Рішення

від 12.11.2019 по справі 525/617/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/617/19

Провадження №2/525/214/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., з участю представника - прокурора Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Животовської І.В., представника фінансового управління Великобагачанської райдержадміністрації Шеремет Л.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодовування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

в с т а н о в и в:

З доводів позовної заяви першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області вбачається, що 10 вересня 2017 року близько 04 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебувала поблизу магазину Монарх , що по вул. Каштанова в сел. Велика Багачка Полтавської області, де в цей час на ґрунті особистих неприязних відносин між нею та знайомим ОСОБА_2 , виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. В ході конфлікту ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла потерпілому ОСОБА_2 численні удари руками зжатими в кулак в область голови, внаслідок чого спричинила останньому наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом кісток носу, зі зміщенням, синці, що розташовані в лобній ділянці з права, на спинці носа, садно, що розташоване в ділянці правого ліктьового суглобу, чим спричинила останньому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 365 від 11.09.2017 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2017 року за № 12017170120000321 за ч.1 ст. 125 КК України та цього ж числа розпочато досудове розслідування.31.10.2017 року по кримінальному провадженні №12017170120000321 повідомлено про підозру ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України та цього ж числа відносно неї складено і затверджено обвинувальний акт, який скерований для розгляду до Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Позивач у позовній заяві вказує, що 13.03.2018 року ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12017170120000321 закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, ухвала набрала законної сили 23.03.2018 року. В ході досудового розслідування було встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 з 11.09.2017 року по 20.09.2017 року (всього 9 ліжко/днів) знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Великобагачанської центральної районної лікарні Полтавської області (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Великобагачанська центральна районна лікарня Великобагачанської районної ради Полтавської області). При цьому, за період стаціонарного лікування вказаним закладом охорони здоров`я, фінансування якого до 2019 року здійснювалося Фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області витрачено бюджетні кошти у сумі 1241 грн. 91 коп., так як вартість 1 ліжко/дня у вересні 2017 року становила 137 грн. 99 коп.

Прокурор зазначає, що Миргородською місцевою прокуратурою про результати розгляду кримінального провадження за № 12017170120000321, в межах якого ОСОБА_2 був визнаний потерпілим та лікувався у Великобагачанській центральній районній лікарні (назва закладу станом на 2017 рік) у період часу з 11.09.2017 року по 20.09.2017 року та про необхідність вжиття заходів до стягнення коштів з ОСОБА_1 у сумі 1241 грн. 91 коп. повідомлялося фінансове управління Великобагачанської районної державної адміністрації та Великобагачанська центральна районна лікарня, про що скеровані відповідні листи за № 01/02-4321-17 від 05.05.2017 року, № 01/02-4321-17 від 24.01.2019 року. В подальшому Миргородською місцевою прокуратурою Полтавської області отримані відповіді, що претензійно-позовна робота з ОСОБА_1 щодо стягнення коштів за лікування потерпілого ОСОБА_2 не проводилася; згідно інформації № 03-20/95 від 27.06.2018 року, фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області підтверджено, що кошти на рахунки районного бюджету від ОСОБА_1 на надходили.

З інформації № 03.1-02/22 від 24.01.2019 року, №03.1-02/72 від 16.04.2019 року позивачем у справі з`ясовано, що фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області претензійно-позовна робота зі стягнення коштів з ОСОБА_1 за стаціонарне лікування ОСОБА_2 не проводилась. Кошти від ОСОБА_1 на рахунки районного бюджету не надходили. За інформаціями, що отримані з Комунального некомерційного підприємства Великобагачанська центральна районна лікарня від 06.02.2019 року та від 11.04.2019 року, закладом позови по відшкодуванню збитків до ОСОБА_1 за лікування ОСОБА_2 не подавались; претензійно-позовна робота не проводилась. Тобто, як зазначає позивач у справі, фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області та Великобагачанською центральною районною лікарнею самостійно не були реалізовані повноваження щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину, тому, як зазначає прокурор, виникла необхідність у захисті інтересів держави шляхом пред`явлення прокурором позовної заяви до суду.

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.56 ЦПК України, позивач у справі звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах-фінансового управління Великобагачанської райдержадміністрації до ОСОБА_1 про відшкодовування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 1241 грн.91 коп. (а.с.а.с.1-3).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06.06.2019 року за вищевказаний цивільним позовом було відкрито спрощене позовне провадження (а.с.а.с.36-37), відповідачу у справі надано встановлений законом строк для подання відзиву на позов; відзив на позов у розумінні статті 178 ЦПК України відповідач у справі суду не подавала.

