Рішення

від 12.11.2019 по справі 908/2515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/125/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 Справа № 908/2515/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістік Плюс" (ідентифікаційний код 42517178, юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, корпус 2, офіс 303; адреса представника: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 32-В)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" (ідентифікаційний код 19275366, 69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 10)

про стягнення грошових коштів

представники сторін:

не з`явились.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Логіст Плюс" з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" про стягнення 70000,00 грн. основного боргу, 431,51 грн. - 3% річних та 4105,07 грн. - пені, всього - 74536,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання укладеного між сторонами договору від 15.10.2018 №0024/10-2018 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та оформлених до нього договорів-заявок на виконання послуг з перевезення вантажу №425 від 06.06.2019 та №469 від 18.06.2019 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 70000,00 грн. Станом на 03.09.2019 відповідач не здійснив розрахунок за отримані послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 70000,00 грн. За прострочення оплати послуг позивач нарахував 3% річних у сумі 431,51 та пеню в сумі 4105,07 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 180, 181, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 599, 610, 629, 625, 909, 916 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/125/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 07.10.2019.

В судове засідання 07.10.2019 представники сторін не з`явилися.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу від 19.09.2019 та відповідачу від 26.09.2019.

07.10.2019 від позивача електронною поштою без електронного цифрового підпису надійшла заява про збільшення позовних вимог. Також відповідно до супровідного листа позивачем зазначено, що дана заява надіслана суду в паперовому вигляді на адресу суду 07.10.2019.

Враховуючи неотримання судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд на підставі ст. 216 ГПК України ухвалив відкласти розгляд справи на 12.11.2019.

10.10.2019 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог з доказами надсилання її відповідачу. Відповідно до цієї заяви позивач збільшив період нарахування та розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та пені. Просить стягнути з відповідача 70000,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 558,08 грн. та пеню в сумі 5488,77 грн., всього 76046,85 грн.

В судове засідання 12.11.2019 сторони своїх представників не направили, причин неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не здійснювалося.

Суд розглянув заяву про збільшення позовних вимог та прийняв її до розгляду. З урахуванням цього предметом судового розгляду є позовні вимоги про стягнення 70000,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 558,08 грн. та пені в сумі 5488,77 грн., всього 76046,85 грн.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.11.2019 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

15.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістік Плюс" (перевізник/експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" (замовник, відповідач) укладено договір №0024/10-2018 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.1 цього договору замовник надає вантажі для перевезення автомобільним транспортом перевізника/експедитора, відповідно до вимог чинного законодавства України, Конвенції КДПГ та МДП, інших Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

Згідно з п. 2.1 договору з доручення замовника і у відповідності з цим договором перевізник/експедитор організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, розсилає товарно-транспортну документацію.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.1.1 договору ціни за даним договором встановлені у гривнях. Ціна містить у собі винагороду перевізника/експедитора.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 чи до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, договір є чинним на момент розгляду даної справи судом.

06.06.2019 сторони підписали договір-заявку №452 до договору №0024/10-2018 про надання транспортних послуг, яким передбачили надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажу (кабель) за маршрутом Запоріжжя (Україна) - Кишинів (Молдова), вантажоотримувач - NAVARH BTB S.R.L., дата та час розвантаження - до 7 днів, орієнтовна дата прибуття 13.06.2019. Вартість доставки - 35000,00 грн. Перевезення здійснюється автомобілем ДАФ НОМЕР_2// НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_4.

Позивач організував перевезення на умовах даної заявки, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR №0101374, відповідно до якої вантаж доставлено вантажоотримувачу 20.06.2019.

Згідно з договором-заявкою №452 від 06.06.2019 оплата здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок експедитора після вивантаження автомобіля до семи днів.

Для засвідчення факту надання послуг сторони підписали акт надання послуг №194 від 12.06.2019, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги на суму 35000,00 грн. Для оплати вказаних послуг позивач виписав відповідачу рахунок №198 від 12.06.2019, посилання на який міститься в акті надання послуг №194 від 12.06.2019.

18.06.2019 сторони підписали договір-заявку №469 до договору №0024/10-2018 про надання транспортних послуг, яким передбачили надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажу (кабель) за маршрутом Запоріжжя (Україна) - Кишинів (Молдова), вантажоотримувач - SLR PANELECTRO., дата та час розвантаження - до 7 днів, орієнтовна дата прибуття 19.06.2019. Вартість доставки - 35000,00 грн. Перевезення здійснюється автомобілем ДАФ НОМЕР_2// НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_4.

Позивач організував перевезення на умовах даної заявки, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR №0101373, відповідно до якої вантаж доставлено вантажоотримувачу 12.06.2019.

