.

- від ТзОВ "Компанія Лан" поступив відзив на позовну заяву (вх. 16669/19 від 30.09.2019) та клопотання про витребування доказів. Заявник просить суд у поданому клопотанні витребувати в Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ,76018) інформацію щодо отримання Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Фізер (код 36544392) згідно з поданою до органів фіскальної служби Івано -Франківської області звітністю за 2017-2019 рр. доходів, які підлягають оподаткуванню; інформацію щодо відображення реалізації Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу Фізер (код 36544392) сільськогосподарської продукції згідно з накладними №61 від 16.06.2017 на суму 123 000,0 грн., в тому числі ПДВ 20 500,0 грн., (пшениця) та №128 від 17.11.2017 на суму 71 240,0 грн. в тому числі ПДВ 11 873,0 грн. (кукурудза) в Єдиному реєстрі податкових накладних та в податковій звітності з ПДВ Сільськогосподарського виробничого кооперативу їм. Т.Г.Шевченка (код 03375723), поданій до органів фіскальної служби Івано-Франківської області за червень та листопад 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті та частково задовольнив клопотання СГВК Ім. Т.Г.Шевченка про виклик у судове засідання представника ДП "Лемкен-України" з метою надання пояснень та витребування у ТзОВ "Компанія Лан" оригінали документів.

15.10.2019 позивач за первісним позовом ТОВ "Компанія Лан" подав суду заяву про долучення до матеріалів справи гарантійних листів.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 29.10.2019.

Представник позивача за первісним позовом у ході судового розгляду справи по суті заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні; крім того просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з його недоведеністю.

Представник відповідача проти первісного позову заперечує, зазначає, що передача товару була здійснена з порушенням умов договору та просить суд задовольнити зустрічний позов, так як СГВК ім. Т.Г. Шевченка поніс збитки у зв`язку з невчасним одержанням товару.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 29.10.2019, відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (далі - Позивач, "постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ім. Т.Г. Шевченка" (далі - відповідач за первісним позовом, Покупець) 09 лютого 2017 року був укладений Договір поставки сільськогосподарської техніки № 090217-01-Т (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю : сільськогосподарську техніку (далі -Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість Товару, що поставляється згідно даного договору, становить 3135864 (три мільйони сто тридцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 60 коп., що еквівалентно 109 000,00 євро.

Відповідно до п.2.2 Договору, Покупець зобов`язувався здійснити оплату за Товар в наступному порядку:

п.2.2.1.- перший платіж в сумі 940 759,38 грн. вт.ч. ПДВ 156 793,23 грн., що еквівалентно 32 700,00 Євро курс 28,7694) до 24 лютого 2017 р. (включно);

п.2.2.2.- другий платіж в сумі 627 172,92 грн. в т.ч. ПДВ 104 528,82 грн., що еквівалентно 21 800,00 Євро курс 28,7694) до 19 травня 2017 р. (включно);

п.2.2.3.- третій платіж в сумі 940 759,38 грн. в т.ч. ПДВ 156 793,23 грн., що еквівалентно 32 700,00 Євро (курс 28,7694) до 21 липня 2017 р. (включно);

п.2.2.4.- четвертий платіж в сумі 627 172,92 грн. в т.ч. ПДВ 104 528,82 грн., що еквівалентно 21 800,00 Євро (курс 28,7694) до 18 серпня 2017 р. (включно).

Курс продажу євро на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера) на день, що передує дню укладення цього Договору становив 28,7694.

В рахунок оплати вартості товару Покупцем сплачено: 23.02.2017 року платіж в сумі 940 759,38 грн. вт.ч. ПДВ 156 793,23 грн., що еквівалентно 32 700,00 Євро (курс Євро 28,7694) який визначено в п.2.2.1 ;

- 27.04.2017 платіж в сумі 627 172,92 грн. в т.ч. ПДВ 104 528,82 грн., що еквівалентно 21 800,00 Євро (курс Євро 28,7694),який визначено в п.2.2.2 ;

- 08.11.2017 платіж в сумі 940 759,38 грн. в т.ч. ПДВ 156 793,23 грн., що еквівалентно 32 700,00 Євро (курс Євро 28,7694),який визначено в п.2.2.3;

- 28.12.2017 платіж в сумі 627 172,92 грн. в т.ч. ПДВ 104 528,82 грн., що еквівалентно 21 800,00 Євро (курс Євро 28,7694), який визначено в п.2.2.4.

Відповідно до п.3.1. Договору товар повинен бути поставлений покупцю до 15.03.2017 за умови виконання п.п.2..2.1. цього Договору

Відповідно до п.3.2 товар поставляється транспортом постачальника, місце поставки с.Тишківці, Городенківського району, Івано-Франківської області.

