Ухвала
від 12.11.2019 по справі 585/4965/17
СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №585/4965/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/382/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/4965/17 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ,

інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

потерпілого - ОСОБА_9 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги від обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року, в яких :

- обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України;

- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 в зміненій апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В іншій часині вирок суду залишити без зміни.

Даним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_9 , представника позивача ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок спричиненої матеріальної шкоди 3799,77 грн. та 20000 грн. в рахунок моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення коштів витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь обласного бюджету Сумської області 3650,72 грн. в рахунок коштів витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 посилається на неврахування судом першої інстанції обставин, що передували вчиненню злочину. Зокрема, зазначає, що в основу вироку, як докази вини ОСОБА_6 , суд послався тільки на покази потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 , який є другом потерпілого. При цьому, без вмотивування відкинув покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які пояснювали, що в телефонній розмові саме потерпілий ОСОБА_9 висловлював ОСОБА_6 погрози фізичної розправи та був ініціатором зустрічі для з`ясування стосунків. Стверджує, що він діяв у стані необхідної оборони і не мав наміру заподіяти ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Звертає увагу на те, що при розгляді даного кримінального провадження судом не взято до уваги той факт, що, раніше, після побиття невідомими особами потерпілий ОСОБА_9 з 20 липня 2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ з діагнозом: «ЗЧМТ, струс головного мозку. Рвано- забійна рана потиличної ділянки голови. Алкогольне сп`яніння», що підтверджується довідкою і не заперечується потерпілим.

Також зазначає, що всупереч вимогам ст. 59 ЦПК України, неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 , а не його батько, звернувся з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди. При цьому, вважає, що розмір заявленої моральної шкоди потерпілим необґрунтований.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України, посилається на допущення судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачений ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства 2 групи з ураженням ОРА, порушення вимог ст. 61 КК України та ст.ст. 2, 7-9, 94, 370 КПК України призначив йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

Від потерпілого ОСОБА_9 надійшло заперечення, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .

Згідно з вироком, ОСОБА_6 14 серпня 2017 року близько 22:00 год. на перехресті вулиць Сумська та Полтавська в м. Ромни зустрівся за попередньою домовленістю з неповнолітнім ОСОБА_9 , з метою вирішення конфліктної ситуації, яка склалася під час їх попередньої телефонної розмови. Під час спілкування між ОСОБА_6 та неповнолітнім ОСОБА_9 виникла сварка. Розуміючи настання негативних наслідків, ОСОБА_9 розвернувся та пішов вздовж вулиці Полтавської в бік свого дому. ОСОБА_6 вирушив за ним та наздогнавши його по вулиці Полтавській в м. Ромни, неподалік приміщення ТОВ «Агротехсервіс», повернувши ОСОБА_9 до себе правим боком, умисно наніс йому удар кулаком правої руки в нижню щелепу справа. Коли вони зайняли позицію один навпроти одного, ОСОБА_6 наніс удар кулаком правої руки в нижню щелепу зліва. В результаті зазначених ударів ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: ангулярний перелом нижньої щелепи зліва, ментальний перелом справа зі зміщенням.

Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, яка прохала вирок суду скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтування обвинувачення, це не перелік доказів наданих органами досудового розслідування, а аналіз усіх зібраних у провадження доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілого, обвинувачених, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Згідно положень, зазначених у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" вказано, що суду належить дати аналіз усіх зібраних в справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд зобов`язаний саме після всебічного, повного і об`єктивного розгляду, дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.

Однак, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження.

Як убачається зі змісту вироку, суд, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, вину у вчиненні якого останній визнавав частково, навів у вироку, як докази, показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, висновки експертиз, виклавши їх зміст, але не дав оцінки в сукупності встановлених обставин з точки зору достатності для кваліфікації дій обвинуваченого, як того вимагають положення ст. 94 КПК України.

Так, допитаний в суді першої обвинувачений ОСОБА_6 , не заперечуючи сам факт нанесення ударів, зазначав, що потерпілий першим наніс йому удар, від якого той відхилився, а вже потім обвинувачений ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_9 правою рукою удар в нижню ліву щелепу, а другий удар з лівої руки в праву щелепу й більше ударів не було, тобто йдеться лише про два удари. Тоді як, потерпілий ОСОБА_9 стверджує, що обвинуваченим ОСОБА_6 йому було нанесено ударів більше 20, при цьому це удари як руками, так і ногами, в область голови, челюсті, по спині та животу, зокрема, й тоді, як потерпілий впав на землю. Свідок ОСОБА_12 також вказував на велику кількість ударів, нанесених обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому та, що саме обвинувачений першим почав бити ОСОБА_9 .

Незважаючи на наявність суперечливих фактичних даних щодо обставин події, наданих сторонами обвинувачення та захисту, які мають значення для правильного вирішення справи, суд ці суперечності не усунув та не дав їм однозначної оцінки в їх сукупності для підтвердження чи спростування обвинувачення.

Не була судом висловлена думка й стосовно припущень потерпілого ОСОБА_9 , який в своїх показах в суді та в запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого, зазначав, що ОСОБА_6 удари наносились з якимось важким предметом, затисненим в руках, оскільки сила удару була дуже великою.

Крім того, суд залишив поза увагою позицію захисту та не дослідив наявність або відсутність в діях ОСОБА_6 необхідної оборони, та не навів мотивів на підтримку або спростування такої позиції.

До того ж, доводи прокурора про те, що місцевий суд неправильно призначив покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, є також обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений є інвалідом 2 групи.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з прокурором про те, що районний суд не мав права призначати обвинуваченому ОСОБА_6 даний вид покарання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, задовольнивши таким чином частково апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора.

Оскільки, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки при апеляційному розгляді кримінального провадження, необхідно призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого необхідно дослідити всі подані сторонами кримінального провадження докази, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, дати їм належні оцінку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудСумський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2019
Оприлюднено21.02.2023
Номер документу85651508
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти життя та здоров'я особи Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Судовий реєстр по справі —585/4965/17

Ухвала від 07.02.2020

Кримінальне

Роменський міськрайонний суд Сумської області

Євтюшенкова В. І.

Ухвала від 25.11.2019

Кримінальне

Роменський міськрайонний суд Сумської області

Євтюшенкова В. І.

Ухвала від 26.11.2019

Кримінальне

Роменський міськрайонний суд Сумської області

Євтюшенкова В. І.

Ухвала від 12.11.2019

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Матус В. В.

Ухвала від 12.11.2019

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Матус В. В.

Ухвала від 15.07.2019

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Матус В. В.

Ухвала від 13.02.2019

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Матус В. В.

Ухвала від 04.02.2019

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Матус В. В.

Вирок від 20.12.2018

Кримінальне

Роменський міськрайонний суд Сумської області

Машина І. М.

Ухвала від 25.04.2018

Кримінальне

Роменський міськрайонний суд Сумської області

Машина І. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні