Рішення

від 07.11.2019 по справі 567/179/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/179/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на садибні житлові будинки в порядку спадкування за заповітом, звернувся ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що у власності його батька ОСОБА_4 перебував житловий будинок з надвірними будівлями що розташований в АДРЕСА_1 , який був добудований у 1965 році та садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , який був побудований у 1985 році.

Вказані садибні житлові будинки з надвірними будівлями розташовані на земельних ділянках загальною орієнтовною площею 0,49 га., які знаходились у користуванні батька позивача - ОСОБА_4 та згідно погосподарських книг були зареєстровані за ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На день його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли житлові будинки з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив.

Вказує, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, була його дружина і мати позивача - ОСОБА_6 , оскільки на день його смерті вона проживала з ним спільно однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

На день її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлових будинків з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_2 , яка належить їй як спадкоємцю за законом першої черги після смерті чоловіка, ОСОБА_4 .

Зазначає, що іншим спадкоємцем є його брат ОСОБА_3 , який на даний час зареєстрований в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 а.

За життя ОСОБА_6 був залишений заповіт, посвідчений секретарем Мощаницької сільської ради 16 лютого 2017 року та зареєстрований в Реєстрі вчинення нотаріальних дій за №20, відповідно до якого вона заповіла все належне їй майно позивачу.

Зазначає, що відповідно до ст.1268 ЦК України, він прийняв спадщину, що залишилась після смерті матері, оскільки звернувся до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М., де було заведено спадкову справу №14/2018.

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинки, що розташовані в АДРЕСА_2 , позивачу було відмовлено на тій підставі, що на даний час відсутній належним чином зареєстрований правовстановлюючий документ на ім`я спадкодавця на дані будинковолодіння, про що нотаріусом було винесено відповідні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилається на те, що він, як спадкоємець за заповітом, має право на зазначене майно, а реалізувати його не може, так як за життя спадкодавець не зареєструвала за собою право власності на дані будинковолодіння та не виготовила свідоцтво про право власності на них, що неможливо зробити зараз в зв`язку з її смертю.

Враховуючи наведені обставини, просить визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , право власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 про АДРЕСА_1 та садибний житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 22.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачам було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

За клопотанням позивача та відповідно до ст.81, 84 ЦПК України ухвалою суду від 01.04.2019 було витребувано від приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. матеріали спадкової справи №14/2018 заведеної після смерті ОСОБА_6

06.06.2019 на даресу суду надійшов відзив відповідача Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області.

Відповідач ОСОБА_3 правом подати відзив на позов не скористався.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав та доводів викладених в позовній заяві, та просить суд визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 , право власності на садибні житлові будинки з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 .

Пояснила, що дані господарства фактично належали ОСОБА_4 , що підтверджується виписками з погосподарських книг с.Мощаниця Острозького району Рівненської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На день його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли житлові будинки з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_2 а. Вказує, що заповіту ОСОБА_4 складено не було.

Зазначає, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, була його дружина і мати позивача - ОСОБА_6 , оскільки на день його смерті вона проживала з ним спільно однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлових будинків з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_2 а, яка належить, їй як спадкоємцю за законом першої черги, після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_6 був залишений заповіт, посвідчений секретарем Мощаницької сільської ради 16 лютого 2017 року та зареєстрований в Реєстрі вчинення нотаріальних дій за №20, відповідно до якого вона заповіла все належне їй майно позивачу ОСОБА_2 .

Зазначає, що відповідно до ст.1268 ЦК України, позивач прийняв спадщину, що залишилась після смерті матері, оскільки звернувся до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М., де було заведено спадкову справу №14/2018.

Посилаючись на те, що позивач, як спадкоємець за заповітом, має право на зазначене майно, а реалізувати його не може, так як за життя спадкодавець не зареєструвала за собою право власності на дані будинковолодіння та не виготовила свідоцтво про право власності на них, що неможливо зробити зараз в зв`язку з її смертю, просить позов задоволити.

Представник відповідача Мощаницької сільської ради Острозького району в судове засідання не з`явився, в поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву позов визнав частково, просить здійснювати розгляд справи у відсутності представника сільської ради.

