Рішення

від 06.11.2019 по справі 911/1898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/1898/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за первісним позовом

Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 05408846)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Виговського, буд. 5В, код ЄДРПОУ 38733894)

про стягнення 59026,03 гривень

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Виговського, буд. 5В, код ЄДРПОУ 38733894)

до

Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 05408846)

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи за первісним позовом:

від позивача: Клименко К.В.;

від відповідача: Яценко В.В.;

29.07.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі по тексту - позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп (далі по тексту - ТОВ Орлан-Інвест Груп /відповідач) заборгованості за договором № 55 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017 в редакції угоди від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55, в розмірі 59026,03 гривень, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, з яких: 53197,64 гривень - заборгованість по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, 1938,41 гривень - пеня, 3723,83 гривень - штрафу, 166,15 гривень - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору від 30.06.2017 № 55 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь та угоди від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору, безпідставно ухиляється від виконання покладеного на нього обов`язку в частині сплати пайової участі, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 53197,64 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 1938,41 гривень пені, 3723,83 гривень штрафу, 166,15 гривень 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1898/19, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 21.08.2019.

14.08.2019 до Господарського суду Київської області від ТОВ Орлан-Інвест Груп надійшла зустрічна позовна заява до позивача, в якій ТОВ Орлан-Інвест Груп просить суд визнати недійсним договір від 30.06.2017 № 55 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь разом із додатком № 1 до договору (графік сплати пайового внеску) та угодою від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ Орлан-Інвест Груп посилається на те, що розрахунок розміру пайової участі, визначений в укладеному між сторонами договорі, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.п. 3.2, 3.6 Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, ст. 19 Конституції України, та, за твердженнями позивача, договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1. ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що величина пайової участі, згідно розділу 2 договору від 30.06.2017 № 55, розраховується у відповідності до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, та не мала розраховуватися у спосіб інший ніж встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2019 зустрічну позовну заяву ТОВ Орлан-Інвест Груп прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Ухвалено подальший розгляд справи № 911/1898/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2019.

10.09.2019 до Господарського суду Київської області від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив від 06.09.2019 № 01-20/3152 на зустрічний позов, в якому позивач проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечує та просить суд відмовити в його задоволені. Зазначає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору, які передбачено ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Вказує на те, що сторонами, при укладенні договору, на власний розсуд визначено та погоджено всі умови договору, шляхом його підписання. Позивачем не подано будь-яких доказів, які б свідчили про незгоду останнього з умовами договору в частині методики визначення розміру загальної вартості будівництва житлового будинку. Зазначає, що Положенням про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь встановлено, що загальна кошторисна вартість будівництва визначається виходячи із показників опосередкованої вартості спорудження житла, а у разі якщо вона не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Також посилається на те, що ТОВ Орлан-Інвест Груп не обґрунтовано, які саме права та охоронювані законом інтереси порушені укладеним договором, оскільки договір між сторонами укладено в добровільному порядку та без будь-яких претензій одна до одної, що і вказано в 4.1 договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.10.2019.

24.09.2019 до Господарського суду Київської області від ТОВ Орлан-Інвест Груп надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на позивача покладено обов`язок встановлення порядку розрахунку розміру пайової участі, а не порядку визначення вартості будівництва, як помилково стверджує позивач. На думку ТОВ Орлан-Інвест Груп , позивач не мав правових підстав для використання показників вартості будівництва, встановлених іншим органом, замість самостійно визначених. Оскільки органом місцевого самоврядування не здійснено перевірки економічної обґрунтованості показників опосередкованої вартості, такі дії призвели до того, що вартість будівництва обраховувалась виходячи із показника 10365 гривень за 1 кв.м., при цьому ринкова вартість житла становить 7,5-8 тисяч гривень.

16.10.2019 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2019 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019.

В судове засідання 06.11.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, стягнувши з відповідача 59026,03 гривень боргу, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував та просив суд відмовити в задоволенні первісного позову, та наполягав на задоволенні вимог за зустрічним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2017 між позивачем та ТОВ Орлан Інвест Груп (замовник) укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 55 (договір).

