Постанова

від 18.11.2019 по справі 910/4271/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 910/4271/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 р. (повне рішення складено 10.06.2019 р.)

у справі № 910/4271/19 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до 1. Приватного підприємства ТК Амід

2. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 34531,86 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося з позовом до Приватного підприємства ТК Амід та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.02.2018 р. у загальному розмірі 34531,86 грн, з яких: 28960,01 грн - заборгованість за кредитом, 1468,79 грн - заборгованість за відсотками, 4000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 103,06 грн - пеня.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Приватним підприємством ТК Амід порушено зобов`язання щодо повного і своєчасного повернення кредиту за кредитним договором № б/н від 08.02.2018 р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість. Також позивач вказує на те, що обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя - ОСОБА_1 , в силу укладення останнім з позивачем договору поруки № POR1518075185899 від 08.02.2018 р., яким забезпечувалося повернення кредиту боржником.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 р. відкрито провадження у справі № 910/4271/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 р. (повне рішення складено 10.06.2019 р.) у справі № 910/4271/19 позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту у розмірі 14622,88 грн. Окрім цього, скаржник також просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що судом не встановлено дійсний розмір заборгованості Приватного підприємства ТК Амід станом на дату ухвалення судового рішення, враховуючи обізнаність суду про самостійне списання банком коштів з рахунку боржника на підставі п. 3.2.8.3.1 Умов та правил надання послуг.

Скаржником зазначено, що починаючи з 09.04.2019 р. позивач здійснив списання коштів з рахунку відповідача-1 у розмірі 15800,00 грн. Таким чином станом на дату подання апеляційної скарги Приватним підприємством ТК Амід було погашено більшу частину заборгованості по тілу кредиту і повністю погашено всі інші вимоги, у зв`язку з чим залишок по тілу кредиту складає 14622,88 грн.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи докази, що не були подані до суду першої інстанції, а саме довідку про стан позичкової заборгованості відповідача-1 від 21.06.2019 р. та проміжну виписку по рахунку за період з 01.02.2018 р. по 21.06.2019 р., оскільки такі докази не існували на момент ухвалення рішення суду. При цьому, скаржником також зазначено, що він звертався до суду першої інстанції з клопотанням про перенесення розгляду справи та зазначав про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 03.06.2019 р. Однак, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, що унеможливило подання додаткових доказів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/4271/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4271/19, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Учасники справи у встановлений строк не скористалося правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Разом з цим, до суду 08.08.2019 р. ОСОБА_1 подано клопотання, у якому заявник зазначає, що 07.08.2019 р. відбулося повне списання заборгованості по кредиту, що підтверджується довідкою банку від 07.08.2019 р., доданою до клопотання. У зв`язку з цим, відповідча-2 вважає, що рішення суду підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 08.02.2018 р. Приватне підприємство ТК Амід (клієнт) звернулося до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (банк) із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги Куб (умови), відповідно до якої клієнт приєднується до розділу 3.2.8 вказаних умов, що розміщені на сайті банку http://pb.ua, а також приймає на себе всі зобов`язання, зазначені у цих умовах, та укладає кредитний договір.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як убачається із анкети-заяви від 08.02.2018 р., клієнт приєднався до розділу 3.2.8 умов, що розміщені на сайті банку http://pb.ua, а отже, уклав із банком кредитний договір у формі договору про приєднання.

При цьому, зазначена анкета підписана електронними цифровими підписами банку та клієнта 08.02.2018 р. (а. с. 16).

Як зазначено у пункті 1 анкети-заяви, істотними умовами даного кредитного договору є: вид кредиту - строковий; розмір кредиту - визначається банком та вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua; строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів; комісія за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту; порядок погашення заборгованості за кредитом - щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Пунктом 3.2.8.1 умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "кредит Куб" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також в системі Приват24.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронним цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з п. 3.2.8.3.1 умов повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з рахунку клієнта, відкритого у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1 умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Також, згідно з п. 3.2.8.3.2 умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими.

Пунктом 3.2.8.3.3 умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2 умов).

Відповідно до п. 3.2.8.9.7 умов розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

Окрім цього, 08.02.2018 р. у якості забезпечення за послугою "кредит Куб" відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № POR1518075185899, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним підприємством ТК Амід (боржник) зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.8 умов.

Умовами договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за зобов`язаннями боржника по сплаті, зокрема, кредиту, що вказана в кредитній угоді, процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту щомісяця, а також за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3 угоди - 4 % від суми кредиту щомісяця. Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1 договору поруки).

Окрім цього, відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов кредитного договору № б/н від 08.02.2018 р., позивач 20.02.2018 р. перерахував на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у сумі 200000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою (а. с. 26).

Разом з цим, позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов`язання, визначені умовами кредитного договору, та не повернув своєчасно і у повному обсязі кредитні кошти, не сплатив відсотки та комісію за користування кредитними коштами. Як наслідок, у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем за кредитом у сумі 28960,01 грн, відсотками у сумі 1468,79 грн, нарахованими за період з 24.10.2018 р. по 18.03.2019 р., та комісії у сумі 4000,00 грн. Окрім цього, за прострочення зобов`язання зі сплати кредиту, відсотків та комісії позивач нарахував відповідачу також пеню у сумі 103,06 грн за період з 13.03.2019 р. по 18.03.2019 р.

Зазначене стало підставою для звернення Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до відповідачів з указаним позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Як вже було зазначено судом, на виконання умов кредитного договору № б/н від 08.02.2018 р. позивач 20.02.2018 р. перерахував на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у сумі 200000,00 грн.

Проте, Приватне підприємство ТК Амід неналежним чином виконало покладені на нього зобов`язання, визначені умовами кредитного договору та умовами повернення кредиту, не повернуло своєчасно і у повному обсязі кредитні кошти, не сплатило відсотки та комісію за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 08.02.2018 р.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з позичальника кредитної заборгованості у сумі 28960,01 грн, заборгованості по процентах в сумі 1468,79 грн, а також заборгованості по комісії в сумі 4000,00 грн є правомірними. Надані позивачем розрахунок заборгованості (а. с. 23-24), а також виписки по рахунку Приватного підприємства ТК Амід (а. с. 25, 27-32) перевірені судом, оцінені на предмет допустимості та відповідають обставинам даної справи і умовам кредитного договору.

Також, як було зазначено вище, за прострочення зобов`язання (сплату кредиту, відсотків та комісії) позивач нарахував пеню у сумі 103,06 грн за період з 13.03.2019 р. по 18.03.2019 р.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2.8.10.1 умов передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9, 3.2.8.5.12 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з цим, пунктом 3.2.8.10.3 умов сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушень зобов`язання здійснюється на протязі 15 років, починаючи з дня, коли таке зобов`язання мало бути виконане клієнтом.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням строку, встановленого умовами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з позичальника пені у сумі 103,06 грн є також обгрунтованими.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вже було зазначено апеляційним судом, у якості забезпечення за послугою "кредит Куб" відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № POR1518075185899 від 08.02.2018 р. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (відповідач-1) зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.8 Умов кредит Куб .

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Умовами договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за зобов`язаннями боржника по сплаті, зокрема, кредиту, що вказана в кредитній угоді, процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту щомісяця, а також за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3 угоди - 4 % від суми кредиту щомісяця. Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1 договору поруки).

Окрім цього, відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, Господарським судом м. Києва правильно встановлено, що у поручителя виник солідарний обов`язок перед банком погасити заборгованість за кредитом у сумі 28960,01 грн, заборгованість по процентах в сумі 1468,79 грн, заборгованість по комісії в сумі 4000,00 грн, а також пеню в сумі 103,06 грн.

