Постанова

від 14.11.2019 по справі 815/2640/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2640/18 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Єщенка О.В.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа: Приватне підприємство Таврія Плюс про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа: приватне підприємство Таврія Плюс про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа: приватне підприємство Таврія Плюс про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено. Визнано протиправним та скасовано спірні рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі №815/2640/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень повернуто апелянту.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі №815/2640/18.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року набрало законної сили 13 червня 2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року задоволено. Зобов`язано Державну фіскальну службу України у строк до 15 серпня 2019 року подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про роз`яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18 відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року накладено на в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 Вікторовича штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 38420 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень). Половину штрафу в розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер (вул. Онезька, 5, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 32751902), іншу половину штрафу в розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) стягнуто на користь Державного бюджету України. Попереджено в.о. начальника Державної фіскальної служби України Гутенка Дениса Вікторовича про те, що за правилами ч.6 ст.382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. Попереджено в.о. начальника Державної фіскальної служби України Гутенка Дениса Вікторовича про те, що відповідно до ч.7 ст.382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Зобов`язано Державну фіскальну службу України подати до суду у місячний строк з дати прийняття даної ухвали суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №815/2640/18.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року, Державна фіскальна служба України звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 02.09.2019 по справі №815/2640/18, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання позивача щодо накладення штрафу. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення, необхідно керуватися не лише припущеннями можливого невиконання судового рішення, але й фактичними даними, що його підтверджують. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було проведено дії щодо встановлення фактичних обставин щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №815/2640/18, та накладення/не накладення штрафу. Апелянт також зазначає, що клопотання подано у порядку ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, положення якої передбачають встановленні строку для подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду, проте заявник у поданому клопотанні ставить інші питання щодо здійснення судового контролю, у тому числі щодо накладення штрафу та стягнення на його користь половини суми, тобто ставить питання на майбутнє щодо наслідків, які можуть і не настати, а тому, на думку апелянта, суд не може вважати таке клопотання таким, що відповідає вимогам закону.

Крім того, до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянтом зазначено, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі № 815/2640/18 на даний час є незрозумілим в частині здійснення відповідних заходів , оскільки в даному випадку для контролюючого органу склалась ситуація при якій ДФС України зобов`язано за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року зареєструвати податкові накладні №21 від 16.11.2017, №41 від 29.11.2017, №42 від 29.11.2017. №43 від 29.11.2017. №44 від 29.11.2017. №47 віл 30.11.2017, №48 від 30.11.2017, №49 від 30.11.2017, №50 від 30.11.2017, №51 від 30.11.2017, №52 від 30.11.2017, №53 від 30.11.2017, №54 від 30.11.2017. датою їх складання, в той час як в ЄРПН містяться відомості, щодо відмови в реєстрації в ЄРПН ТОВ Сталкер , які надійшли на реєстрацію 11.12.2017 року.

Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що положення ст. ст 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в ній справі. Представник позивача зазначає, що КАС України не передбачено, що звернення з виконавчим листом до виконавчої служби є першочерговим заходом для виконання судового рішення, а навпаки, стороні надано право звертатися до суду із клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Таким чином, на думку представника позивача, для поновлення порушених прав платника податків та для дотримання суб`єктом владних повноважень законодавства України в частині виконання рішень судів, для ефективного способу засобу поновлення порушених прав КАС України передбачена можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, чим і скористався позивач у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції встановив, що станом на 02.09.2019 року звіт Державної фіскальної служби України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18 не надано, а рішення суб`єктом владних повноважень не виконано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав юридичної особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку, накласти штраф на начальника ДФС України (у даному випадку на в.о. голови ДФС України - ОСОБА_2 ) в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.4 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів).

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для всіх осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі №815/2640/18 є обов`язковим до виконання на всій території України.

Разом з цим, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

В абз. 3 пп. 6.3 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зроблено висновок, що положення ст.267 КАС України визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду". З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19.02.2009).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суд може вжити до суб`єкта владних повноважень заходи реагування у формі встановлення нового строку для подачі звіту, або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 02.09.2019 року звіт Державної фіскальної служби України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18 не надано, а рішення суб`єктом владних повноважень не виконано.

Наданий до суду першої інстанції лист за вх. №30188/19 від 22.08.2019 року не є звітом Державної фіскальної служби України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18. Крім того, у вказаному листі зазначено, що ДФС вживаються заходи з виконання судового рішення по даній справі, проте жодних доказів вжиття вказаних заходів не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції не було проведено дії щодо встановлення фактичних обставин щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №815/2640/18, та накладення/не накладення штрафу, колегія суддів наголошує, що згідно ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. При цьому сторона по справі, на користь якої ухвалено рішення суду, має право, а не зобов`язана звертатись до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. При цьому, сторона також має право звернутись до суду, який ухвалив рішення по справі для встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України, що на переконання колегії суддів є альтернативним способом забезпечення виконання рішень суду.

Щодо доводів апелянта, що заявник у поданому клопотанні ставить інші питання щодо здійснення судового контролю, у тому числі щодо накладення штрафу та стягнення на його користь половини суми, тобто ставить питання на майбутнє, колегія суддів оцінює їх критично, оскільки ч.2 ст. 382 КАС України чітко передбачено повноваження суду у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду, при цьому положення ст. 382 КАС України не ставлять в залежність повноваження суду щодо накладення штрафу за невиконання судового рішення у разі неподання звіту від змісту заяви сторони по справі, на користь якої ухвалено таке рішення суду.

Щодо посилань апелянта на що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі № 815/2640/18 на даний час є незрозумілим в частині здійснення відповідних заходів, оскільки в даному випадку для контролюючого органу склалась ситуація при якій ДФС України зобов`язано за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року зареєструвати податкові накладні №21 від 16.11.2017, №41 від 29.11.2017, №42 від 29.11.2017. №43 від 29.11.2017. №44 від 29.11.2017. №47 віл 30.11.2017, №48 від 30.11.2017, №49 від 30.11.2017, №50 від 30.11.2017, №51 від 30.11.2017, №52 від 30.11.2017, №53 від 30.11.2017, №54 від 30.11.2017. датою їх складання, в той час як в ЄРПН містяться відомості, щодо відмови в реєстрації в ЄРПН ТОВ Сталкер , які надійшли на реєстрацію 11.12.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 09 липня 2019 року представник ДФС України звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення суду (вхід. №24439/19 від 09.07.2019 року).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про роз`яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №815/2640/18 - відмовлено. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Державною фіскальною службою України вчиняються дії щодо безпідставного затягування виконання судового рішення, шляхом подання до суду завідомо необґрунтованої заяви про роз`яснення судового рішення у даній справі.

Колегія суддів наголошує, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення набрала законної сили та ДФС України в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, при цьому незрозумілість для відповідача порядку та способу виконання такого рішення не звільняє його від обов`язку виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника ДФС України (у даному випадку на в.о. голови ДФС України - ОСОБА_2 ) в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 38420 грн. з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав юридичної особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сталкер до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа: Приватне підприємство Таврія Плюс про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко