Рішення

від 29.10.2019 по справі 915/1388/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Справа № 915/1388/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля С.М. при секретарі судового засідання Сьянової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного виробничо-налагоджувального підприємства «НІКОІНТЕРМ» , вул. Потьомкінська, 129-А/1, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 32508277)

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» , вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 05410263)

про стягнення грошових коштів в розмірі 8218,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне виробничо-налагоджувальне підприємство «НІКОІНТЕРМ» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» заборгованості за договором підряду від 13.02.2017 року за № 35SMk900-17 у розмірі 8218, 06 грн., з яких: 6110, 00 грн. - заборгованість за договорами, 2108, 06 грн. - штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

11.06.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1529), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду від 13.02.2017 року за № 35SMk900-17 у розмірі 2108, 06 грн.

Ухвалою суду від 28.10.19 р. закрито провадження в частині суми основного боргу в розмірі 6110 грн., у зв`язку зі сплатою його відповідачем на повернуто позивачу судовий збір в частині сплати боргу.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Відповідач надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу ( а.с.28)

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору підряду від 13.02.2017 року № 35SMk900-17, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані підрядні роботи, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, інфляційні та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. 11, 509, 525, 530, 610, 611,626, 629,837, 843, 854, 837, 879 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позов (а.с.50) зазначає, що дійсно між сторонами було укладено договір № 35SMk900-17 від 13.02.2017 року.

Відповідач посилається на те, що неможливо з акту виконаних робіт встановити дату його підписання.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд відмовити в позові повністю.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

13.02.2017 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та Приватним виробничо-налагоджувальним підприємством «Нікоінтерм» був укладений договір підряду №35SMk900-17 (арк. 9-12).

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду від 01.06.2017 року (арк. 15), якою змінено строк дії договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє по 31 грудня 2019 року.

Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Згідно п. 1.1. Договору на виконання робіт позивач прийняв на себе зобов`язання за заявками відповідача виконати роботи по встановленню побутових лічильників газу населенню, згідно Постанови №403 НКРЕКП Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ Миколаївгаз на 2015-2025 роки без виконання пусконалагоджувальних робіт.

На підставі пункту 2.4 Договору Виконавець зобов`язується виконати зазначені роботи протягом 5-ти днів після виконання Замовником п.2.2 Договору .

Згідно пункту 3.2. Договору після виконання робіт Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт .

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання місячного графіку відключення Замовник сплачує Виконавцю аванс у розмірі 30% від вартості місячного графіку робіт; оплата виконаних робіт здійснюється Замовником на підставі актів виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту їх отримання та згідно затвердженого кошторису .

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини підряду.

Договір, Акт виконаних підрядних робіт за цим Договором підписані представниками обох сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб позивача та відповідача, що свідчить про прийняття робіт Відповідачем.

У відповідності до п. 4.2.2 Договору Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору .

Належне виконання робіт позивачем підтверджується Актами виконаних робіт, копії яких додаються до позову. Дані Акти підписано представниками Позивача та Відповідача.

Проте, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунок за належним чином виконані та здані роботи за підписаним Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року.

Станом на момент звернення до суду заборгованість не була погашена та згідно із підписаним Позивачем та Відповідачем Актом звіряння складає 6 110,00 грн.

Відповідно до п. 7. 1 Договору строк дії договору було визначено сторонами до 31.12.2017 року, а в частині виконання зобов`язань сторін - до їх повного виконання.

В подальшому (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем повністю проведено оплату за виконані роботи в сумі 6 110,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2598 від 20.05.2019 року (арк. 32).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем повністю погашено основну заборгованість за виконані роботи, що також підтверджено сторонами у судовому засіданні, та судом було прийнято відповідну ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Судом також встановлено, що 03.04.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1452, якою позивач вимагав здійснити повний розрахунок за виконані будівельні роботи, яка отримана відповідачем 03.04.2019 року, про що свідчить відповідні відмітка на претензії (арк. 19). Доказів направлення відповіді на претензію суду не подано.

Враховуючи, що відповідачем оплату за виконані роботи проведено з порушенням строку, встановленого п. 3.3 договору, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції (пеню), 3 % річних та інфляційні втрати, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, Акт виконаних підрядних робіт за цим Договором підписані представниками обох сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб позивача та відповідача, що свідчить про прийняття робіт Відповідачем.