В судовому засіданні представник позивача прокурор Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Животовська І.В. підтримала заявлені позовні вимоги, в своїх поясненнях посилалася на обставини, які викладені в обґрунтуванні позовних вимог і просила заявлений позов задовольнити.

Представник фінансового управління Великобагачанської райдержадміністрації Шеремет Л.В. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги прокурора до ОСОБА_1 , вказала, що дійсно на лікування потерпілого ОСОБА_2 були затрачені бюджетні кошти в сумі 1241 грн.90 коп.

Відповідач у справі ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона відшкодувала заподіяну шкоду потерпілому ОСОБА_2 і з ним примирилася. Просила прийняти рішення згідно з законодавством.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представника позивача ОСОБА_3 , пояснення представника фінансового управління Великобагачанської райдержадміністрації Шеремет Л.В., відповідача ОСОБА_1 , детально дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, та всі докази в їх сукупності, оглянувши та дослідивши матеріали кримінального провадження №12017170120000321 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України (судова справа №525/1154/17), і давши всім дослідженим доказам у справі їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодовування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.2 ст.4 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках, встановлених законом.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що прокуратура уповноважена подавати позовні заяви в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування, якщо спірні відносини пов`язані з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих їм законом повноважень органів виконавчої влади.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торійа проти Іспанії від 09.12.1994 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.

Судом встановлено, що 10 вересня 2017 року близько 04 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебувала поблизу магазину Монарх , що по вул. Каштанова в сел. Велика Багачка Полтавської області, де в цей час на ґрунті особистих неприязних відносин між нею та знайомим ОСОБА_2 , виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. У ході конфлікту ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла потерпілому ОСОБА_2 численні удари руками зжатими в кулак в область голови, внаслідок чого спричинила останньому наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом кісток носу, зі зміщенням, синці, що розташовані в лобній ділянці з права, на спинці носа, садно, що розташоване в ділянці правого ліктьового суглобу, чим спричинила останньому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 365 від 11.09.2017 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.4; аркуші 181-181 судової справи №525/1154/17). Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2017 року за № 12017170120000321 за ч.1 ст. 125 КК України (а.с.5) та цього ж числа розпочато досудове розслідування.

31.10.2017 року по кримінальному провадженні №12017170120000321 повідомлено про підозру ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України та цього ж числа відносно неї складено і затверджено обвинувальний акт, який скерований для розгляду до Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.7; арк.2 судової справи №525/1154/17).

13.03.2018 року ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області (суддя Ячало) кримінальне провадження № 12017170120000321 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України; дана ухвала суду набрала законної сили 23.03.2018 року (а.с.4; аркуші 181-182 судової справи №525/1154/17).

З досліджених матеріалів цивільної справи вбачається, що Миргородською місцевою прокуратурою Полтавської області про результати розгляду кримінального провадження за № 12017170120000321, в межах якого ОСОБА_2 був визнаний потерпілим та лікувався у Великобагачанській центральній районній лікарні (назва закладу станом на 2017 рік) у період часу з 11.09.2017 року по 20.09.2017 року та про необхідність вжиття заходів до стягнення коштів з ОСОБА_1 у сумі 1241 грн. 91 коп. повідомлялося фінансове управління Великобагачанської районної державної адміністрації та Великобагачанська центральна районна лікарня, про що скеровані відповідні листи за №01/02-4321-17 від 05.05.2017 року, №01/02-4321-17 від 24.01.2019 року (а.с.а.с.12,13).

На вищевказані запити Миргородською місцевою прокуратурою Полтавської області отримані відповіді, що претензійно-позовна робота з ОСОБА_1 щодо стягнення коштів за лікування потерпілого ОСОБА_2 не проводилася; згідно інформації № 03-20/95 від 27.06.2018 року, фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області підтверджено, що кошти на рахунки районного бюджету від ОСОБА_1 на надходили (а.с.а.с.15-17).