Позивач зауважив, що вказана дата зазначена помилково, оскільки фактично вантаж доставлено 20.06.2019, що підтверджується актом надання послуг №204 від 20.06.2019, який підписано обома сторонами.

Суд зазначає, що в накладній CMR №0101373 зазначена дата її складення 18.06.2019, що відповідає даті завантаження вантажу, тому суд приходить до висновку, що дата одержання вантажу 12.06.2019 дійсно зазначена помилково, оскільки вантаж не може бути доставлено раніше, ніж складено транспортну накладну. Інших відомостей про дату доставки вантажу в матеріалах справи немає, тому суд визначив дату доставки вантажу згідно з підписаним обома сторонами актом надання послуг №204 від 20.06.2019, яким засвідчено факт надання позивачем послуг перевезення відповідачу.

Згідно з договором-заявкою №469 від 18.06.2019 оплата здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок експедитора після вивантаження автомобіля до трьох днів.

Для оплати послуг позивач виписав відповідачу рахунок №209 від 20.06.2019 на суму 35000,00 грн., на який міститься посилання в підписаному сторонами акті надання послуг №204 від 20.06.2019.

Оскільки відповідач не оплатив надані послуги на загальну суму 70000,00 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №31/19-3 від 29.07.2019.

Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача (згідно збільшених позовних вимог) 70000,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 558,08 грн. та пені в сумі 5488,77 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором від 15.10.2018 №0024/10-2018 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є змішаним договором, що містить елементи договору перевезення та договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України визначено, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Наданими позивачем у справу доказами підтверджується, що позивач на виконання договору від 15.10.2018 №0024/10-2018 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та договорів-заявок до нього №452 від 06.06.2019 та №469 від 18.06.2019 організував доставку вантажу за місцем призначення згідно умов, погоджених сторонами, що підтверджується міжнародними транспортними накладними CMR №0101374 та №0101373.

Статтею 311 Господарського кодексу України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 Господарського кодексу України плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 189 глави 21 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Сторони погодили в договорах-заявках №452 від 06.06.2019 та №469 від 18.06.2019 вартість послуг позивача в розмірі 35000,00 грн. за кожною заявкою.

Відповідно до п. 3.2.7 договору замовник зобов`язався вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником/експедитором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому суд враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з договором-заявкою №452 від 06.06.2019 оплата здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок експедитора після вивантаження автомобіля до семи днів.

Згідно з договором-заявкою №469 від 18.06.2019 оплата здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок експедитора після вивантаження автомобіля до трьох днів.

Як встановлено судом, вантаж за цими заявками доставлено 20.06.2019.

Отже, строк оплати послуг за заявкою №452 від 06.06.2019 настав 27.06.2019, а за заявкою №469 від 18.06.2019 - 24.06.2019 (враховуючи вихідні дні).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що оплата послуг перевізника/експедитора здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника/експедитора на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної (завірені оригінальними печатками).

Відповідач підписав з позивачем акти надання послуг №194 від 12.06.2019 та №204 від 20.06.2019, якими засвідчено факт надання послуг перевезення позивачем відповідачу відповідно до рахунків на оплату №198 від 12.06.2019 та №209 від 20.06.2019 на загальну суму 70000,00 грн.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання з оплати наданих послуг на вказану суму в погоджені сторонами строки.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з організації міжнародного перевезення вантажу на суму 70000,00 грн. підтверджується наданими позивачем доказами.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів оплати вказаних послуг або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг на суму 70000,00 грн. та визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що у випадку протермінування платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Іншого періоду нарахування пені в договорі не встановлено.

Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 35000,00 грн. по кожній заявці в межах шестимісячного строку за період:

з 28.06.2019 по 18.07.2019 (21 день) в сумі 704,79 грн.;

з 19.07.2019 по 30.09.2019 (74 день) в сумі 2412,60 грн.;

з 24.06.2019 по 18.06.2019 (25 днів) в сумі 839,04 грн.;

з 19.07.2019 по 30.09.2019 (47 днів) в сумі 1532,33 грн.,

всього - 5488,77 грн.

Суд здійснив перерахунок пені, оскільки позивач невірно визначив ставку пені за період з 19.07.2019 по 30.09.2019 (застосував облікову ставку НБУ в розмірі 17% за весь цей період, у той час як з 06.09.2019 облікова ставка становить 16,5%).

Також позивач невірно визначив початок виникнення прострочення з 24.06.2019 по заявці №469 від 18.06.2019, оскільки строк оплати послуг за даною заявкою настав 24.06.2019 (враховуючи вихідні дні), тому прострочення оплати за цією заявкою виникло з 25.06.2019, а не з 24.06.2019, як визначив позивач.