У відповідності до п. 4.2.2 Договору Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору .

Належне виконання робіт позивачем підтверджується Актами виконаних робіт, копії яких додаються до позову. Дані Акти підписано представниками Позивача та Відповідача.

Проте, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунок за належним чином виконані та здані роботи за підписаним Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року.

Станом на 02 травня 2019 року заборгованість не була погашена та згідно із підписаним Позивачем та Відповідачем Актом звіряння складає 6 110,00 грн.

Відповідно до п. 7. 1 Договору строк дії договору було визначено сторонами до 31.12.2017 року, а в частині виконання зобов`язань сторін - до їх повного виконання.

Судом встановлено, що відповідачем проведено остаточний розрахунок за виконані роботи з порушенням строку, встановленого п. 3.3 договору, про що вказано вище, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 271, 69 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період 08.11.2017 року по 02.05.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 271, 69 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, що не заперечувалось відповідачем.

Позивачем також нараховано відповідачу 890,74 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з листопада 2017 року по травень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, що також не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 890, 74 грн. та 3 % річних у сумі 271, 69 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 5.2 Договору якщо замовник порушує зобов`язання щодо строку оплати робіт, він зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 945, 63 грн. - пені від суми заборгованості за період 08.11.2017 року по 02.05.2019 року. ( нараховано за півроку з дня настання обов`язку щодо оплати).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Отже, нарахування пені в сумі 945, 63 грн. є обґрунтованим та підставним. Проте, вважаючи те, що відповідачем здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі, керуючись ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 99 % до суми 9,46 грн., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1921, 06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3101 від 07.05.2019 року (арк. 23). Ухвалою суду від 28.10.19 р. було повернуто позивачу с держбюджету судовий збір в сумі 1428,26 грн. Отже, с відповідача підлягає стягненню 492,80 грн. судового збору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн. - витрат на правову допомогу.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги від 21.03.2019 року, укладеним між адвокатом Михайловською Світланою Вікторівною та Приватним виробничо-налагоджувальним підприємством «Нікоінтерм» (арк.20);

- додатком № 6 від 07.05.2019 року "Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 21.03.2019 року", з якого вбачається, що Додаток є невід`ємною частиною договору про надання правових послуг адвоката від 21.03.2019 року та є Актом виконаних робіт (арк. 22);

- квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 5 000, 00 грн. (арк. 22);

- ордером МК № 127858 від 26.04.2019 року.

Відповідно до Додатку адвокатом надавалась правова допомога 02.05.2019 року (первісна консультація) та в період 02.05.2019 - 07.05.2019 року (підготовка позову про стягнення з ПАТ «Миколаївгаз» заборгованості за договорами підряду від 13.02.2017 року; вивчення документів на 100 арк.; формування правової позиції щодо подальшого розгляду справи у суді; участь адвоката у суді першої інстанції).

10.06.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (ар.28), в якому відповідач просив суд в разі задоволення позовної заяви зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про те, що в договорі про надання правової допомоги не встановлено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, оскільки Додатком № 6, який є невід`ємною частиною договору, сторонами погоджено вартість 1 години робочого часу адвоката - 500 грн.

Проте, враховуючи вищевказані приписи законодавства, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2 800 грн., оскільки предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором підряду (невиконання договірного зобов`язання), тобто справа за своєю правовою категорією не є складною, обсяг та характер доказів у справі не є значним, а також не потребував вчинення додаткових процесуальних дій (призначення експертизи, виклику свідків тощо), розрахунки за порушення грошового зобов`язання, на думку суду, не потребували значного часу, оскільки охоплюють один період по договору. Судова практика по вказаній категорії спорів є усталеною.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» , вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 05410263) на користь позивача Приватного виробничо-налагоджувального підприємства «НІКОІНТЕРМ» , вул. Потьомкінська, 129-А/1, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 32508277):

- 9,46 грн . - пені;

- 890,74 грн. - інфляційних втрат;

- 271,69 грн. - 3 % річних;

- 492,80 грн. - витрат по сплаті судового збору;

- 2 800, 00 грн. - витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.11.2019 року.

Суддя С.М. Коваль