Рішення

від 11.11.2019 по справі 902/797/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/797/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ", вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 174, м. Київ, 01010, код - 38949830

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп", вул. Констянтина Василенка, буд. 6, кв. 77, м. Вінниця, 21037, код - 41139869

про стягнення 62 200,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

19.09.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп" про стягнення 62 200,00 грн.

Правовими підставами звернення до суду із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0001104 від 10.04.2019 року, за яким позивачем сплачено грошові кошти за товар в сумі 62 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1236 від 11.04.2019 року та №1675 від 07.05.2019 року.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі № 902/797/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2019 року.

10.10.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.10.2019 року.

В судовому засіданні 16.10.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.11.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду 21.10.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

Разом з тим, 13.11.2019 року суддя Міліціанов Р.В. перебуватиме у відрядженні.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року призначено іншу дату судового засідання, а саме 11.11.2019 року.

11.11.2019 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 11.11.2019 року, в якому останній в зв`язку з зайнятістю та відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні просить проводити судове засідання без його участі.

В судове засідання 11.11.2019 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Суд наголошує на тому, що про дату, час та місце проведення розгляду справи сторони були повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 30.10.2019 року, копії яких надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 30.10.2019 року підприємством зв`язку до суд не повернута.

При цьому суд зважає на положення ст. 242 ГПК України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ч. 10 ст. 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що копії ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/797/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості з ними ознайомитись.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні розглянувши клопотання представника позивача (б/н від 11.11.2019 року), яке надійшло на електронну адресу суду 11.11.2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 11.11.2019 року, складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що клопотання представника позивача надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним, останнє не підлягає розгляду.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0001104 від 10.04.2019 року, за яким позивачем сплачено грошові кошти за товар в сумі 62 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1236 від 11.04.2019 року та № 1675 від 07.05.2019 року.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп" 62 200,00 грн заборгованості.

Матеріали справи не містять відзиву аюо будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп" (Постачальник, відповідач) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" (Покупець, позивач) рахунок-фактуру № СФ-0001104 від 10.04.2019 року на суму 62 200,00 грн разом з ПДВ.

Згідно даного рахунку Товариств з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп" має поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" товар на суму 62 200,00 грн разом з ПДВ (51 833,33 грн та ПДВ 10 366,67 грн), а саме: плиту з граніту Покостівського р-ща полірована 300х300х20 в кількості 55 м.кв. на суму 41 100,33 грн; плиту з граніту Омелянівського р-ща 300х300х20 в кількості 13 м.кв. на суму 10 733,00 грн. грн (а.с. 13, т. 1).

Згідно платіжних доручень № 1236 від 11.04.2019 року та № 1675 від 07.05.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" перераховано грошові кошти в сумі 62 200,00 грн (43 540,00 грн + 18 660,00 грн) в якості передоплати за товар (а.с. 11-12, т. 1).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, перераховані йому в якості передоплати кошти не повернув.

19.07.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 02-65/2019 щодо повернення коштів перерахованих відповідачу в якості переоплати, яку, як свідчать матеріали справи, відповідачем залишено без відповіді та жодного реагування, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду (а.с. 14, т. 1).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявні у справі письмові докази підтверджують виникнення між сторонами господарських правовідносин щодо купівлі - продажу товару та поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від № 910/5444/17 від 07.02.2018).

З огляду на відсутність у рахунку - фактурі №СФ-0001104 від 10.04.2019 року відомостей про строк поставки товару, такий термін має обчислюватись з дати отримання листа вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України), яку направлено 23.07.2019 року (а.с. 15, 16).

На підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт перерахування коштів 11.04.2019 та 07.05.2019 рр. та відсутність доказів поставки товару протягом тривалого проміжку часу, що станом на момент звернення до суду перевищує чотири місяці.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 62 200,00 грн вартості оплаченого, але не поставленого товару правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення коштів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЛ Груп" (вул. Костянтина Василенка, буд. 6, кв. 77, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ - 41139869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ-НОВА СОЮЗ" (вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 174, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ - 38949830) 62 200,00 грн передоплати за поставку товару та 1 921,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 174, м. Київ, 01010)

3 - відповідачу ( вул. Констянтина Василенка, буд. 6, кв. 77, м. Вінниця, 21037)