Рішення

від 15.11.2019 по справі 826/6476/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року № 826/6476/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вінсо - Технології доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Вінсо - Технології з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.02.2017 р. №0000751402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на додану вартість на суму 1 464 240 грн., з якої - 1 171 392 грн. за податковими зобов`язаннями, 292 848 грн. за штрафними санкціями;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.02.2017 № 0000761402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 226 042 грн., з якої за податковим зобов`язанням - 2 616 627 грн., за штрафними санкціями - 609 415 грн.

Позов обґрунтований безпідставністю висновків Акту перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентами зазначеними в Акті.

Відповідач подав заперечення проти позовної заяви в яких вказав про обґрунтованість висновків Акту перевірки та правомірності винесених на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 27.11.2017 року суд за сумісною заявою сторін вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив .

На підставі направлень від 16.09.2016 № 1224/26-15-14-02-03, № 1223/26-15-14-02-02, № 1222/26-15-14-02-03, № 1221/26-15-14-02-03, № 2410/26-15-14-03-03 та № 4384/26-15-14-04-06 виданих ГУ ДФС у м. Києві та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2016 № 5538 та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ Вінсо - Технології з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016.

В результаті проведеної перевірки складено Акт від 02.02.2017 № 27/26-15-14-02-03/33998128, яким зафіксовані порушення:

1) п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2. ст.138, п.п 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl, із змінами та доповненнями та п.5 П(С)БО 11, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся , всього на суму 2 616 627 грн. у тому числі по періодах: 2013 рік на суму 1 643 239 грн., за 2014 рік 616 186 грн., за 2015 рік на суму 178 969 грн. та за 2016 рік на суму 178 233 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 - VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 527 860 грн. у тому числі по періодах: липень 2013 на суму 138 923 грн., серпень 2013 на суму 112 266 грн., вересень 2013 на суму 100 150 грн., жовтень 2013 на суму 57815 грн., грудень 2013 на суму 1 241 391 грн., лютий 2014 на суму 113 793 грн., квітень 2014 на суму 133 995 грн., травень 2014 на суму 344984 грн., червень 2014 на суму 85 708 грн., серпень 2015 на суму 47 443 грн., вересень 2015 на суму 151 412 грн., березень 2016 на суму 287 488 грн., квітень 2016 на суму 6569 грн.

3) інші, що не оскаржуються.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000761402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 226 042 грн., з якої за податковими зобов`язаннями - 2 616 627 грн., за штрафними санкціями - 609 415 грн. та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000751402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на додану вартість на суму: 1 464 240 грн., з якої - 1 171 392 грн. за податковими зобов`язаннями, 292848 за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ Вінсо - Технології користуюсь наданим ст. 55, 56 Податкового кодексу України правом оскаржило їх в адміністративному порядку до ДФС України.

Однак, 18.04.2017 ДФС України прийнято рішення № 8138/6/99-99-1/1-01-25 яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 17.02.2017р. №0000761402, №0000751402, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними ТОВ Вінсо - Технології звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000751402 Правильність нарахування та своєчасність сплати податку на додану вартість , суд зазначає таке.

Згідно пп.3.1.1. та 3.1.2. акта перевірки, перевіряючими зроблено висновок, щодо взаємовідносини TOB Вінсо-Технології із контрагентами: TOB Сіател Компані (код 39646750), TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284 первині документи складені всупереч вимог діючого законодавства України в наслідок не підтвердження факту придбання послуг (наявні кримінальні провадження, що свідчить про непричетність до ведення господарської діяльності зазначених підприємств) в розумінні вимог ПК України. Також перевіряючими зроблено висновок, що TOB Вінсо-Технології в перевіряємому періоді безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 2 527 860 грн. за рахунок податкових накладних, виписаних вищезазначеними постачальниками, на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6. ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.07.2013 по 30.06.2016 на загальну суму 2 527 860 грн. у тому числі по періодах: липень 2013 на суму 138 923 грн., серпень 2013 на суму 112 266 грн., вересень 2013 на суму 100 150 грн., жовтень 2013 на суму 57815 грн., грудень 2013 на суму 1 241 391 грн., лютий 2014 на суму 113 793 грн., квітень 2014 на суму 133 995 грн., травень 2014 на суму 344984 грн., червень 2014 на суму 85 708 грн., серпень 2015 на суму 47 443 грн., вересень 2015 на суму 151 412 грн., березень 2016 на суму 287 488 грн., квітень 2016 на суму 6569 грн.

