Рішення

від 29.10.2019 по справі 910/9699/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 910/9699/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

до Товариства з обмежною відповідальністю "Спаксер"

про стягнення 408 831,70 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Сєров Є.І.;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 408 831,70 грн. штрафу за договором купівлі-продажу №09/03/1595-МРТ.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань відповідно до умов Договору купівлі-продажу №09/03/1595-МРТ від 19.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9696/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02166, м. Київ, вул. Волкова, 18, кв. 58 .

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Окрім того, відповідно до витягу з офіційного відстеження Укрпошта відповідач також не отримав ухвалу суду від 01.10.2019, через інші причини, що не дали змоги вручити.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача на перешкоджає вирішенню справи, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 між ТОВ Спаксер (продавець) і ПАТ Укрнафта (покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/03/1595-МТР (надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ Спаксер зобов`язалось на умовах, визначених Договором, передати ПАТ Укрнафта у власність продукцію, асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики якої визначені в додатках до Договору (п. 1.2 Договору).

Так, згідно з додатком №1 до Договору ТОВ Спаксер зобов`язалось поставити ПАТ Укрнафта товар загальною вартістю 4 088 317,02 грн. (у т.ч. ПДВ) на умовах DDP-склад вантажоотримувачів.

При цьому додатком №1 до Договору визначені особливі вимоги до продукції:

- дата виготовлення продукції: не більше 12 місяців до моменту поставки.

- наявність паспортів, сертифікатів, передбачених заводом-виробником.

- гарантійний строк (щодо частини найменувань продукції): 12 місяців з моменту

поставки Товару або 50 000 км пробігу.

- гарантійний строк (щодо іншої частини найменувань продукції): 12 місяців з моменту поставки Товару.

Згідно з пунктом 3 додатку №1 до Договору сторони домовились, що ТОВ Спаксер поставить продукцію протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору.

У свою чергу ПАТ Укрнафта зобов`язалось оплатити поставлену продукцію по факту поставки кожної партії Товару протягом 22 календарних днів (п. 4 додатку №1 до Договору).

Як встановлено судом на виконання умов Договору ТОВ Спаксер виконало поставку (на адресу складу НГВУ Полтаванафтогаз ) однієї позиції продукції, передбаченої додатком №1 до Договору (п.8 додатку №1), а саме: КПП 3ІЛ з ричагом в зборі 130-1700010-10 на суму 23 880,00 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна №4400/3 від 13.12.2018 та акт приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю №124 від 13.12.2018.

Як встановлено судом, позивачем здійснено оплату поставленої продукції на суму 23 880,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №2409-П19 від 20.02.2019.

Окрім того, судом встановлено, що ТОВ Спаксер здійснило поставку ще однієї партії продукції на адреси складів структурних підрозділів ПАТ Укрнафта , але у процесі комісійного приймання цієї партії продукції були виявлені недоліки, які свідчили про те, що поставлені запасні частини були у використанні . У зв`язку з цим ПАТ Укрнафта звернулось до ТОВ Спаксер з вимогою виконати заміну отриманого товару, відповідно до пунктів 5.13 і 5.14 Договору, про що свідчить лист від 29.12.2018 №01/01/09/03/01/02-02/10/1033. Доказами відправки вказаного листа є фіскальний чек від 19.02.2019 та список згрупованих поштових відправлень від 19.02.2019.

13.02.2019 ПАТ Укрнафта звернулось до ТОВ Спаксер з листом від 13.02.2019 №01/01/09/03/01/02-02/10/78, в якому зазначило, що окрім двох партій продукції (одна з яких виявилась дефектною і від прийняття якої ПАТ Укрнафта відмовилось), решту товару не поставлено, у зв`язку з чим позивач вказав, що нарахував відповідачу 10% штрафу від суми простроченого або недопоставленого товару.

У зв`язку з цим ПАТ Укрнафта вимагало від ТОВ Спаксер сплатити штраф, передбачений пунктом 6.9 Договору, та виконати поставку решти продукції за Договором.

Проте, ТОВ Спаксер решту продукції за Договором не поставлено і штраф не сплачено, у зв`язку з чим ПАТ Укрнафта звернулось до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 3 додатку №1 до Договору сторони домовились, що ТОВ Спаксер поставить продукцію протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору.

Оскільки Договір було підписано 19.11.2018, останнім днем строку поставки усіх партій продукції за Договором було 18.01.2019.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, станом на час прийняття рішення у справі ТОВ Спаксер не виконало поставку всієї продукції, передбаченої додатком №1 до Договору, а отже порушило своє зобов`язання щодо поставки продукції протягом строку, передбаченого Договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Пунктом 6.9 Договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штрафу розмірі 10% від договірної ціни.

Згідно з додатком №1 до Договору ТОВ Спаксер зобов`язалось поставити ПАТ Укрнафта товар загальною вартістю 4 088 317,02 гривень.

З урахуванням того, що ТОВ Спаксер порушило строк поставки продукції за Договором, ТОВ Спаксер зобов`язане на підставі п. 6.9 договору, сплатити ПАТ Укрнафта штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Отже, у зв`язку з простроченням поставки товару ТОВ Спаксер зобов`язане сплатити на користь ПАТ Укрнафта штраф у розмірі 408 831,70 гривень (10% від 4 088 317,02 гривень), а вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 408 831,70 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спаксер (02166, м. Київ, вул. Волкова, буд. 18, кв.58, ідентифікаційний код 39499196) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 408 831 (чотириста вісім тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 70 коп. штрафу, 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 47 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.11.2019

Суддя І.І. Борисенко