Згідно п.3.3 Договору постачання товару підтверджується накладною постачальника та актом приймання-передачі товару.

01.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (поклажедавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ім. Т.Г. Шевченка" (зберігач ) уклали договір відповідального зберігання № 010317-01, відповідно до якого поклажедавець зобов`язується передати, а збергіч зобов`язується прийняти на відповідальне зберігання майно посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125.

Отже, 01.03.2017 сторони процесу уклали договір відповідального зберігання, відповідно до якого посівна комбінація Compact Solitair 9/600 К HD 125, яка одночасно є предметом договору поставки, передається СГВК "Ім Т.Г.Шевченка" на відповідальне зберігання до 01.09.2017.

Відповідно до п.1.4 договору відповідального зберігання право власності на майно передане на зберігання до зберігача не переходить.

Згідно п. 1.5. термін зберігання майна до 01.09.2017року.

Розмір оплати відповідального зберігання майна за весь період дії вказаного договору складає 100грн. ( п. 2.1 договору )

Відповідно до акту передачі-приймання від 02.03.2017року відповідності до умов договору відповідального зберігання № 010317-01 від 01.03.2017 поклажедавець ТОВ "Компанія Лан" передало, а зберігач СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" прийняло на відповідальне зберігання майно - посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125.

Згідно акту приймання - передачі від 07.02.2019 у відповідності до умов, договору відповідального зберігання № 010317-01-І від 01 березня 2017 року, зберігач СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" повернуло з відповідального зберігання, а поклажодавець -ТОВ "Компанія ЛАН" прийняло наступне майно: посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD) 125, 2016 р.в., серійний номер 283974, Майно в кількості 1 (одна) шт. повернуто ТОВ "Компанія ЛАН". Даний акт складено в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.

Згідно акту приймання-передачі № 15 від 07.02.2019 у відповідності до договору поставки сільськогосподарської техніки №090217-01-Т від 09 лютого 2017р. ТОВ Компанія ЛАН передало, а СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка", прийняло посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125, 2016р.в., серійний номер 283974; сільськогосподарська техніка в кількості 1 (однієї) штуки є новою, відповідає вимогам нормативно-технічної документації заводу виробника, визнана придатною для експлуатації і прийнята СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка".

Судом досліджено вищевказані акти та встановлено, що вони всі підписанні обома сторонами та скріплені печатками сторін.

На виконання п. 1.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки, позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом згідно з видатковою накладною № 070219-06 від 07.02.2019 р. посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки термін дії договору встановлюється з дня підписання договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 2.5 Договору, у випадку пред`явлення претензії або позову у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати за Товар, Постачальник має право вимагати від Покупця оплати суми боргу в гривнях, яка визначається шляхом множення грошового еквівалента суми боргу в Євро на вищий із курсів продажу ЄВРО на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера), які діяли на день, що передував одному з зазначених днів: день пред`явлення претензії, день подання позову, останній день, коли зобов`язання щодо оплати мало бути виконаним, день укладення цього Договору (курс зазначений в п. 2.1 цього Договору).

За розрахунком позивача за первісним позовом, СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" сплачено суму еквівалентну 102 278,83 Євро., позивач за первісним позовом вказує, що СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" тільки частково виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати товару, у зв`язку з чим станом на день подання позову, розмір заборгованості СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" по Договору становить суму, еквівалентну 6 721,17 Євро.

Суму заборгованості СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" в гривнях, визначено шляхом множення грошового еквівалентна суми боргу в Євро на курс продажу Євро, який діяв на день, що передував останньому дню, коли зобов`язання щодо оплати мало бути виконаним-17.08.2017 р., курс 29,9204. Отже, сума заборгованості відповідача за первісним позовом за розрахунком ТОВ "Компанія ЛАН" в гривнях становить 201100,09 грн.

Враховуючи наявність заборгованості, позивач за первісним позовом провів нарахування 3% річних.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № 090217-01-Т, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Первісний спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору поставки сільськогосподарської техніки № 090217-01-Т від 09.02.2017.

Договір № 090217-01-Т від 09.02.2017 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи матеріали справи не містять, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №090217-01-Т від 09.02.2017 є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище в п.2.2. Договору сторони узгодили порядок оплати, що включає суму платежу, в тому числі ПДВ та еквівалент євро по курсу (28,7694грн за 1 євро).

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як вбачається з матеріалів справи здійснення відповідачем першого платежу прив`язувалось до строку - до 24.02.2017 .