Як вбачається з акту перевірки, при формуванні висновку про безпідставність включення до податкового кредиту податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних постачальниками: TOB Сіател Компані (код 39646750), TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284) взагалі не надавалась оцінка документам, що свідчить про поставку послуг та розрахунок за них. Усі висновки спирались виключно на податкову інформацію по контрагентам TOB Сіател Компані (код 39646750), TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284), та відповідна частина акту перевірки позивача не містить зазначення, які порушення вимог податкового законодавства допущені позивачем та в чому саме вони полягали, як і не зазначено, які дефекти первинних документів, наданих до перевірки, свідчать про необґрунтованість включення до податкового кредиту податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних постачальниками.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

На підставі статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини позивача з його контрагентами, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгах (після контрагентів позивача за другими, третіми та іншими ланцюгами) постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб`єкта господарювання, який виконав зобов`язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.б ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.З ст.586, ч.З ст.614, ч.б ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.З ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю - не настають.

Крім того, діюче законодавство не надає права ДФС визнавати дані, які відображаються суб`єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДФС України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб`єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

Таким чином, оскільки недійсність первинних документів між TOB Вінсо-Технології та TOB Сіател Компані (код 39646750), TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284) судом не встановлена, а підстав застосовувати до нього положення ст.228 ЦК України відсутні, то TOB Вінсо-Технології правомірно віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні, видані вказаними підприємствами.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Зворотного акт перевірки не містить та відповідачем у судовому засіданні не оспорювалося.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, є лише припущеннями осіб, які проводили перевірку.

Висновки про порушення позивачем норм ПК України обумовлюються лише наявністю порушень з боку контрагентів та інформацією з матеріалів досудових розслідувань в кримінальних справах. Висновки перевіряючих щодо порушення податкового законодавства TOB Вінсо-Технології не ґрунтуються на підставі первинних бухгалтерських документів, інших достовірних та належних доказах, а на непідтверджених домислах та суперечливих показах окремих осіб про безтоварність господарських операцій Позивача з його контрагентами. Жодного доказу, який би свідчив про умисне сприяння позивача у здійсненні незаконної діяльності своїх контрагентів, обізнаність про дефекти в правовому статусі контрагентів, неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку, не оформлення або оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України первинних документів відповідач в акті перевірки не зазначає.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, висновок документальної перевірки про безтоварність господарських операцій між TOB Вінсо-Технології та TOB Сіател Компані (код 39646750), TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284) обґрунтований виключно податковою інформацією, одержаною не з первинних документів TOB Вінсо-Технології , а з документів за результатами проведення перевірок інших платників податків.

Варто зазначити, що при формуванні висновків акту перевірки TOB Вінсо-Технології перевіряючі, в порушення вимог Порядку №727 та ст.83 ПК України оперують переважно чи повністю податковою інформацією, яка не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Суд критично сприймає посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, враховуючи те, що по-перше, - вона (з огляду на форму і зміст) не підлягає перевірці в судовому засіданні, по-друге, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, не базується на доступних для оцінки відомостях.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17.

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача в частині протиправності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, виданих вказаними в акті контрагентами позивача.

Відтак, винесене на підставі вказаних висновків податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000751402 Правильність нарахування та своєчасність сплати податку на додану вартість є протиправним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.02.2017 №0000761402 Податок на прибуток встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 2 464 355 грн. у тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 994 271 грн. та за 2016 рік на суму 1 470 085 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.5 П(С)БО 16 Витрати витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 15 Дохід , дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган взагалі не розглядав суть господарських операцій, документів складених на їх виконання. Разом з тим, суд зазначає, що податок на прибуток, вираховується за звітний період на підставі фінансової звітності підприємства. Поміж тим, податковим органом взагалі не досліджувалася фінансова звітність позивача за звітний період, а перевірка проводилася вибірково по вказаним в акті контрагентам. Більше того, з акту перевірки не можливо встановити яким чином податковим органом визначався фінансовий результат підприємства, за результатами якого обрахована сума податку на прибуток.

У зв`язку з цим у суду відсутня можливість перевірити правильність здійснення податковим органом розрахунку податку на прибуток ТОВ Вінсо - Технології , натомість розрахунок податку, зроблений підприємством на підставі фінансової звітності підприємства під сумнів в акті перевірки не поставлено, конкретні порушення у фінансовій звітності не вказані. Податковий орган, здійснюючи перевірку за три звітних роки навіть не визначили, які відхилення по податку на прибуток встановлені в кожному з звітних періодів.