При цьому, судом також встановлено, що порука не є припиненою, оскільки строк її припинення - 15 років після укладення договору поруки (п. 4.1 договору поруки).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку стосовно задоволення позовних вимог у даній справі та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 28960,01 грн заборгованості за кредитом, 1468,79 грн заборгованості за відсотками, 4000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 103,06 грн пені у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов`язань.

Розрахунок вказаних сум перевірений судом апеляційної інстанції, відповідає обставинам справи, умовам правовідносин, що склалися між сторонами, та вищевикладеним нормам законодавства України.

У поданій апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що починаючи з 09.04.2019 р. позивач здійснив списання коштів з рахунку відповідача-1 у розмірі 15800,00 грн. Таким чином станом на дату подання апеляційної скарги Приватним підприємством ТК Амід було погашено більшу частину заборгованості по тілу кредиту і повністю погашено всі інші вимоги, у зв`язку з чим залишок по тілу кредиту складає 14622,88 грн.

При цьому, як уже було зазначено, ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи нові докази, що не були подані у встановленому порядку та у строк до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на підставі ст. ст. 12, 247 та 252 ГПК України та призначено до розгляду на 16.05.2019 р.

Окрім цього, зазначеною ухвалою встановлено відповідачам строк на подання відзивів на позов впродовж п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, а також строк на подання доказів до 11.05.2019 р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте останніми не отримана. Тому, судове засідання, призначене на 16.05.2019 р., було відкладено до 03.06.2019 р. Як убачається з матеріалів справи, копії ухвал-викликів у судове засідання від 16.05.2019 р. було отримано обома відповідачами 22.05.2019 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 62-63).

ОСОБА_1 31.05.2019 р. подано до суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його перебуванням на санаторному лікуванні. При цьому, від відповідача-1 жодних повідомлень про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 03.06.2019 р. не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Зазначений строк для подання відзиву і було встановлено відповідачам відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі. Разом з цим, відповідачі не скористалися правом на подання відзивів на позов впродовж встановленого строку. До того ж, враховуючи факт неотримання відповідачами копії ухвали про відкриття провадження, судом було відкладено розгляд справи. Отримавши завчасно засобами поштового зв`язку копії ухвал-викликів у наступне судове засідання, відповідачі, знову ж таки, не здійснили жодних процесуальних дій, направлених на подання до суду відзивів на позов та будь-яких доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідачі у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак і не скористалися наданими їм процесуальними правами, судом першої інстанції з дотриманням приписів процесуального права правомірно розглянуто зазначену справу за наявними у ній доказами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені можливості у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Однак, до суду першої інстанції таких повідомлень, заяв чи клопотань не надходило.

Окрім цього, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що додані відповідачем-2 до апеляційної скарги та до клопотання про закриття провадження у справі докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі докази створені вже після ухвалення оскарження судового рішення.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 р. у справі № 916/3130/17, зокрема, зазначено, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також викладену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів не приймає до розгляду додані ОСОБА_1 до апеляційної скарги та до клопотання про закриття провадження докази, а саме: довідку про стан позичкової заборгованості відповідача-1 від 21.06.2019 р., проміжну виписку по рахунку відповідача-1 за період з 01.02.2018 р. по 21.06.2019 р., датовану 21.06.2019 р., довідку про стан позичкової заборгованості відповідача-1 від 07.08.2019 р. та довідку про стан заборгованості відповідача-2 від 07.08.2019 р., оскільки такі докази подані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-2, що, фактично, ґрунтуються саме на зазначених доказах, які не прийняті судом до розгляду, колегією суддів відхиляються.

Що ж стосується поданого клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаної процесуальної норми господарський суд закриває провадження у справі у випадку відсутності предмета спору між сторонами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього кодексу.

Однак, апеляційним судом не виявлено жодних підстав для закриття провадження у даній справі, у зв`язку з чим відсутні і правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач-2 не довів та не підтвердив належними засобами доказування відсутність факту порушення взятих на себе зобов`язань за договором поруки, а отже, і обов`язку щодо сплати позивачу заборгованості.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 р. у справі № 910/4271/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 18.11.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

М.А. Руденко