Зазначив, що окрім позивача, спадкоємцем ОСОБА_4 є також його син ОСОБА_3 , який на день смерті свого батька проживав з ним однією сім`єю. Також зазначив, що окрім ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_4 з ним також проживала його дружина ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подав, як і не подав відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали спадкової справи, вважає, що позов про визнання права власності доведений і підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що фактично у власності ОСОБА_4 перебували садибні житлові будинки, які розташовані в АДРЕСА_2 .

Належність ОСОБА_4 зазначеного майна підтверджується виписками з погосподарської книги №1 с.Мощаниця Острозького району Рівненської області, відповідно до яких вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_4 .

Вказані садибні житлові будинки з надвірними будівлями розташовані на земельних ділянках загальною орієнтовною площею 0,49 га., які знаходились у постійному користуванні ОСОБА_4 .

Дані обставини підтверджуються копією довідки Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області №95 від 22.01.2019.

Згідно довідок Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області №1604, 1605, 1462, встановлено, що житлові будинки з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 станом на 1991 рік відносилися до типу робітничого двору.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року №45/5 та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачою свідоцтва про право на спадщину.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст.2, 3 Закону України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Водночас, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 , передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належали житлові будинки з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25.10.2013 року встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно інформаційних довідок зі Спадкого реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51170981 від 07.03.2018 року, (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №51170985 від 07.03.2018 встановлено, що заповітів, спадкових договорів, складених від імені ОСОБА_4 посвідчено не було, спадкові справи після його смерті не заводились.

Частиною 1 ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки Мощаницької сільської ради №1602 від 02.11.2018 вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 проживав спільно однією сім`єю з дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки для ОСОБА_4 належали садибні житлові будинки з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , то право на них в рівних частках перейшло до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , як спадкоємців за законом.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.02.2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений Мощаницькою сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №20, в якому залишила особисте розпорядження відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде їй належати на момент смерті заповіла своєму синові ОСОБА_2 .

На день смерті заповідача вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується відповідною відміткою Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №51170922 від 07.03.2018 року.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №51171137 від 07.03.2018 та спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за заявою ОСОБА_2 , заведено спадкову справу № 14/2018.

Відповідно до ч1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

З матеріалів спадкової справи №14/2018 встановлено, що 07.03.2018 року ОСОБА_2 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Заяви про прийняття чи відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 від інших осіб не надходили.

Таким чином, відповідно до ст.1216, 1269 ЦК України позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

11.04.2018 року приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 (зареєстровані в реєстрі за №178,179,180,181,182,183,184), в тому числі, на земельні ділянки площею 0,2572 га, 1,2996 га, 0,2572 га, що знаходяться на території Почапківської та Мощаницької сільської ради Острозького району та належали ОСОБА_4 , спадкоємцем якого була ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права.

Відповідно до ч.1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

З матеріалів спадкової справи №14/2018 встановлено, що спадкоємцем усього майна померлої ОСОБА_6 по заповіту, який прийняв спадщину, є ОСОБА_2 Відомості про інших спадкоємців за законом чи за заповітом відсутні.

Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача в цій частині.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За життя спадкодавцями не було виготовлено необхідної технічної документації, не оформлено та не зареєстровано право власності на садибні житлові будинки з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 не завершила оформлення своїх спадкових прав на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна, як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , що порушує передбачені законом права позивача ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом після її смерті .

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до нотаріальної контори, нотаріусом Радчуку В.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житлові будинки, що розташовані в АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 а у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на них.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до Глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).

За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В той же час, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

У відповідності до cт.392 ЦК України, власник може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно cт. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Водночас, оскільки ОСОБА_6 фактично успадкувала після смерті ОСОБА_4 Ѕ частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 та Ѕ частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1 , то суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Отже, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_6 права власності на майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1216, 1233 ЦК України ОСОБА_2 має право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , то за ним як спадкоємцем за заповітом слід визнати право власності на Ѕ частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1 та Ѕ частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1 .

На підставі ст.ст. 25 п. 4, 346 ч.1 п. 11, 328, 1216, 1233, 1269 ЦК України , Закону України "Про власність", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", керуючись ст. 10, 57, 62, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 (жит. АДРЕСА_4 ), Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Мощаниця Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 04526615) про визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка була спадкоємцем за законом ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.11.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.