Одночасно суд відхиляє доводи перевіряючих, що документи позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами були складені всупереч вимогам діючого законодавства України в наслідок не підтвердження факту придбання послуг в розумінні вимог ПК України є невмотивованими та безпідставними. Оскільки, як встановлено при оцінці доводів акту в частині ПДВ, вказані документи, перевіряючими взагалі не досліджувалися. Крім того, відповідно до статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю - не настають. Крім того, діюче законодавство не надає права органам ДПС України визнавати дані, які відображаються суб`єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДПС України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб`єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

Одним з основних принципів, яким суд керується при вирішенні справи, є принцип законності, закріплений в Кодексі адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідачем - суб`єктом владних повноважень не визначені порушення, безпосередньо допущені позивачем при придбанні послуг у TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284). З акту перевірки вбачається, що первинним документам бухгалтерського обліку по спірним господарським операціям взагалі не надавалась оцінка на предмет підтвердження реальності господарських операцій, усі висновки спираються виключно на податкову інформацію по контрагентам та інформацію з АІС Податковий блок та наявність кримінальних проваджень по контрагентах.

Разом з чим, відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Згідно ст. 369 КК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У той же час доказів ухвалення вироку, яким було б встановлено, що вказані в акті контрагенти: TOB САНВЕСТ ТРЕЙД (код 38888175), TOB КОМПАНІЯ ІРВІНГ (код 38865509), TOB АРАССО (код 38638686), TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403), TOB ЕЛІТБУД КИЇВ (код 38389284) здійснюють фіктивне підприємництво відповідачем в Акті перевірки не вказано, суду під час розгляду справи не надано.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 року по справі № К/800/61969/13 в якій було зазначено, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Крім того, варто зазначити, факт включення до Акту перевірки інформації, щодо взаємовідносин з TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (код 38403403) вказує на поверховість та однобокість перевірки. Зазначення в Акті, що на письмовий запит від 24.01.2016 р., не надано до перевірки акти виконаних робіт по взаємовідносинам з TOB "К.А.М. ТРЕЙД ГРУП", не відповідає фактичним обставинам справи, так як дане підприємство взагалі не виконало роботи для TOB "ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ".

Як вбачається з матеріалів справи, TOB "ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ" дійсно оплатили за роботи по утепленню фасадів згідно договорів: Договір №54 Річ Тау (01.06.13), Договір № 55 Дегтяре (01.06.13), Договір № 56 Ушакова (01.07.13).

Разом з тим, TOB "К.А.М. ТРЕЙД ГРУП", в подальшому, повернуло кошти, про що свідчать надані до справи банківські виписки та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631: Контрагенти: К.А.М. ТРЕЙД ГРУП TOB за 01.07.13 - 30.06.16.

Відтак, TOB "ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ" правомірно не відображали дані оплати у податковій декларації з податку на прибуток у перевіряємий період за 01.07.13 - 30.06.16р., та не ставились на затрати у зазначений період, про що свідчать податкові декларації та оборотно-сальдова відомість по рахунку 644 (податковий кредит) : Контрагенти: К.А.М. ТРЕЙД ГРУП TOB за 01.07.13 - 30.06.16. копія декларації на додану вартість липень 2017р.

Таким чином, спростовується висновок перевіряючих, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 встановлено його заниження всього на суму 2 616 627 грн. у тому числі по періодах: 2013 рік на суму 1 643 239 грн., за 2014 рік 616 186 грн., за 2015 рік на суму 178 969 грн. та за 2016 рік на суму 178 233 грн., який зроблений на підставі порушень, на ведених в пп.3.1.1. та 3.1.2. акта перевірки є безпідставним, необґрунтованим та таким, що порушують права TOB Вінсо-Технології , а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000761402, винесене на підставі вказаних висновків податкового органу є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Акт перевірки №27/26-15-14-02-03/33998128 від 02.02.2017 р. в частині висновків на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.02.2017р. №0000751402, №0000761402 є необґрунтовані та такі, що суперечить законодавству та виходять за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України тому підлягають скасуванню як незаконні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії - ); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Вінсо - Технології задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.02.2017 №0000751402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на додану вартість на суму 1 464 240 грн., з якої - 1 171 392 грн. за податковими зобов`язаннями, 292 848 грн. за штрафними санкціями;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.02.2017 № 0000761402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 226 042 грн., з якої за податковим зобов`язанням - 2 616 627 грн., за штрафними санкціями - 609 415 грн.

Судові витрати в сумі 70 354,23 (сімдесят тисяч триста п`ятдесят чотири грн. 23 коп.) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінсо - Технології за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вінсо - Технології (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПАНІКАХИ, будинок 20, код ЄДРПОУ: 33998128).

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій