Постанова

від 13.11.2019 по справі 1.380.2019.001433

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9923/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуючого судді Кухар Н.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 55 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 23.05.2019) у справі № 1.380.2019.001433 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стрийнафтогаз до Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Стрийнафтогаз 23.03.2019 звернувся в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002074807 від 20.03.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року задоволено позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням Офіс великих платників податків ДФС оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів камеральну перевірку ТОВ Стрийнафтогаз з питань дотримання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 12.03.2019 № 178/28-10-48-07/39454684 Про результати перевірки ТОВ Стрийнафтогаз (ЄДРПОУ 39454684) з питань дотримання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень 2016 року (далі - акт перевірки).

В ході даної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення граничних термінів реєстрації ТОВ Стрийнафтогаз податкових накладних: № 18 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 547510, 35 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018 - 737 днів порушення терміну реєстрації; № 9 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 0, 13 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018 - 737 днів порушення терміну реєстрації, отже, в ході зазначеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ Стрийнафтогаз вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

20 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС на підставі висновків акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002074807, яким до ТОВ Стрийнафтогаз застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 237755, 25 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ - 547510, 48 грн.

Проте, позивач не погодився із таким рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують своєчасну реєстрацію ТОВ Стрийнафтогаз податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2018, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Отже, з наведеного слідує, що предметом камеральної перевірки охоплюються питання своєчасності сплати податкових зобов`язань. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

У відповідності до підпункту б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У відповідності до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 120-1.1. статті 120-1. ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Судом встановлено, що 31 липня 2018 року між ТОВ Стрийнафтогаз (Продавець) та ТОВ Богородчанинафтогаз (Покупець) було укладено договір № 27/КПГ/18 купівлі-продажу природного газу.

Згідно умов договору № 27/КПГ/18 Продавець передає Покупцю природний газ в обсязі 355,142 тис. куб. м., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Ціна природного газу, що передається за цим Договором складає 7 708,33 грн., крім того ПДВ 20 % 1 541,67 грн, всього 9 250,00 грн. за 1 000 куб. м. (п.п. 4.1 р. 4 договору № 27/КПГ/18).

17 серпня 2018 року між ТОВ Стрийнафтогаз (Продавець) та ТОВ Богородчанинафтогаз (Покупець) було укладено договір №30/КПГ/18 купівлі-продажу природного газу від 17.08.2018.

Згідно умов договору, Продавець передає Покупцю природний газ у вересні 2018 року в обсязі 500,00 тис. куб. м., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (пп. 2.1 р. 2 договору №30/КПГ/18).

Ціна природного газу, що передається за цим Договором складає 8 166,67 грн., крім того ПДВ 20 % 1 633,33 грн., всього 9 800,00 грн. за 1 000 куб. м. (пп. 4.1 р. 4 договір №30/КПГ/18).

Як зазначив позивач, на виконання вище зазначених договорів ТОВ Богородчанинафтогаз було сплачено на рахунок позивача аванс, а позивачем відповідно виписано податкові накладні № 18 та № 19.

30 серпня 2018 року ТОВ Стрийнафтогаз було направлено до контролюючого органу на реєстрацію податкові накладні № 18 та 19 в ЄРПП.

30 серпня 2018 року ТОВ Стрийнафтогаз отримало квитанції № 1 про реєстрацію податкових накладних № 18 та № 19 в ЄРПП.

Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що ТОВ Стрийнафтогаз було подано податковому органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2016, про що свідчать квитанція про прийняття документу від 03.09.2018.

12 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів камеральну перевірку ТОВ Стрийнафтогаз , за результатами якої було складено акт від 12.03.2019 № 178/28-10-48-07/39454684.

В ході даної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення ТОВ Стрийнафтогаз вимог пункту 201. 10 статті 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних:

№ 18 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 547510,35 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

№ 19 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 0,13 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

20 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС на підставі висновків акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002074807, яким до ТОВ Стрийнафтогаз застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 237755, 25 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ - 547510, 48 грн.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних № 18 та № 19 через допущену позивачем помилку у вказаних податкових накладних, а саме у році замість 2018 рік було вказано 2016 рік.

