Рішення

від 01.11.2019 по справі 120/2769/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2019 р. Справа № 120/2769/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в червні 2019 року звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Наказом від 23.07.2019 року № 2-12361/15-19-СГ відповідач відмовив у задоволені клопотання позивача. Свою відмову мотивував тим, що на розгляд надійшло два клопотання позивача щодо надання дозволу, що не узгоджується з ст. 116 Земельного кодексу України. Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у відповідача документи, які стали підставою для відмови позивачці у задоволенні її клопотання.

На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Наказом Головного управління від 23.07.2019 року № 2-12361/15-19-СГ було відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідачем роз`яснено, що на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло два клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, що не узгоджується з ст. 116 Земельного кодексу України, а також не вказано на який саме вид документації слід надати дозвіл, що не відповідає ст. 25 Закону України "Про землеустрій" та ст. 118 Земельного кодексу України. На підставі викладеного відповідачем було відмовлено позивачці у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У судове засідання призначене на 01.11.2019 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, на адресу суду від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За приписами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

14.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, землі запасу, яка межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520685500:04:006:0098 орієнтовною площею по 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, або мотивовані відмови в наданні дозволів у виді наказів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.07.2019 року № 2-12361/15-19-СГ позивачці було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Позивачка не погоджується із законністю вказаного наказу та вважає його протиправним.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із матеріалами справи, позивачка вирішила скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності на території Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області стало подання нею двох клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та те що нею не зазначено вид документації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 19.01.2016 року (справа №21-3690а15), від 13.12.2016 року (справа №21- 2573а16), отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Тому, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що позивачка отримала відмову у зв`язку з тим, що не мала права на одночасне отримання дозволів по всіх клопотаннях, оскільки надання дозволу не є безумовною підставою для отримання земельних ділянок у власність.

Враховуючи викладене та те, що отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, порушивши при цьому гарантоване законом право звернутись до уповноваженого органу для отримання можливості, набути земельну ділянку у власність.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 08.05.2018 року по справі №815/3799/17.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного наказу належить задовольнити.

Оцінюючи позовні вимоги в іншій частині, а саме щодо зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 123 ЗК України, згідно з якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду справи судом не здобуто достатніх даних, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачки, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою із прийняттям відповідного владного рішення.

Отже, заявлений позов належить задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.07.2019 року №2-12361/15-19-СГ "Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 із проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Пултівецької сільської ради, із урахуванням правової оцінки, наданої судом в судовому рішенні.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.07.2019 року №2-12361/15-19-СГ "Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 з проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Пултівецької сільської ради, із урахуванням правової оцінки, наданої судом в судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 384,2 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келицька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Мультян Марина Бондівна