Предметом укладеного договору є участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь. Місце розташування об`єкта: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 будинок № 2. Цільове призначення об`єкта: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 6949,92 м 2 , квартирною площею 5132,43 м 2 , площею нежитлових приміщень комерційного призначення 741,28 м 2 (декларація про початок виконання будівельних робіт № КС083171160168 від 26.04.2017).

Відповідно до умов договору:

- загальна вартість будівництва багатоквартирного житлового будинку № 2 в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102) складає:

5132,43 х 10365,00 = 53197636,95 грн (в т.ч. ПДВ - 8866272,83 грн).

Відповідно, вартість житлових та нежитлових приміщень комерційного призначення складає:

- нежитлові приміщення комерційного призначення: 53197636,95 : 6948,92 х 741,28 = 5674888,23 грн;

- житлові приміщення: 53197636,95 - 5674888,23 = 47522748,72 грн;

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 № 4146-60-VІ.

Для даної забудови величина пайового внеску складає:

- житлові приміщення: 47522748,72 х 0,1% = 47522,75 грн;

- нежитлові приміщення комерційного призначення: 5674888,23 х 0,1% = 5674,89 грн.

Разом 53197,64 грн (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто сім грн шістдесят чотири коп.) (пункт 2.1 в редакції угоди від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55);

- сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 53197,64 грн (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто сім грн. шістдесят чотири коп.) до 01.06.2019. Зазначені кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок:

Одержувач: УК у м. Ірпінь, код ЄДРПОУ: 37911135, р/р 31512921010007, МФО 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код платежу: 24170000 (пункт 2.2 в редакції угоди від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55);

- за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми (пункт 2.3);

- замовник зобов`язується сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у розмірі визначеному у п. 2.2 договору (п. 3.1.2);

- виконавчий комітет Ірпінської міської ради і замовник уклали цей договір добровільно. При укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають (пункт 4.1);

- договір може коригуватися у випадку, коли фактична вартість будівництва буде більшою, або меншою за результатами (по закінчені) будівництва об`єкта або в результаті виникнення інших причин, що має бути узгоджено сторонами та оформлено додатковим договором до цього договору (пункт 5.2);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами всіх своїх обов`язків за цим договором (пункт 6.1).

Одночасно сторонами погоджено графік сплати пайового внеску замовника будівництва об`єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (додаток 1 до договору), який підписаний представниками обох сторін.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Так, ТОВ Орлан-Інвест Груп в межах розглядуваної справи звернулося до суду із зустрічним позовом до позивача про визнання недійсним договору від 30.06.2017 № 55 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь разом із додатком № 1 до договору (графік сплати пайового внеску) та угодою від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55.

Недійсність договору обґрунтовується його невідповідністю вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пп.пп. 3.2., 3.6. п. 3 Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27.09.2005 № 174 та ст. 19 Конституції України.

Сутність невідповідності спірного договору наведеним положенням законодавства, за твердженням ТОВ Орлан-Інвест Груп , полягає в тому, що в п. 2.1. договору позивачем неправомірно встановлений порядок визначення вартості будівництва, виходячи із показників опосередкованої вартості спорудження житла згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102, що призвело до неправомірного обрахунку вартості будівництва і наступного розрахунку розміру пайової участі (внеску) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня.

ТОВ Орлан-Інвест Груп посилається на те, що оскільки ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що у разі невизначеності загальної кошторисної вартості будівництва вона має визначатися на підставі встановлених саме органом місцевого самоврядування нормативів , визначення такої вартості на підставі опосередкованої вартості, визначеної наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102 суперечить вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Використання таких нормативів для обрахунку вартості будівництва, за твердженням ТОВ Орлан-Інвест Груп не відповідає приписам ст. 19 Конституції України, адже позивач замість самостійного визначення нормативів вартості будівництва використав нормативи, визначені іншим органом, які, з огляду на положення пп. 3.2., 3.6. п. 3 Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27.09.2005 № 174 взагалі не можуть застосовуватися для цілей визначення вартості будівництва з метою обрахунку пайової участі забудовника у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури.