Проте, суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки під час дослідження наданих позивачем документів випливає саме помилка в спірних податкових накладних, а не порушення останнім граничних термінів реєстрації податкових накладних № 18 та № 19, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося судом, податкові накладні № 18 та № 19 були виписані позивачем за результатами здійснення господарської операції з ТОВ Богородчанинафтогаз відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу № 27/КПГ/18 від 31 липня 2018 року та № №30/КПГ/18 від 17 серпня 2018 року.

В матеріалах справи наявні докази, що позивачем здійснювалися заходи щодо усунення помилки у спірних податкових накладних шляхом надіслання податковому органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2016, про що свідчать квитанція про прийняття документу від 03.09.2018.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачу було відомо про наявність помилки у податкових накладних № 18 та № 19, а саме у році замість 2018 року було вказано 2016 рік.

Однак, на переконання апелянта виправлення помилки в даті податкової накладної не допускається, тому позивач не може бути звільнений від відповідальності передбаченої 120-1.1 статті 120-1 глави 11 розділу 2 ПК України.

Колегія суддів вважає такі доводи не обгрунтованими, виходячи з наступного.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ЄРПН здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок № 1246).

Як передбачено пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Таким чином, з наведеного слідує, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, тощо.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами опрацювання податкових накладних ТОВ Стрийнафтогаз № 18 та № 19 від 08.08.2016, податковий орган діяв непослідовно, оскільки вказані податкові накладні всупереч пункту 12 Порядку № 1246 не були перевірені на наявність помилок під час їх заповнення, а були 30 серпня 2018 року прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, як слідує із змісту наявної в матеріалах справи копії декларації ТОВ Стрийнафтогаз за серпень 2016 року, ТОВ Стрийнафтогаз не отримувало дохід від реалізації товарів/послуг, що могло бути підставою для виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг.

Отже, з наведеного слідує, що податковий орган під час перевірки податкових накладних ТОВ Стрийнафтогаз № 18 та № 19 від 08.08.2016 не перевірив вказані податкові накладні на їх відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України.

Згідно із пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Так, відповідно до пункту 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що за результатами перевірки податкових накладних ТОВ Стрийнафтогаз № 18 та № 19 від 08.08.2016, ДФС повинна була сформувати квитанцію про неприйняття або зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, з огляду на те, що у таких були наявні помилки та у ТОВ Стрийнафтогаз був відсутній дохід від реалізації товарів/послуг за серпень 2016 року, отже ідентифікувати здійснену позивачем операцію було неможливо.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності пункту 15 Порядку №1246 за наявності помилок у податкових накладних позивача, останньому ДФС України повинна була скерувати квитанції про неприйняття податкових накладних із зазначенням причини такого неприйняття.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже, у разі вчинення усіх необхідних дій податковим органом під час перевірки податкових накладних позивача, зокрема неприйняття таких, позивач мав би змогу усунути встановленні помилки, зокрема у даті податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2018, при цьому не порушивши граничні терміни реєстрації податкових накладних № 18 та № 19, оскільки відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом подання податкової накладної електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Однак, всупереч наведеному спірні податкові накладні позивача були прийняті та зареєстровані 30.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, як податкові накладні складені за 08.08.2016, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд наголошує, що наявність помилки у спірних податкових накладних не може бути безумовною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки такі помилки повинні були бути виявлені ще на стадії перевірки податкової накладної та виправленні позивачем у встановлений законом спосіб.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №821/676/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року. Булвес"АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог про стягнення 15000,00 грн витрат на правову допомогу жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Колегія суддів дійшла висновку, що здійснення помилки під час направлення податкових накладних, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності, оскільки оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують своєчасну реєстрацію ТОВ Стрийнафтогаз податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2018, усунення помилки після її виявлення в межах строків податкового законодавства, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, відповідачем під час прийняття податкового повідомлення-рішення не було надано належної оцінку усім обставинам справи, доказам позивача, а тому судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №1.380.2019.001433 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 15.11.2019