Рішення

від 14.11.2019 по справі 910/12568/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019Справа № 910/12568/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" доПриватного підприємства "Енергосвіт" простягнення 92 013 грн 87 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" з вимогами до Приватного підприємства "Енергосвіт" про стягнення 92 013 грн 87 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 01.10.2018 № 92/4, в тому числі: 90 274 грн 59 коп. основного боргу, 1 647 грн 20 коп. 3 % річних та 92 грн 08 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.10.2018 № 92/4 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 90 274 грн 59 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 1 647 грн 20 коп. 3% річних та 92 грн 08 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12568/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

08.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Станом на 14.11.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 16.09.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження отримано 22.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 5151255.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Державним підприємством "Ізяславське лісове господарство" (продавець за договором) та Приватним підприємством "Енергосвіт" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 92/4 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця на умовах франко-склад продавця (франко - нижній, франко - проміжний, франко - верхній) необроблену деревину, надалі товар , найменування, загальна кількість і асортимент (номенклатура) якої встановлюється додатку до договору або в документах на відпуск, які, після їх оформлення, стають невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товарі сплатити за нього по цінах, не нижче від тих, що склалися на останньому аукціоні.

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець зобов`язужється передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити лісоматеріали хвойних порід 250 кбм, на суму 232 292,50 грн.

За умовами пункту 6.3. договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.1. договору визначено, що покупець розраховується з продавцем за кожну партію придбаного товару згідно виставленого рахунку-фактури.

Пункт 7.2. договору встановлює, що оплата за товар здійснюється покупцем на умові 100 % передоплати, або протягом 10-ти днів з моменту отримання продукції.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2018 (пункти 12.1., 12.2 договору).

Додатком № 1 до договору від 01.10.2018 № 92/4 (специфікація) визначено найменування продукції, породу, сорт, діаметр та ціну.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

12.10.2018 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 160 на суму 69 734 грн 58 коп. (за сировину для рудстійки (штб) Сосна ІІ) та № 160/1 на суму 27 132 грн 00 коп. (за послуги перевезення).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору від 01.10.2018 № 92/4 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної від 12.10.2018 № 160 на суму 69 734 грн 58 коп.

Разом з тим, вказана видаткова накладна не підписана з боку відповідача.

Натомість, як вбачається з копій банківських виписок по рахунку позивача, 31.10.2018, 08.01.2019 та 31.01.2019 відповідач здійснив часткові оплати за лісоматеріали з призначенням платежу: "Сплата за лісоматеріали згідно накладної № 160 від 12.10.2018., у т.ч. ПДВ20 % - 311.10 грн." на загальну суму 6 591 грн 99 коп. (1 866 грн 58 коп. + 3 000 грн 00 коп. + 1 725 грн 41 коп.).

Крім того, специфікацією-накладною № 459 на відправлення деревини залізницею/водним шляхом від 12.10.2019 та залізничною накладною № 33872508 підтверджується передача лісоматеріалів до перевезення залізницею.

Згідно з пунктом 5.1. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передання товару в розпорядження покупця: вручення його покупцю або перевізникові для доставки у визначене покупцем місце.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 28.11.2018 № 1120 та від 10.12.2018 № 1274 про сплату заборгованості, однак останні залишилися без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 90 274 грн 59 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 90 274 грн 59 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 01.10.2018 № 92/4 та факту наявності заборгованості у розмірі 90 274 грн 59 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 90 274 грн 59 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 647 грн 20 коп. 3 % річних та 92 грн 08 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.02.2018 по 10.09.2019.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 01.10.2018 № 92/4, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 647 грн 20 коп. 3 % річних та 92 грн 08 коп. інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Енергосвіт" (вул. Дегтярівська, 62, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 25281454) на користь Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (вул. Михельська, 32, м. Ізяслав, Хмельницька обл., 30300, ідентифікаційний код 00993308) заборгованість у розмірі 90 274 (дев`яносто тисяч двісті сімдесят чотири) грн 58 коп., 3 % річних у розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 92 (дев`яносто дві) грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька