Рішення

від 13.11.2019 по справі 640/14638/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/14638/19

н/п 2/640/2588/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, та визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем.

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 22.02.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Дитина зареєстрована та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . На протязі останнього року сімейне життя між позивачем та відповідачем погіршилось у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин , внаслідок чого спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити їх інтересам. Дитина проживає разом з позивачем, де їй створені належні житлові умови та умови для виховання та розвитку, позивач отримує пенсію, що дозволяє утримувати їй дитину. Матір позивача є підприємцем, та надає матеріальну допомогу позивачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про проведення судового засідання у свою відсутність, позов підтримала, та просила його задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, на разі перебуває під вартою в ДУ Харківський слідчий ізолятор , та надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що він ознайомився з позовом, та з ним згоден повністю.

Від представника третьої особи Служби у справах дітей по Київському району ДССД ХМР до суду надійшли пояснення, в яких представник просить розглянути справу за своєї відсутності, та надав висновок щодо розв`язання спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та за наявними в справі доказами.

24.07.2019 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

25.07.2019 року судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування позивача, відповідь на який надано до суду 25.07.2019 року.

Ухвалою судді від 26.07.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків, які усунені позивачем 12.08.2019 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 13.08.2019 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року було закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що сторони вступили у шлюб 22 лютого 2013 року, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1. Прізвища сторін після укладення шлюбу не змінювалось.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач є інвалідом ІІ групи.

Сторони на примирення не згодні. Причинами розпаду сім`ї стали: різні погляди на життя, та фактичне припинення шлюбних відносин.

Згідно з ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В силу ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один пере одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК).

Частинами 3 та 4 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 111, ч. 1 ст. 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З урахуванням особливого характеру сімейних відносин, встановлених фактичних взаємин подружжя, категоричного заперечення позивача проти збереження шлюбу, що також визнається відповідачем, тому суд приходить до висновку, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, а від так шлюб між сторонами доцільно розірвати, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач разом з дитиною зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені для дитини задовільні умови для розвитку та проживання, що підтверджується наданим до суду актом обстеження умов проживання.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини . Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування .

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина,

не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи , зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення вказаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду .

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що малолітній син сторін з народження постійно проживає з матір`ю, остання приділяє більше уваги вихованню дитини й більш відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, дитина перебуває на утриманні та вихованні матері, та врахувавши, що до моменту виникнення даного спору батько дитини не приділяв достатньої уваги створенню належних умов для повноцінного розвитку та проживання дитини, не надав доказів піклування з його боку про ступінь розвитку дитини, зацікавленості її повсякденним життям та потребами, та проти задоволення позовних не заперечує, суд приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, що забезпечить якнайкращі інтереси дитини.

Також судом встановлено, що відсутні виняткові обставини для розлучення малолітньої дитини з матір`ю, та встановлено, що відповідач на разі перебуває під вартою, та утримується в Харківському слідчому ізоляторі з 16.08.2019 року по теперішній час.

Відповідно до висновку від 03.10.2019 року № 627, Департамент служб у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1

А тому, враховуючи рівень матеріального забезпечення позивача, яка отримує пенсію по інвалідності, вік дитини, висновок Управління служб у справах дітей ДПСП ХМР від 03.10.2019 року, суд, в інтересах дитини, прийшов до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. за дві вимоги немайнового характеру у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 12, 76, 206,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 56, 111-112, 141, 157, 160, 161 Сімейного Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 22 лютого 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.

Суддя - Г.А. ЗУБ