Постанова

від 14.11.2019 по справі 826/4759/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4759/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №001831-18 від 07.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ Українська автомобільна корпорація отримано дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами №12800-06 на підставі заяви №14636 від 04.05.2006, адреса місця розташування об`єкта зовнішньої реклами - Голосіївський район, Столичне шосе, 23км+450м ліворуч, строк дії вказаного дозволу з 01.02.2016 по 31.01.2021.

Позивач 13 березня 2018 року отримав акт обстеження та вимогу № 001831-18 від 07.03.2018, складену головним спеціалістом Скотською О.І. про демонтаж об`єкта зовнішньої реклами.

Як вбачається зі змісту акту обстеження від 05.03.2018, за результатами обстеження території району Голосіївський міста Києва, за адресою: Голосіївський район, Столичне шосе, 23 км +450м ліворуч, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008, № 1051/1051, порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446, а саме розміщення спеціальної тимчасової стаціонарної конструкції типу: Щит, що стоїть окремо (суцільний щит). Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений рекламний засіб (п. 17.2 Б ).

В оскаржуваній вимозі № 001831-18 від 07.03.2018 складеної головним спеціалістом Скотською О.І., вказано, що у позивача виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008, № 1051/1051, порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446: Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений (п. 17.2 Б ), на підставі п. 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 № 787 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2017 № 1689. У зв`язку з викладеним, позивача зобов`язано здійснити демонтаж конструкції: ЩИТ, що стоїть (суцільний щит).

Не погодившись з такою вимогою, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не надано доказів скасування дозволу на розміщення об`єкта зовнішньої реклами № 12800-06, який дійсний до 31 січня 2021 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 цього ж Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Правила № 2067). Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Порядок надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження та скасування строку його дії у місті Києві врегульовано Порядком розміщення реклами у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253).

Відповідно до пункту 5 Правил № 2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

За приписами пункту 1.3 розділу І Порядку № 37/6253 робочим органом, у розумінні пункту 5 Типових правил, є Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Головне управління з питань реклами (дозвільний орган).

Пунктом 2.1.3 Порядку № 37/6253 дозвільний орган, зокрема, організовує інвентаризацію рекламних засобів та приймає рішення щодо демонтажу рекламного засобу.

Відповідно до пункту 17.2 Порядку № 37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках, зокрема, якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Управління з питань реклами КМДА відповідно до чинного законодавства наділене повноваженнями на проведення інвентаризації встановлених на території міста рекламних засобів та, у разі виявлення рекламних засобів, термін дії яких закінчився і не був продовжений, приймати рішення щодо їх демонтажу.

Відповідно до пункту 24 Правил № 2067 підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві (пункт 23 Правил № 2067).

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (пункт 2 Правил № 2067).

Положеннями пункту 29 Правил № 2067 передбачено процедуру продовження строку дії дозволу і зазначено, що продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Пунктом 9.4 Порядку № 37/6253 передбачено, що відповідні зміни до дозволу вносяться на підставі прийнятого виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про продовження строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку (абзац другий пункту 9.2 Порядку № 37/6253).

З аналізу наведених норм вбачається, що визначеною законом підставою набуття суб`єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Порядку № 37/6253.

Суб`єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний об`єкт зовнішньої реклами. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Строк дії дозволу може бути продовжено на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв. У разі продовження строку дії дозволу у дозвіл вносяться відповідні зміни.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ПАТ Українська автомобільна корпорація набула право на розміщення об`єкта зовнішньої реклами - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), за адресою: Голосіївський р-н, Столичне шосе, /23км+450м від ліворуч на підставі дозволу № 12800-06. Строк дії цього дозволу на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2016 року № 787 було продовжено з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2021 року.

Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не звернув увагу на те, що у дозволі № 12800-06 зазначено, що його дію продовжено до 31 січня 2021 року або до моменту затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста Києва.

Отже, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2016 року № 787 позивачу продовжено строк дії дозволу № 12800-06 з визначенням, що дозволи, строк дії яких продовжено згідно з додатком до цього розпорядження, є дійсними до закінчення строку їх дії, а в разі затвердження схем розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення, а також змін у загальноміських вимогах (підходах) щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлюють неможливість розташування відповідних рекламних засобів, - до затвердження таких схем чи настання таких змін у загальноміських вимогах (підходах).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що виданий позивачу дозвіл був дійсний при наявності узгоджувальної частини і до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста або до 31 січня 2021 року, якщо відповідні схеми не будуть затверджені.

З наведеного вбачається, що позивач під час продовження терміну дії дозволу був обізнаний про те, що такий термін встановлено до 31 січня 2021 року лише за умови, якщо не буде затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва.

З оскаржуваної вимоги про демонтаж конструкції вбачається, що підставою її винесення стали зафіксовані в акті обстеження порушення Порядку № 37/6253, які полягають у самовільному встановленні рекламного засобу (підпункт б пункту 17.2 Порядку) та закінченні терміну дії дозволу або його скасуванні (підпункт в пункту 17.2 Порядку).

Відповідно до пункту 17.2 Порядку № 37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: у разі виявлення самовільно встановлених рекламних засобів (підпункт б ) та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку (підпункт в ).

Пунктом 17.3 Порядку № 37/6253 передбачено, що демонтаж рекламного засобу у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

У вказаних у пункті 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника рекламного засобу неможливо встановити) демонтаж має бути проведений власниками (законними користувачами) рекламного засобу самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП Київреклама про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами.

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу та/або КП Київреклама (пункт 17.4 Порядку № 37/6253).

Як вбачається щ матеріалів справи, Управлінням з питань реклами КМДА було направлено позивачу оскаржувану вимогу, складену на підставі акта обстеження, відповідно до яких виявлено розміщення рекламного засобу, термін дії дозволу на який закінчено.

З огляду на це, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок повідомлення ПАТ Українська автомобільна корпорація про необхідність демонтажу рекламного засобу, термін дії дозволу на розміщення якого закінчився.

При цьому, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для здійснення демонтажу з вказаної у вимозі підстави, а саме: закінчення терміну дії дозволу, у зв`язку з наступним.

Так, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689 затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста.

Тобто з моменту затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста дійсний дозвіл, виданий позивачу, припиняє свою дію, а розміщений на його підставі рекламний засіб вважається самовільно розміщеним, що свідчить про правомірність складення оскаржуваної вимоги про демонтаж рекламного щиту.

Колегія суддів також враховує, що дотримання всіх вимог до розміщення зовнішньої реклами у м. Києві становить значний суспільний інтерес, оскільки столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов`язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав, зокрема, у сфері здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам`яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення (частина п`ята статті 1, пункт 5 частини першої статті 4 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ ).

При цьому суд також враховує те, що позивач не позбавлений права у встановленому порядку, зокрема, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, оформити дозволи на розміщення рекламних засобів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17, а також постанові від 18 липня 2019 року по справі №826/4757/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала, а тому підстави для їх неврахування при розгляді даної справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов