Постанова

від 12.11.2019 по справі 1.380.2019.000500

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9044/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суддя - Гавдик З.В., м. Львів, повний текст судового рішення складено 29 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОНІКС К до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОНІКС К 31.01.2019 звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.10.2018 №UA209000/2018/900031/2; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.10.2018 №UA209180/2018/00467. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави визначати митну вартість товару за резервним методом, оскільки митну вартість товару обґрунтовано зазначено за фактично сплаченою ціною, визначеною у інвойсі, тобто за основним методом. Наголошує, що декларантом надано усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартість товару, натомість відповідачем в ході здійснення контролю за митною вартістю імпортованого товару, не здобуто жодного доказу недостовірності заявленої фактурної вартості такого. Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №1.380.2019.000500 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що митницею послідовно застосовувалися методи визначення митної вартості, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім цього, скаржник зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД від 18.10.2018 №UA209180/2018/065156, було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товару супровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відсутній договір про перевезення (885), посилання на який міститься у заявці на перевезення вантажу від 12.10.2018 №12/10/2018/2LW, поданій до митного оформлення: у CMR і в заявці на перевезення вказані різні перевізники; відповідно до пункту 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2018 №ОК2018/10/02-1 тара і упаковка товару не повертається та входить у вартість товару, але у товаросупровідних документах, зокрема, у інвойсі від 12.10.2018 ОК2018/10-003 відсутні дані щодо складових вартості товару. Разом з цим, відповідач наголошує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 02.10.2018 між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та ТОВ ОНІКС К (Покупець) укладено контракт поставки №ОК2018/10/02-1, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити Товар відповідно до інвойсів. Відповідно до пункту 5.2 контракту загальна вартість контракту складає 400000 євро. Згідно пункту 5.3 контракту Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.

Згідно інвойсом від 16.10.2018 №OК2018/10-004 до Контракту від 02.10.2018 №ОК2018/10/02-1 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар текстильні матеріали, покриті полівінілхлоридом: POLYSTER FABRIC WITH PVC/ тканина полістерова покрита ПВХ- 14634 м.п. ширина рулону 1,5м-21951 м2 виробник FOSHAN WEIMING PLASTICS CO.LTD на загальну суму 11121,84 дол. США.

З метою митного оформлення товару по контракту та згідно з інвойсом від 10.10.2018 №ОК2018/10-004 та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивачем було надано до митниці: копію контракту від 02/10/2018 №ОК2018/10/02-1; копію інвойсу від 16.10.2018 №ОК2018/10/004; копію CMR б/н; копію заявки №12/10/2018/2LW на перевезення вантажу від 12.10.2018 по договору №885; копію довідки транспортних витрат б/н від 18.10.2018; копію рахунок-фактуру від 18.10.2018 №ЛВ-0000759; копію митної декларації країни відправлення 18PL402010Е0993732; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0313375; копію листа роз`яснення щодо товару.

За результатами розгляду ЕМД №209180/2018/065156 (електронна митна декларація) та доданих документів Львівською митницею ДФС у Львівській області прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2018 №UA209000/2018/900031/2, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 26925,10 доларів США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.10.2018 №UA209180/2018/00467.

Не погоджуючись з рішеннями про визначення митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився на територію України та недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, оскільки основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).

Також, у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до положень частин першої-третьої 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У пунктах 1 та 4 частини четвертої статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частинами третьої-шостої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною першою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження митної вартості товару позивачем подано наступні документи: копію контракту від 02/10/2018 №ОК2018/10/02-1; копію інвойсу від 16.10.2018 №ОК2018/10/004; копію CMR б/н; копію заявки №12/10/2018/2LW на перевезення вантажу від 12.10.2018 по договору №885; копію довідки транспортних витрат б/н від 18.10.2018; копію рахунок-фактуру від 18.10.2018 №ЛВ-0000759; копію митної декларації країни відправлення 18PL402010Е0993732; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0313375; копію листа роз`яснення щодо товару.

Крім цього, судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача документи, які б підтверджували проведення оплати за товар, імпортований ТОВ ОНІКС К за контрактом від 02/10/2018 №ОК2018/10/02-1 та інвойсом від 16.10.2018 №ОК2018/10/004. На вимогу апеляційного суду позивачем надано: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 21.02.2019 №2 про оплату ТОВ ОНІКС К на користь компанії STORM-GROUP Sp.z.o.o. 11121,84 доларів США згідно контракту від 02/10/2018 №ОК2018/10/02-1 та інвойсу від 16.10.2018 №ОК2018/10/004; документ проведення грошового переказу міжнародною системою грошових переказів SWIFT. При цьому, позивачем зазначено, що вказані платіжні документи не подавались при митному оформленні імпортованого товару, оскільки на той час оплата не була проведена згідно умов контракту.

У рішенні Львівської митниці ДФС від 18.10.2018 №UA209000/2018/900031/2 про коригуванні митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУкраїни.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартості упаковки, на думку колегії суддів, не відповідає дійсності з огляду на те, що відповідно до умов Контракту, а саме пункту 3.3, тара і упаковка товару не повертається та входить у вартість товару.Отже, згідно умов цього контракту пакування покладається на постачальника товару - Фірму STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Польща) та при постачанні товару у тарі та упаковці постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Враховуючи те, що за умовами зовнішньоекономічного договору ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, у відповідності до положень частини десятої статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що відповідно до CMR перевезення здійснив LEXWOOD , а у документах, що подавалися на підтвердження транспортних витрат перевізником товару є Лео-Вест-Груп , то колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження транспортних витрат покупця, позивач надав до митниці в тому числі копію заявки №12/10/2018/2LW на перевезення вантажу від 12.10.2018 по договору №885; копію довідки транспортних витрат б/н від 18.10.2018; копію рахунок-фактуру від 18.10.2018 №ЛВ-0000759. Вказані документи містять усі необхідні реквізити, а саме: найменування товару, його вагу; маршрут перевезення: ставка на перевезення та інші.

В матеріалах справи відсутній договір на перевезення укладений між позивачем та Лео-Вест-Груп , проте відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення , для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Вимог щодо надання договору про надання транспортно-експедиційних послуг зазначений нормативний акт не містять.

Відносно розбіжностей у декларації країни відправлення щодо вартості товару слід вказати, що у декларації країни відправлення вартість товару зазначена у злотих та відповідає вартості товару зазначеному у долученому інвойсі. Суд зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами. Інвойс є розрахунково-платіжним документом (рахунком), за яким виставляються певні суми до оплати, тобто інвойс є похідним документом від контракту. В даному випадку, при митному оформленні товарів позивачем були надані митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, одиниці виміру, ціни, а відтак доводи щодо наявності розбіжностей у вказаних документах є безпідставними та не свідчать про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору.

Покликання контролюючого органу на те, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації є безпідставними, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Поряд з цим необхідно вказати, що пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Долучена митним органом митна декларація, яка слугували джерелом інформації для коригування митної вартості від 01.10.2018 №UA5125110/18/418815 не свідчить про те, що до порівняння відповідачем брався аналогічний товар, оскільки виробники товару різні, партії товару різні, опис товару відрізняється, умови контрактів не порівнювались митним органом.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених частиною першою статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною інвойсу від 16.10.2018 №ОК2018/10/004.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.