Рішення

від 12.11.2019 по справі 908/2518/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/83/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 Справа № 908/2518/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/2518/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", ідентифікаційний код юридичної особи 31477264 (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерпак Запоріжжя", ідентифікаційний код юридичної особи 39769785 (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, б. 230, кв. 45)

про стягнення 30867,83 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" з позовом № 1537 від 03.09.2019 (вх. № 2698/08-07/19 від 12.09.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерпак Запоріжжя" 25065,66 грн основного боргу, 3575,30 грн пені, 199,12 грн інфляційних втрат, 2027,75 грн штрафу.

Позов заявлено на підставі ст.ст. ч.ч. 1, 2 ст. 193, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 526, ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019 справу № 908/2518/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 908/2518/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.10.2019 об 11 год. 30 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 07.10.2019, включно.

В судовому засіданні 10.10.2019 представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати спірної заборгованості: банківські виписки від 26.04.2019, від 15.08.2019, від 13.09.2019.

Представник позивача надала суду пояснення по суті спору та надала для огляду суду оригінали документів, доданих позивачем до матеріалів справи (договору поставки від 26.03.2019, видаткової накладної від 26.03.2019 та ТТН від 26.03.2019).

Судом оглянуті оригінали документів, доданих позивачем до матеріалів справи та повернуті представникові позивача.

Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги, з урахуванням сплати відповідачем після подання позову 1000 грн в рахунок погашення боргу.

За наслідками судового засідання, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 28.10.2019 о 12 год. 00 хв., про що присутній представник позивача повідомлений в судовому засіданні під підпис та звукозапис. Сторонам направлені ухвали про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався на 28.10.2019 та 12.11.2019.

Заяви позивача, які надійшли на електронну адресу суду судом до розгляду не прийняті, оскільки не містять електронного цифрового підпису.

В судовому засіданні 12.11.2019 не здійснювалось фіксування судового процесу, у зв`язку з неявкою представників сторін, згідно з ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.11.2019 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

26.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрохим (постачальник, позивача у справі ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРПАК ЗАПОРІЖЖЯ (покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки № К26/03/19-00001 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар - Поліетилен ВТ на загальну суму 31897,49 грн, а покупець зобов`язувався прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. Договору, постачальник зобов`язувався передати товар покупцеві відповідно до розділу четвертому Договору, а покупцем зобов`язувався прийняти товар по кількості та якості, в порядку і терміни, встановлені Договором та своєчасно сплатити вартість товару.

Згідно з п. 4.4. Договору, підписання накладної покупцем свідчить про приймання товару за кількістю без зауважень.

Умовами оплати, встановленими сторонами у п. 5.1 Договору, передбачено відтермінування платежу на строк 14 календарних днів з моменту відвантаження партії товару, згідно з п. 4.1 даного Договору.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 31896,49 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26/03000004 від 26.03.2019 та товарно - транспортною накладною № 26/03000004 від 26.03.2019.

Як зазначає позивач, претензій від відповідача щодо кількості, або якості товару від відповідача не надходило, а отже позивач належним чином виконав свої зобов`язання з поставки товару.

Враховуючи, що відповідач, в порушення п.п. 5.1, п.5.2 Договору, поставлений позивачем товар, у повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 25065,66 грн основного боргу, 3575,30 грн пені, 199,12 грн інфляційних втрат, 2027,75 грн штрафу.

Заяви позивача із зазначенням інших сум заборгованості судом не прийнято, у зв`язку із поданням заяв без електронного цифрового підпису.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 31896,49 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26/03000004 від 26.03.2019 та товарно - транспортною накладною № 26/03000004 від 26.03.2019, підписаними з боку обох сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідачем товар оплачено не своєчасно та не у повному обсязі, чим порушено п. 5.1 Договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору, враховуючи поставку товару 26.03.2019, оплата товару повинна бути здійснена до 09.04.2019 включно.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Прострочення оплати поставленого товару виникло з 10.04.2019.

Сплата поставленого позивачем відповідачу товару із простроченням та не повному обсязі підтверджується банківськими виписками.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 8000,00 грн: 6000,00 грн - 26.04.2019; 1000,00 грн - 14.08.2019 та 1000,00 грн - 12.09.2019.

Заборгованість позивача перед відповідачем станом на час подання позову (10.09.2019- дата штемпеля на поштовому конверті) складала - 24897,49 грн (31897,49 - 6000,00 - 1000,00).

Після подання позову, 12.09.2019 відповідачем сплачено позивачу 1000,00 грн заявленої до стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23897,49 основного боргу за договором поставки.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн основного боргу слід закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 168 грн 17 коп. (25065,66-23897,49-1000,00).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого України.

Згідно з п. 6.2 Договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, а також сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та розмірі 20% річних від простроченої суми.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.п. 6.1, 6.2 Договору 3575,30 грн пені, 199,12 грн інфляційних втрат, 2027,75 грн 20% річних.

Перевіривши розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми 20% річних, встановлених Договором, суд визнав вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню у заявлені до стягнення сумі.

Перевіривши розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми пені, у т.ч. за допомогою ІПС Законодавство , суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленої до стягнення суми пені, а саме у розмірі 3 556 грн 13 коп. У решті заявленої до стягнення суми пені 19 грн 17 коп. слід відмовити, як у безпідставно заявленій до стягнення.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України інфляційні нарахування, обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладені правила визначення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції, беручи до уваги, заявлений позивачем період нарахування сум інфляції у розрахунку (травень-червень 2019), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 50 грн 89 коп..

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 148 грн 23 коп. (199,12 (зазначена сума інфляційних втрат у позові - 50,89 (сума інфляційних втрат, зазначена позивачем у розрахунку та перевірена і визнана обґрунтованою судом), суд відмовляє, як у такій, що заявлена до стягнення необґрунтовано.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1837,88 судового збору. Решта судового збору в сумі 20 грн 89 коп. відноситься на позивача Судовий збір у сумі 62 грн. 23 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України, у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерпак Запоріжжя", ідентифікаційний код юридичної особи 39769785 (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, б. 230, кв. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", ідентифікаційний код юридичної особи 31477264 (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43) 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерпак Запоріжжя", ідентифікаційний код юридичної особи 39769785 (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, б. 230, кв. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", ідентифікаційний код юридичної особи 31477264 (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43) 23 897 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн 49 коп. основного боргу, 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн. 75 коп. 20% річних, 3 556 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 13 коп. пені, 50 (п`ятдесят) грн 89 коп. інфляційних витрат та 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн 88 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерпак Запоріжжя", ідентифікаційний код юридичної особи 39769785 (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, б. 230, кв. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", ідентифікаційний код юридичної особи 31477264 (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43) 168 (сто шістдесят вісім) грн 17 коп. основного боргу, 19 (дев`ятнадцять) грн 17 коп. пені, 148 (сто сорок вісім) грн 23 коп. інфляційних втрат відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", ідентифікаційний код юридичної особи 31477264 (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43) з Державного бюджету України 62 (шістдесят дві) грн 23 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1141 від 03.09.2019 на суму 1921 грн. 00 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 908/2518/19.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.11.2019.

Суддя А.О. Науменко