З цих же підстав, відповідач посилається на невідповідність наведеним вимогам законодавства п. 2.2. Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, та оскільки рішення місцевої ради не є актом цивільного законодавства у розумінні ст. 4 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин має застосовуватися саме положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Надаючи належну юридичну оцінку доводам сторін наведеним в обгрунтування вимог за зустрічним позовом та заперечень проти них суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України.

Як визначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні.

Обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та його механізм реалізації визначений статтею 40 вказаного Закону.

За змістом ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності :

- порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч.1) ;

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2) ;

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3) ;

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури ), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5) ;

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч. 6) ;

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (ч. 8) ;

- договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9) .

З аналізу наведених норм вбачається, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури визначається органом місцевого самоврядування. Цей розмір не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. А граничний розмір пайової участі, у свою чергу, не може перевищувати для нежитлових будівель та споруд 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта та 4 % для житлових будинків. При цьому загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта, визначається згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами або за відсутності такого визначення - на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями встановлювати порядок розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону.

Рішенням Ірпінської міської ради від 06.11.2014 № 4146-60-01 Про внесення змін до рішення двадцять першої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради № 1192-21-6 від 15.11.2011 Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

Розділом 2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (далі - положення) передбачено порядок встановлення розміру пайової участі.

Згідно п. 2.1. Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об`єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п. 2.2 Положення у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків .

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом (ст. 16 Закону України Про основи містобудування ).

Таким чином, затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі правил визначення вартості будівництва покладено на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Як вбачається зі змісту Положення, позивач реалізував свої повноваження на встановлення нормативів, що є необхідними для розрахунку розміру пайової участі у спосіб визначення їх на рівні, що визначено Мінрегіонбудом, що є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної регіональної політики і політики у сфері будівництва, архітектури та містобудування.

22.06.2017 ТОВ Орлан-Інвест Груп звернулося до виконавчого комітету Ірпінської міської ради із заявою на укладання договорів про сплату пайової участі.

30.06.2017 сторонами укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 55 (договір).

09.04.2019 між сторонами укладено угоду № 32 про внесення змін до договору № 55 від 30.06.2017, якою внесено зміни в п.п. 2.1, 2.2 договору.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 будинок № 2, розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102 ) складає: 5132,43 х 10365,0 = 53197636,95 грн (в т.ч. ПДВ - 8866272,83 грн). Відповідно, вартість житлових та нежитлових приміщень комерційного призначення складає: - нежитлові приміщення комерційного призначення: 53197636,95 : 6948,92 х 741,28 = 5674888,23 грн; - житлові приміщення: 53197636,95 - 5674888,23 = 47522748,72 грн. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 № 4146-60-VІ. Для даної забудови величина пайового внеску складає: житлові приміщення: 47522748,72 х 0,1% = 47522,75 грн; нежитлові приміщення комерційного призначення: 5674888,23 х 0,1% = 5674,89 грн. Разом 53197,64 грн (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто сім грн шістдесят чотири коп.).

Як вбачається зі змісту наведеного положення договору, що не заперечувалося сторонами в перебігу розгляду справи, у зв`язку з відсутністю даних про кошторисну вартість будівництва житлового будинку позивачем визначено розмір пайової участі виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м житла в Київській області, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102, яким встановлено, що станом на 01.04.2017 вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку в Київській області складає 10365 гривень.

Сутність претензій ТОВ Орлан-Інвест Груп , якими обґрунтовано позовні вимоги про визнання договору недійсним полягає в тому, що позивачем неправомірно використано нормативи, встановлені Мінрегіонбудом у названому наказі, замість самостійного визначення власних нормативів визначення вартості будівництва з метою обрахунку розміру пайової участі забудовника.

Суд вважає, що перевірка змісту спірного договору вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності про те, що у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності, має здійснюватися у взаємному зв`язку із положеннями ч. 1 ст. 40 цього Закону, який відносить порядок розрахунку розміру пайової участі саме до повноважень органів місцевого самоврядування.

Такі повноваження позивач реалізував у спосіб, визначений в п. 2.2 Положення Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь , яке прийнято Рішенням Ірпінської міської ради від 06.11.2014 № 4146-60-01 із дотриманням вимог ст.ст. 19, 144 Конституції України та ст. 73 закону України Про місцеве самоврядування .

З огляду на це, визначення позивачем вартості будівництва на рівні опосередкованої вартості, визначеної згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102 цілком узгоджується із положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , їм не суперечить, що спростовує доводи ТОВ Орлан-Інвест Груп про невідповідність умов договору наведеним положенням Закону.

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ Орлан-Інвест груп не доведено та необґрунтовано, у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, які саме права та охоронювані законом інтереси порушені укладеним договором, з огляду на те, що укладення договору є обов`язковим для замовника в силу приписів Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також, ТОВ Орлан-Інвест Груп не доведено того, що вартість будівництва, яка застосовувалась як база при розрахунку розміру пайової участі, що визначена відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102, не відповідає будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а визначення ціни договору в зазначений спосіб призвело до порушення охоронюваних законом прав чи інтересів позивача.

Доводи ТОВ Орлан-Інвест Груп щодо того, що показники опосередкованої вартості спорудження житла, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не могли бути прийняті позивачем, як розрахункові, з огляду на те, що згідно приписів п. 3.2. Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України показники застосовуються для інших цілей, судом перевірено та відхиляються.

Дійсно, відповідно до п. 3.2. Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27.09.2005 № 174 показники застосовуються при визначенні у поточному періоді обсягів державних інвестицій, що спрямовуються на будівництво житла для громадян, які потребують поліпшення житлових умов та державної підтримки відповідно до законодавчих актів України, визначенні розміру пайової участі державних інвестицій у спорудженні житла для таких громадян, а також розміру пільгових кредитів, що надаються відповідно до законодавства окремим категоріям громадян із зазначеною метою.

Разом із цим наведений зміст Положення не виключає право органів місцевого самоврядування використати відповідні показники під час розрахунку розміру пайової участі, що хоча прямо наведеним положенням і не передбачено, але і не виключається.

Оскільки застосування таких показників відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що прийнято в межах наданих йому Конституцією України та Законом України Про місцеве самоврядування повноважень, та таке рішення є обов`язковим до виконання на відповідній території, суд дійшов висновку, про наявність достатніх, законних підстав для органів місцевого самоврядування на застосування відповідних показників у розглядуваних правовідносинах.

Аргументи ТОВ Орлан-Інвест Груп про те, що фактична продажна ринкова вартість житла в м. Ірпені становить від 7,5-8 тисяч гривень за 1 кв.м., коли як вартість будівництва, що визначена згідно затверджених Мінрегіонбудом показників становить 10365 гривень за 1 кв.м., що є свідченням несправедливого визначення вартості будівництва з економічної точки зору та призводить до надмірних невиправданих фінансових втрат, судом перевірено та відхиляються.

Відповідно до п. 2.9 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста може коригуватись, у разі коли фактична кошторисна вартість буде більше або менша після закінчення об`єкта будівництва.

Відповідач, ані на стадії звернення із заявою про укладання договору на пайову участь, ані на стадії зміни умов відповідного договору, ані на стадії судового розгляду по цій справі не посилався на фактичну кошторисну вартість будівництва, адже саме вона є визначальною для обрахунку розміру пайової участі, не зазначав, що фактична кошторисна вартість є меншої від визначеної позивачем.

При цьому, зміст п. 2.9. Положення встановлює ефективний запобіжник від несправедливого визначення розміру пайової участі, якщо за результатами будівництва буде встановлено, що фактична кошторисна вартість будівництва є меншої від тієї, що визначена станом на час укладання договору про пайову участь, та усунення негативних наслідків від такої невідповідності може бути реалізовано, зокрема, у спосіб внесення відповідних змін до договору.

Отже, з урахування того, що загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта була визначена відповідно до п. 2.2. Положення виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об?єктів архітектури, суд дійшов висновку про відповідність змісту договору про пайову участь від 30.06.2017 № 55 вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Щодо позовних вимог за первісним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свого обов?язку в частині сплати пайової участі не виконав, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 53197,64 гривень, що стало підставою для нарахування 1938,41 гривень пені, 3723,83 гривень штрафу, 166,15 гривень 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов??язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Майново-господарські зобов?язання між суб?єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов?язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов?язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов?язковим (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 922/4250/17).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, договір про залучення коштів замовників будівництва об?єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь між сторонами є укладеним та обов?язковим для виконання.