За інформацією, яка отримана з Комунального некомерційного підприємства Великобагачанська центральна районна лікарня від 06.02.2019 року, даним закладом позови по відшкодуванню збитків до ОСОБА_1 за лікування ОСОБА_2 не подавались; претензійно-позовна робота не проводилась.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З листа КНП Великобагачанська центральна районна лікарня №495 від 16.04.2019 року, а також відповідних розрахунків вартості лікування вбачається, що ОСОБА_2 , жит. с. Якимове з 11.09.2017 року по 20.09.2017 року (всього 9 ліжко/днів) знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Великобагачанської центральної районної лікарні Полтавської області (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Великобагачанська центральна районна лікарня Великобагачанської районної ради Полтавської області). При цьому, за період стаціонарного лікування вказаним закладом охорони здоров`я, фінансування якого до 2019 року здійснювалося Фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області витрачено бюджетні кошти у сумі 1241 грн. 91 коп., так як вартість 1 ліжко/дня у вересні 2017 року становила 137 грн. 99 коп. (а.с.а.с.9,10,11 - зведені розрахунки вартості лікування в хірургічному відділенні Великобагачанської ЦРЛ за період 11.09.2017 року по 20.09.2017 року).

Суд детально дослідив матеріали кримінального провадження №12017170120000321 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України (судова справа №525/1154/17) та встановив, що в цих матеріалів справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 коштів як витрат Великобагачанської ЦРЛ на лікування потерпілого ОСОБА_2 за рахунок районного бюджету в сумі 1241 грн. 90 коп. за період 11.09.2017 року по 20.09.2017 року.

В ході розгляду даної цивільної справи судом перевірено доводи сторони позивача та з`ясовано, що станом на день подання даної позовної заяви прокурора до суду, фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області та Великобагачанською центральною районною лікарнею самостійно не були реалізовані повноваження щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину, який вчинила ОСОБА_1 .

За загальним правило ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, норми ч.2 цієї статті встановлюють презумпцію вини особи, яка завдала шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини.

В цьому контексті Верховний Суд як суд касаційної інстанції у своїй постанові від 14.02.2018 року у справі №686/10520/15-ц роз`яснив, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно ч.1 ст.1206 Цивільного Кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. У відповідності до вимог ч.3 ст.1206 цього Кодексу, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, з сукупності досліджених матеріалів цивільної справи №525/617/19, з урахуванням положень ст.ст.12,13,76,77,80,81,89 ЦПК України вбачається, що позивачем у справі об`єктивно доведено, що потерпілий по відповідному кримінальному провадженню ОСОБА_2 з 11.09.2017 року по 20.09.2017 року (всього 9 ліжко/днів) знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Великобагачанської центральної районної лікарні Полтавської області (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Великобагачанська центральна районна лікарня Великобагачанської районної ради Полтавської області), за період стаціонарного лікування даного потерпілого вказаним закладом охорони здоров`я, фінансування якого до 2019 року здійснювалося Фінансовим управлінням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, було витрачено бюджетні кошти у сумі 1241 грн. 91 коп., так як вартість 1 ліжко/дня у вересні 2017 року становила 137 грн. 99 коп. Станом на даний час ОСОБА_1 не здійснила в добровільному порядку відшкодування вищевказаної суми грошових коштів, які були витрачені з відповідного бюджету на лікування потерпілого від протиправних дій ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на відповідача.

Поряд з цим, згідно частини 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог щодо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Нормами ч.6 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України та те, що в силу закону (п.6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір ) позивач у справі, який є юридичною особою (Миргородська місцева прокуратура Полтавської області) при поданні позову про відшкодування шкоди, завданої злочином звільнений від сплати судового збору та того, що суд дійшов висновку про задоволення позову (згідно заявлених позовних вимог) з мотивів, які викладені в даному судовому рішенні, судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 1921 грн. належить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 на

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.16,22,ч.ч.1,2 ст.1166, ст.1206 ЦК України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , роз`ясненнями, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами), ст.ст.4,11,12,13,56,76-80,81,82,83,89,133,141,259,263-265,268,273,274,279,253,354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодовування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої у встановленому порядку на проживання за адресою АДРЕСА_1 на користь Фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації (В-Багачанське УК/В-Багачанський район/24060300, код ЄДРПОУ 36744050, Казначейство України (ЕАП), МФО 899996, р/р UА868999980000031415544016013 - погашення заборгованості згідно рішення суду) грошові кошти в сумі 1241 (одну тисячу двісті сорок одну) грн.91 коп., що затрачені закладом охорони здоров`я за лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої у встановленому порядку на проживання за адресою АДРЕСА_1 судові витрати по справі на користь держави в сумі 1921 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: представник позивача Животовська Ірина Володимирівна, місце знаходження АДРЕСА_2 , 3; представник фінансового управління Великобагачанської райдержадміністрації Шеремет Лідія Василівна, місцезнаходження сел. Велика Багачка, вулиця Шевченка, 73; відповідач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 15.11.2019 року.

Суддя В.В. Хоролець