Факт здійснення відповідачем оплати підтверджується платіжними дорученням № 71 від 23.02.2017року на суму 940759,38грн.; платіжними дорученням №175 від 27.04.2017року на суму 627 172,92 грн.; платіжними дорученням №692від 18.12.2017 року сумі 900000,00 грн.; платіжними дорученням №724 від 28.12.2017року на суму 517932,30 грн. (які наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки товар повинен бути поставлено до 15.03.2017 (включно), за умови оплати покупцем коштів на суму 940759,38грн. до 24.02.2017року.

Враховуючи порядок обчислення перебігу та закінчення строків, встановлених статтями 253, 254 Цивільного кодексу України, оскільки сума першого платежу повністю сплачена відповідачем 23.02.2017, тому позивач зобов`язаний був поставити посівну комбінацію до 15.03.3017 включно.

Доказів поставки сільськогосподарської техніки у строк обумовлений договором поставки сторонами до суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При цьому якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № 070219-06, яка свідчить про передачу пневматичної прицепної посівної комбінації Compact Solitair 9/600 К HD 125, загальною вартістю 3135864,60грн. та акт приймання-передачі №15 від 07.02.2019 року підписані сторонами та засвідчені відбитками печаток 07.02.2019 року.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Вартість переданого майна, згідно видаткової накладної, становить 3135864,60грн.

При складанні видаткової накладної № 070219-06 та акту приймання-передачі №15 від 07.02.2019 року будь-яких зауважень або застережень (несвоєчасна оплата товару, некомплектність, тощо) у сторін договору не було.

Відтак, позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання з порушенням встановленого договором строку, а на час передачі товару - 07.02.2019 відповідач за первісним позовом СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" відповідно до поданих платіжних доручень, сплатив повну вартість товару вказану у видатковій накладній № 070219-06 - 3135864,60грн.

Щодо посилань позивача за первісним позовом на акт прийому передачі майна, укладеного 01.03.2017 року договору відповідального зберігання № 010317-01, відповідно до якого СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" отримав на відповідальне зберігання майно - посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125 та міг ним розпоряджатися, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом частин 1, 2 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (частини 1, 2 статті 938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 949 цього Кодексу зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 ЦК України).

Із аналізу умов договору зберігання, єдиним документом, який може підтверджувати передачу відповідачеві майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, в якому наведено перелік майна, його кількість, вартість та комплектність.

Як вбачається із матеріалів справи за змістом акта від 02.03.2017 ТОВ Компанія Лан" передало, а СГВК "Ім. Т.Г. Шевченка" одержав відповідно до Акту передачі-приймання від 07.02.2019 майно - посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125, при цьому в актах приймання-передачі наведено індивідуальні ознаки майна, що дає змогу ідентифікувати передане на зберігання та повернуте майно.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 договору від 01.03.2017 року № 010317-01-І передбачено, що право власності на майно до зберігача, тобто СГВК ім. Т.Г. Шевченка не переходить.

Отже, на дату передачі майна - 07.02.2019, СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" сплатив позивачу за первісним позовом 3135864,60грн., що становить 109000,00євро по курсу 28,76 грн. за євро, що відповідає розрахунку вказаному у п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору.

Позивач за первісним позовом посилається на пункти 2.3 та 2.6 Договору поставки, якими передбачено, що сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в Євро на курс продажу ЄВРО на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера), який буде встановлений на день, що передує дню фактичної оплати вартості товару. Положення цього пункту застосовуються при збільшенні курсу Євро до гривні. У випадку зниження курсу продажу євро до гривні на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера ), який буде встановлений на день, що передує дню фактичної оплати вартості Товару, еквіваленту євро буде визначатися згідно курсу зазначеного в пункті 2.1. цього Договору; відповідно до п. 2.6 Договору, у випадку пред`явлення претензії або позову у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати за товар, Постачальник має право вимагати від Покупця оплати суми боргу в гривнях, яка визначається шляхом множення грошового еквівалента суми боргу в Євро на вищий із курсів продажу ЄВРО на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією Українського фінансового сервера ), які діяли на день, що передував одному з зазначених днів: день пред`явлення претензії, день подання позову, останній день, коли зобов`язання щодо оплати мало бути виконаним, день укладення цього Договору (курс зазначений в п. 2.1 цього Договору).

Відтак, в пункті 2.3. договору передбачено обов`язкову передумову визначення остаточної ціни предмета купівлі, зумовлену відповідною зміною.

Проте, позивачем не доведено та документально не підтверджено курсу продажу євро на Міжбанківській валютній біржі у дні, які передували сплаті відповідачем вартості товару та не спростовано положення п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору, в якому вказано курс гривні до євро на день платежу.

В силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; уразі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ Компанія Лан" щодо стягнення 201100,09грн. основного боргу.

Щодо стягнення 3 % річних у період з 20.05.2017 по 16.07.2019 у сумі 27966,33грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання,

Враховуючи, відсутність прострочення грошового зобов`язання СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка", суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що внаслідок невиконання ТОВ Компанія Лан" своїх договірних зобов`язань, в частині поставки посівної комбінації, позивач за зустрічним позовом СГВК "Ім.Т.Г. Шевченка" зазнав збитків у розмірі додаткових витрат, сплачених іншим суб`єктам господарювання за оренду сільськогосподарської техніки та зберігання посівної комбінації.

СГВК"Ім. Т.Г. Шевченка", вказує, що за умовами Договору від 09.02.2017 укладеного між ТОВ Компанія Лан" та СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" про поставку сільськогосподарської техніки, товариство у строк до 15.03.2017 включно мало поставити посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125, за умови сплати першого платежу СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" .

Зобов`язання, передбачені п. 2.2.1. Договору, а саме сплата 940 759 грн. 38 коп. було сплачено в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №71 від 23 лютого 2017 року. Проте, зустрічного виконання договору проведено не було.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що внаслідок невиконання ТОВ "Компанія Лан" свого зобов`язання в частині поставки посівної комбінації, посівні роботи були проведені із запізненням, СГВК "Ім. Т.Г. Шевченка" був змушений звернутися до інших суб`єктів господарювання для надання в оренду аналогічного устаткування для посіву відповідних с/г культур, а тому у нього виникли додаткові витрати ( збитки), які він просить стягнути з ТОВ Компанія Лан".

При цьому позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог посилається на:

- договір оренди № 1 від 25 березня 2017року, посівна сівалка СзТ 5.4 в кількості 2 шт., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ім. Т.Г. Шевченка" (орендар) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Фізер".

Вартість оренди становить 500 грн. за 1 га. посівних робіт; загальна сума цього договору складає 123 000 гривень за весь період дії Договору оренди, строк оренди становить 3 місяці;

- договір оренди № 2 від 12.09. 2017року, сівалки СзТ 5.4 в кількості 2 шт., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т.Г. Шевченка (орендар) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Фізер".

Вартість оренди становить 520 грн. за 1 га. посівних робіт; загальна сума цього договору складає 123 000 гривень за весь період дії Договору оренди, строк оренди становить 3 місяці.

На доказ проведення розрахунку з СОК "Фізер" по договору оренди № 1 від 25 березня 2017року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ім. Т.Г. Шевченка" поставив пшеницю у кількості 27,3 тонни загальною вартістю 123000,00грн. згідно накладної № 61 від 16.06.2017.

На доказ проведення розрахунку з СОК "Фізер" по договору оренди № 2 від 12 вересня 2017року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ім. Т.Г. Шевченка" поставив кукурудзу у кількості 21,4 тонни загальною вартістю 71240грн. згідно накладної № 128 від 17.12.2017 року.

Отже, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути 194240грн. збитків.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ТОВ Компанія Лан" штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки Відповідач несе відповідальність за затримку з передачею Товару Покупцеві, сплачуючи штраф в розмірі 0,3 % від вартості непереданого товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки загальна вартість товару, становить 3 135 864 грн. 60 коп. Таким чином, розмір штрафних санкцій заявлених позивачем за зустрічним позовом становить 9 407 грн. 59 коп.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем за зустрічним позовом збитків, факт понесення додаткових витрат (збитків), причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 194224,00 грн. та не підтверджено їх належними та допустимими доказами.

Зокрема, посилання позивача за зустрічним позовом на договору оренди сівалок у СОК "Фізер", без надання доказів по виконанню посівних робіт, про право власності або право користування земельними ділянками на яких проводились посівні роботи не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для стягнення збитків.

Крім того, посилання позивача за зустрічним позовом на договір №1 відповідального зберігання від 11.09.2017року, укладеним між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , про зберігання посівної комбінації Compact Solitair 9/600 К HD 125, судом не може бути прийнято до уваги, так як, на час його укладення діяв договір відповідального зберігання № 010317-01 укладений між ТОВ "Компанія Лан" та СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" 01.03.2017 року , доказів про його припинення або розірвання сторонами по справі суду не надано.

Що стосується стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 217 цього Кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ч.ч.1,2 ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції застосування яких передбачено договором.

Перелік видів оперативно - господарських санкцій встановлений у ч.1 ст.236 Господарського кодексу України. При цьому, згідно з ч.2 ст.236 Господарського кодексу України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Частинами 1, 2, 3 статті 237 Господарського кодексу України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставки сільськогосподарської техніки № 090217-01-Т від 09.02.2017 відповідач по зустрічному позову мав поставити посівну комбінацію Compact Solitair 9/600 К HD 125, загальною вартістю 3135864,60грн. до 15 березня 2017 року (включно).

Як встановлено, судом з матеріалів справи , видаткова накладна № 070219-06, яка свідчить про передачу пневматичної прицепної посівної комбінації Compact Solitair 9/600 К HD 125, загальною вартістю 3135864,60грн. підписана сторонами та засвідчена відбитками печаток сторін тільки 07.02.2019 року.

Отже, судом встановлено факт порушення господарського зобов`язання ТОВ "Компанія ЛАН".

Відповідач за зустрічною позовною заявою у відзиві на позовну заяву (вх.16669/19 від 30.09.20190) просить суд застосувати строки позовної давності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимоги про стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Отже, саме з 15.03.2017 слід обчислювати спеціальну позовну давність в один рік для вимог про стягнення штрафу, встановлену пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" подало зустрічну позовну заяву до Господарського суду Івано-Франківської області 13.09.2019, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції, позовна давність для вимог про стягнення штрафу у розмірі 9407,59грн. відповідно до пункту 7.1 Договору поставки №090217-01-Т від 09.02.2017 сплинула , а порушене право не підлягає захисту.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову з задоволенні зустрічних позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позову.

При звернення до Господарського суду Івано-Франківської області позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути судові витрати пов"язвні з наданням правової допомоги у розмірі 11370 грн.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу до помогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказана правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18.

Під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом - СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка", суду надані відомості щодо орієнтовного розміру судових витрат у справі та докази понесення витрат на оплату послуг адвоката: а саме копія договору про надання правової допомоги № 17/19 від 10.08.2019, попередній розрахунок витрат на правничу допомогу від 08.09.2019, копія квитанції до прибуткового ордеру № 4/5 від 08.09.2019 на суму 9450грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/820 від 21.12.2012, видане адвокату Ковалишину О.Р., що здійснював представництво інтересів СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка", у даному судовому процесі.

Відповідно до поданого орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, заявлені витрати подані як позивачем за зустрічним позовом.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що в ході провадження у справі представником позивача за зустрічним позовом було надано копію квитанцій до прибуткового ордеру № 4/5 від 08.09.2019 .

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій ці послуги надавались , а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом як юридична особа, під час здійснення операцій із готівкою має керуватися даним Положенням.

Згідно п.23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис (п.26 Положення). У відповідності до п.28 Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Пунктом 38 Положення передбачено, що установи/підприємства зобов`язані мати касу, а їх керівники зобов`язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валют. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (п.39 Положення).

Відповідачем до матеріалів справи додано копію квитанції до прибуткового касового ордера 4/5 від 08.09.2019, згідно якого адвокатом Ковалишин О.Р. прийнято від СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" через голову кооперативу Неміш Р.В. на підставі договору без дати та номеру - 9450грн.

За таких обставин, враховуючи що СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" як позивачу за зустрічним позовом, суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог та те, що витрати СГВК "Ім.Т.Г.Шевченка" мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані, суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом у відшкодуванні витрат, пов`язаних з розглядом зустрічного позову.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні первісного позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. С.Будного, буд.4а, м. Тернопіль до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка", вул. Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область про стягнення 229066,42грн. заборгованості та відмовляє в задоволенні зустрічного позову за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка", вул. Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. С.Будного, буд.4а, м. Тернопіль про стягнення 203647,59грн. заборгованості.

Судовий збір за подання первісного позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача за первісним позовом, а судовий збір за подання зустрічного позову покладається позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 123, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. в задоволенні первісного позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул.С.Будного, буд.4а, м.Тернопіль до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка", вул. Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область про стягнення 229066,42грн. заборгованості - відмовити.

1.1 судові витрати (судовий збір) залишити за позивачем за первісним позовом - ТОВ "Компанія Лан".

2. в задоволенні зустрічного позову за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка", вул. Незалежності, буд.13, с.Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лан", вул. С.Будного, буд.4а, м.Тернопіль про стягнення 203647,59грн. заборгованості - відмовити.

2.1 судові витрати (судовий збір та судові витрати на надання професійної правничої допомоги) залишити за позивачем за зустрічним позовом СГВК "Ім. Т.Г. Шевченка".

3. судове засідання для розгляду заяви ТОВ "Компанія Лан" щодо розподілу судових витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги призначити на 12.11.2019 об 11-30год. у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, зал судових засідань № 12 з викликом представників сторін.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.11.2019

Суддя Шкіндер П.А.