Згідно пункту 2.2 договору, в редакції угоди від 09.04.2019 № 32 про внесення змін до договору від 30.06.2017 № 55, замовник зобов?язався перерахувати грошові кошти в розмірі 53197,64 гривень на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпінь до 01.06.2019, отже строк оплати виконання зобов?язання відповідача сплив 01.06.2019, а з 02.06.2019 настало прострочення.

Втім, відповідач взяте на себе зобов?язання зі сплати пайового внеску, покладеного на нього договором, не виконав та допустив виникнення заборгованості у розмірі 53197,64 гривень, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що обов?язок по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури замовник зобов?язаний здійснити в силу приписів чинного законодавства, а відповідач взяті на себе зобов?язання по перерахуванню коштів не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 53197,64 гривень, яка не спростована відповідачем, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу та 3% річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, нараховану у зв?язку із порушенням строку сплати пайового внеску, передбачену договором пеню в сумі 1938,41 гривень за загальний період з 01.06.2019 по 08.07.2019 та 3723,83 гривень штрафу.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Тобто, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов?язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У той же час, згідно із ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Оскільки сторонами в договорі, інших умов, не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов?язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Проте позивачем при визначені періодів прострочення не враховано вищенаведених вимог законодавства, відповідно і дати початку розрахунку пені позивачем здійснено невірно.

Як вже було встановлено судом строк оплати виконання зобов?язання відповідача сплив 01.06.2019, та, відповідно з 02.06.2019 позивач має право нараховувати передбачену п. 2.3 пеню, а не з 01.06.2019, як визначив позивач.

Здійснивши перевірку розрахунку пені визначивши вірний період її нарахування, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду розрахунку, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 1887,42 гривень, у зв?язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1938,41 гривень підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1887,42 гривень.

В частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 3723,83 гривень, перевіривши виконаний позивачем розрахунок, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу судом враховано правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 166,15 гривень (за період з 01.06.2019 по 08.07.2019).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши періоди нарахування процентів річних) судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 161,78 гривень.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 166,15 гривень 3% річних, підлягають частковому задоволенню у розмірі 161,78 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з ТОВ Орлан-Інвест Груп на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1919,20 гривень. Судові витрати за подання зустрічного позову суд відносить на ТОВ Орлан-Інвест Груп .

Також позивачем в прохальній частині позовної заяви викладено вимогу щодо покладення обов?язку на орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3%, інфляційних втрат та пені на суму боргу в розмірі 53197,64 гривень, до моменту повного виконання рішення.

Так, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Аналіз приписів вказаної статті свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше нарахування або відсотків або пені, а не інфляційних нарахувань, як зазначає позивач.

Також нормами наведеної статті не встановлено обов?язку суду про зазначення відповідних нарахувань, а є лише правом суду.

Приписи згаданої статті не дають суду права за власною ініціативою нараховувати на свій вибір або відсотки або пеню, таким правом наділений саме позивач.

Натомість позивач просить нарахувати у рішенні одночасно 3%, інфляційні втрати та пеню, що не відповідає положенням ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на момент ухвалення рішення у даній справі законом не встановлено формули розрахунку відсотків та пені, яку суд може встановити з метою її подальшого застосування органом, що здійснюватиме виконання даного рішення.

Тому суд вважає вимогу позивача про зазначення у рішенні суду про нарахування пені, процентів річних та інфляційних до моменту виконання рішення необґрунтованою та залишає її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Виконавчого комітету Ірпінської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В, код ЄДРПОУ 38733894) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, ЄДРПОУ 05408846) 53197,64 гривень заборгованості зі сплати пайових внесків на створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь, 1887,42 гривень пені, 3723,83 гривень штрафу, 161,78 гривень 3% річних та 1919,20 гривень судового збору.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019.

Суддя Р.М. Колесник