Кім того, суд зазначає, що в розрахунку пені допущено очевидну описку при зазначенні періоду прострочення з 24.06.2019 по 18.06.2019. Виходячи із зазначеної позивачем кількості днів прострочення за цей період (25 днів), суд вважає, що позивач здійснив розрахунок пені по цьому періоду з 24.06.2019 по 18.07.2019.

Враховуючи викладене, суд здійснив перерахунок пені.

Так, від суми боргу 35000,00 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає за період:

з 28.06.2019 по 18.07.2019 (21 день) - 704,79 грн.;

з 19.07.2019 по 30.09.2019 (74 дні) - 2388,63 грн.;

з 25.06.2019 по 18.07.2019 (24 дні) - 805,48 грн.;

з 19.07.2019 по 30.09.2019 (74 дні) - 1532,33 грн.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 5431,23 грн. У стягненні пені в сумі 57,54 грн. суд відмовляє, оскільки вона нарахована необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати коштів позивач нарахував 3% річних від суми боргу 35000,00 грн. за період з 28.06.2019 по 30.09.2019 в сумі 273,29 грн. та від суми боргу 35000,00 грн. за період з 24.06.2019 по 30.09.2019 в сумі 284,79 грн., всього в сумі 558,08 грн.

Суд зауважує, що за заявкою №469 від 18.06.2019 строк оплати настав 24.06.2019 (враховуючи вихідні дні), тому прострочення оплати за цією заявкою виникло з 25.06.2019, а не з 24.06.2019, як визначив позивач. У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних від суми боргу 35000,00 грн. за період з 25.06.2019 по 30.09.2019 (95 днів), що склало 281,92 грн.

За період з 28.06.2019 по 30.09.2019 (98 днів) від суми боргу 35000,00 грн. по заявці №452 від 06.06.2019 позивач вірно визначив 3% річних у сумі 273,29 грн.

Таким чином, всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 558,08 грн. У стягненні 3% річних у сумі 2,87 грн. суд відмовляє, оскільки вони розраховані необґрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Так, за розгляд збільшених позовних вимог про стягнення 76046,85 грн. відповідно до ч. 1, пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір підлягав сплаті за мінімальною ставкою в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1921,00 грн.

При зверненні до суду позивач оплатив судовий збір на загальну суму 1943,65 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №68260 від 06.09.2019 на суму 1921,00 грн. та дублікатом квитанції №0.0.1484850491.1 від 05.10.2019 на суму 22,65 грн. Отже, судовий збір переплачено на 22,65 грн.

Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1919,47 грн., виходячи з такого розрахунку: задоволено вимоги на суму 75986,44 грн./заявлено вимоги на суму 76046,85 грн. х судовий збір за розгляд заявлених вимог 1921,00 грн. = 1919,47 грн. Судовий збір в сумі 1,53 грн. покладається на позивача (1921,00 грн. - 1919,47 грн. 1,53 грн.).

Переплата судового збору в сумі 22,65 грн. може бути повернута позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту понесення витрат на оплату послуг адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 22.07.2019 №UA-62/19, який укладено між позивачем та адвокатом Рубаном І.В. щодо підготовки та подання позовної заяви в даній справі, додаток №1 до цього договору, який визначає гонорар адвоката в розмірі 5000,00 грн., ордер на надання правової допомоги серії АА№100892 від 22.07.2019, виписаний адвокатом Рубаном І.В., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №848 від 19.10.2007, видане Рубану І.В .

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з додатками подана адвокатом Рубаном І.В., що підтверджує фактичне надання адвокатом Рубаном І.В. послуг клієнту за цим договором.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 22.07.2019 позивач оплатив послуги адвоката на суму 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, витрати позивача на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. є підтвердженими.

Відповідач не надав заперечень проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, заявлені та підтверджені позивачем на правову допомогу витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог, виходячи з такого розрахунку: задоволено вимоги на суму 75986,44 грн./заявлено вимоги на суму 76046,85 грн. х витрати на правову допомогу 5000,00 грн. = 4996,03 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Решта витрат на правову допомогу в сумі 3,97 грн. покладається на позивача.

Керуючись 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" (ідентифікаційний код 19275366, 69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 10) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістік Плюс" (ідентифікаційний код 42517178, юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, корпус 2, офіс 303; адреса представника: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 32-В) основний борг в сумі 70000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 555,21 грн. (п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 21 коп.), пеню в сумі 5431,23 грн . (п`ять тисяч чотириста тридцять одна грн. 23 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 1919,47 грн . (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 47 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 4996,03 грн . (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість грн. 03 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2,87 грн. (дві грн. 87 коп.) та пені в сумі 57,54 грн. (п`ятдесят сім грн. 54 коп.).

Судовий збір в сумі 1,53 грн. (одна грн. 53 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 3,97 грн. (три грн. 97 коп.) покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2019.

Суддя О.В.Федорова