Рішення

від 15.11.2019 по справі 420/5458/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5458/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Великобуялицької сільської об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області про визнання протиправними дій щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 27 грудня 2018 року він звернувся до голови Великобуялицької громади Іванівського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки, розташованої згідно з графічними матеріалами, які додані до клопотання, для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га. До клопотання надані копія паспорту ОСОБА_1 та графічні матеріали (викопіювання земельної ділянки). Підставою звернення в клопотанні було вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України має право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Позивач вважає, що відповідач не дотримався встановленого ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та у встановлений термін не надав обґрунтованої відповіді, тобто про надання дозволу або відмову у наданні дозволу, чим порушив права позивача на реалізацію права на отримання земельної ділянки.

На підтвердження цих обставин та в обґрунтування своїх вимог, позивач надав до суду копії клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27 грудня 2018 року, паспорту та довідки про присвоєння ІН, викопіювання, довіреності представника, який звертався з клопотанням (а.с. 8-12).

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою від 23 вересня 2019 року судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано від Великобуялицької сільської об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області належним чином засвідчені копії матеріалів щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27 грудня 2018 року.

08 жовтня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подані письмові заперечення проти з копією відповіді на звернення від 27 грудня 2018 року. Відповідно до цих заперечень, відповідач позов не визнає, повідомляє, що позивач дійсно звертався до Великобуялицької сільської ради, як ОТГ, з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою 27 грудня 2018 року, однак, на той час, громада не почала своє існування, а земельна ділянка не входила до розпорядження сільської ради (а.с. 28-29).

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.

У судове засідання, призначене на 06 листопада 2019 року, учасники справи не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідач у заперечені проти позову просив розглядати справу без присутності Великобуялицької сільської ради (а.с. 28).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 15 листопада 2019 року за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

27 грудня 2018 року в інтересах ОСОБА_1 представник за довіреністю ОСОБА_2 звернувся з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки на ім`я до Голови Великобуялицької громади Іванівського району Одеської області (67224, Одеська область, Іванівський район, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, 114).

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 район, згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України має право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га. ОСОБА_1 зацікавлений у веденні особистого селянського господарства на виділеній земельній ділянці, у зв`язку із чим просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, розташованої згідно з графічними матеріалами, які додані до клопотання.

Разом з клопотанням надані копії паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , графічні матеріали (викопіювання), довіреності (а.с. 8-12).

Прийняття клопотання засвідчено підписом сільського голови - ОСОБА_3 , 27 грудня 2018 року.

У відповідь на вказане звернення представнику ОСОБА_1 адресований лист Великобуялицького сільського голови від 16 січня 2019 року № Д-74/02-09, яким на звернення від 27 грудня 2018 року виконком Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області повідомив про те, що на наданий час Великобуялицька територіальна громада не створена, тому із даним питанням необхідно звернутись до Петрівської селищної ради (а.с. 29).

Лист засвідчений підписом Великобуялицького сільського голови та гербовою печаткою Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується частиною другою статті 14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (у редакції від 04.11.2018 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у якому вказав, що має право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га, згідно з п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

До клопотання додано Викопіювання з планово-картографічного матеріалу Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, згідно якого бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, розташоване за адресою: Одеська область, Іванівський район, Петрівська селищна рада (а.с. 11).

Однак, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач адресував Голові Великобуялицької громади Іванівського району Одеської області (67224, Одеська область, Іванівський район, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, 114).

Судом встановлено, що Петрівська селищна рада Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378385; місцезнаходження юридичної особи: 67240, Одеська обл., Іванівський район, селище міського типу Петрівка, вул. Карла Маркса, будинок 28А) та Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416; місцезнаходження юридичної особи: 67224, Одеська область, Іванівський район, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, 114), станом на 27.12.2018 року (дата звернення позивача з клопотанням) та 16.01.2019 року (дата відповіді) діяли як окремі органи місцевого самоврядування.

Петрівській селищній раді підпорядковувались населені пункти: смт Петрівка, с. Улянівка.

Великобуялицькій сільській раді підпорядковувалось с. Великий Буялик.

Таким чином, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, Іванівський район, Петрівська селищна рада, позивач станом на 27.12.2018 року мав звернутись до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Децентралізація , 30.06.2019 року, відповідно до постанови ЦВК від 20 квітня 2019 року № 846 Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 30 червня 2019 року , створена Великобуялицька сільська об`єднана територіальна громада, коатуу: 5121881000.

Кількість рад, що об`єдналися: 2. Склад громади: Великобуялицька сільська рада (село Великий Буялик), Петрівська селищна рада (смт Петрівка, село Улянівка) (https://decentralization.gov.ua/gromada/1579).

Отже, на момент звернення позивача з клопотанням від 27 грудня 2018 року Великобуялицька сільська об`єднана територіальна громада ще не була створена, відтак не мала повноважень розпоряджатись земельними ділянками Петрівської селищної ради, та розглядати по суті вказане клопотання.

Листом від 16 січня 2019 року за підписом Великобуялицького сільського голови позивачу повідомлено про вказані обставини та рекомендовано звернутись до Петрівської селищної ради.

За таких обставин, доводи позивача про те, що відповідач за результатом розгляду клопотання від 27 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, Іванівський район, Петрівська селищна рада, міг прийняти тільки одне з двох рішень: надати дозвіл дозволу на розробку проекту землеустрою або відмовити у наданні цього дозволу, суд вважає помилковими, оскільки відповідач не розглядав по суті вказане клопотання, а повідомив про те, що він є неналежним адресатом звернення.

При цьому, Великобуялицький сільський голова повідомив заявнику, що з даним питанням йому необхідно звернутись до Петрівської селищної ради.

У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд не заперечує, що вищенаведеними нормами Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, з аналізу ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України слідує, що ці норми стосуються випадків звернення до належного/відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено, станом на 27.12.2018 року земельна ділянка за адресою: Одеська область, Іванівський район, Петрівська селищна рада, не належала до земель Великобуялицької сільської ради, що не вимагає надання відповіді в порядку статті 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення ним перешкод для їх реалізації, або, що мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Під час розгляду цієї справи, суд, на підставі встановлених обставин справи, перевірених нормами чинного законодавства, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивач з боку Великобуялицької сільської ради у правовідносинах, що виникли під час розгляду клопотання від 27 грудня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат, заявлених позивачем, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області про визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Великобуялицька сільська об`єднана територіальна громада Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416; 67224, Одеська область, Іванівський район, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, буд. 114).

Суддя О.В. Глуханчук

.