Рішення

від 07.11.2019 по справі 909/657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/657/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради

"Муніципальна інвестиційна управляюча компанія",

вул. Незалежності, буд. 161, м. Івано-Франківськ, 76002;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ",

вул. Промислова, 5, м. Долина, Долинський район,

Івано-Франківська область,77500;

про стягнення 25 498, 09грн,

за участю:

від позивача: Жиляк М.Д. - адвокат, (ордер серія ІФ №074815 від 21.06.2019; свідоцтво серія ІФ №001062 від 13.05.2016);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" про стягнення виплаченого відшкодування в сумі 25 498,09грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем пунктів 1.1., 2.2.1., 2.2.2. укладеної між сторонами угоди №3-13-0001 від 01.08.2013, що полягає у не проведенні вчасного загального, непередбаченого, профілактичного огляду; ремонту водостічних лійок, труб, і як наслідок через засмічення зливової каналізації внутрішнього зливового водостоку відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що позивачем безпідставно відшкодовано власнику пошкодженого майна шкоду в розмірі 25 498,09грн, згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2018 у справі №344/17215/14-ц, в той час, як особою відповідальною за завдані збитки є ТОВ "Євро-ІФ" на підставі пункту 2.2.3. угоди, а вказані кошти підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу у відповідності до статті 1191 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги мотивує приписами статей 20, 228 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16, 261, 1191 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 10.07.2019, від 25.07.2019, від 17.09.2019, від 15.10.2019 про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.07.2019, від 30.07.2019, від 22.10.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між замовником/позивачем - Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" (рішенням Івано-Франківської міської ради №66-2 від 25.12.2015 перейменовано на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія") та підрядником/відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" укладено

угоду №3-13-0001 від 01.08.2013. Згідно умов цієї угоди замовник передав, а підрядник прийняв на себе обов`язок надати послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту конструктивних елементів, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього благоустрою, визначених додатком №1, який є невід`ємною частиною угоди (пункт 1.1. угоди). Додатком №1 до угоди визначено структуру, періодичність, строки та основні умови надання послуги, зокрема: проведення загальних непередбачених та профілактичних оглядів - двічі на тиждень; ремонт водостічних лійок, труб, лотків, кілець - в міру необхідності. При цьому підрядник зобов`язався надавати послугу у відповідності із стандартами, нормативами, нормами, порядками, правилами, вимогами, затвердженою структурою, періодичністю, строками передбаченими законодавством та умовами цієї угоди; вживати всіх можливих заходів із недопущення створення аварійних ситуацій у будинках, де надається послуга; відшкодувати шкоду, заподіяну майну, майновим правам, життю чи здоров`ю споживача послуги, що виникла в результаті неналежного її надання та з інших залежних від підрядника причин (пункти 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. угоди).

Водночас у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №3-13-0001/105767 підрядник -ТОВ "Євро-ІФ" приєднався до угоди №3-13-0001 від 01.08.2013 з усіма правами та обов`язками передбаченими для сторін вказаною угодою щодо будинку по АДРЕСА_2 із розрахунковою вартістю послуги - 125,61грн з ПДВ у місяць (пункти 1,2 договору).

12 липня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло від 20.07.1985) трапилось залиття, про що комісією КП "Єдиний розрахунковий центр" складено акт №03-13/7-39 від 17.07.2014. Комісією встановлено, що причиною залиття є засмічення зливової каналізації внутрішнього водостоку. Комісією рекомендовано привести водостічну мережу до експлуатаційного стану, здійснити прочистку.

У відповідності до звіту №14/16/10-1 від 18.05.2015 СОД ОСОБА_2. (сертифікат СОД №15082/13 від 12.08.2013) вартість матеріального збитку завданого власнику квартири АДРЕСА_1 складає 23 498,09грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.10.2018 у справі №344/17215/14-ц стягнено з КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" на користь ОСОБА_1 25 498,09грн, з яких: 23 498,09грн - матеріальних збитків, 2 000,00грн - моральних збитків, 2 300,00грн - витрат на послуги експерта.

Постановою Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ВП №58033197 від 10.01.2019 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 29.12.2018 у справі №344/17215/14-ц.

Платіжними дорученнями №4174 від 16.01.2019 на суму 23 498,09грн, №4175 від 16.01.2019 на суму 1 610,00грн, №4176 від 16.01.2019 на суму 360,00грн, №4177 від 16.01.2019 на суму 30, 00грн, позивачем в повному обсязі відшкодовано власнику квартири збитки в розмірі 25 498,09грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №01-03/216 від 01.03.2019 про відшкодування в порядку регресу 25 498,09грн, у зв"язку з невиконанням відповідачем пунктів 1.1., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3 угоди №3-13-0001 від 01.08.2013. Однак доказів сплати суду не подано.

Предметом судового розгляду є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого відшкодування в сумі 25 498,09грн.

У відповідності до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України)

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з пунктами 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, в т. ч. моральної (немайнової) шкоди.

Застосування таких способів захисту визначається положенням статті 22 Цивільного кодексу України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (стаття 611 Цивільного кодексу України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України обумовлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України)

Водночас для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.10.2018 у справі №344/17215/14-ц встановлено, що КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", як балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 та виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, повинен нести відповідальність за шкоду в розмірі 25 498,09грн, заподіяну власнику квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1

Разом з тим Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 затверджено Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій. Ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: - забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; - проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій (пункт 1.1. Правил).

Правилами визначено терміни "балансоутримувач" та "виконавець послуг". Так балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавцем послуг з утримання будинків і прибудинкових територій є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

У відповідності пунктів 3.2., 4.2., 5.1. Статуту Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), основною метою діяльності Підприємства є надання житлово - комунальних послуг: - утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; - управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, визначення та укладання договорів з виробниками та виконавцями послуг, контроль виконання умов договору тощо). Функціями Підприємства є:

- утримання на балансі переданого йому майна, управління ним; - укладання субпідрядних договорів на надання житлово - комунальних послуг. Підприємство має право, зокрема - укладати договори з підприємствами різних форм власності про вироблення та/або виконання/надання житлово-комунальних послуг та споживачами послуг у порядку, встановленому законом.

Таким чином із аналізу пунктів 3.2., 4.2., 5.1. Статуту випливає право КП "Єдиний розрахунковий центр" (КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"), як балансоутримувача укласти з виконавцем відповідних послуг договір про утримання будинків і прибудинкових територій. Надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій іншим суб`єктом господарювання, а ніж балансоутримувачем не заборонено і Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005.

Матеріалами справи документально підтверджено, що виконавцем послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту конструктивних елементів, технічних пристроїв, елементів зовнішнього благоустрою в будинку АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" на підставі укладеної між сторонами угоди №3-13-0001 від 01.08.2013 з договором №3-13-0001/105767.

Пунктом 1.1., 2.2.2. угоди ТОВ "Євро-ІФ" взяв на себе обов"язок, зокрема проводити двічі на тиждень загальні непередбачені та профілактичні огляди житлового будинку АДРЕСА_2 та в міру необхідності здійснювати ремонт водостічних лійок, труб, лотків, кілець, а також вживати всіх можливих заходів із недопущення створення аварійних ситуацій у будинку.

Проте, як вбачається з акту №03-13/7-39 від 17.07.2014 складеного комісією КП "Єдиний розрахунковий центр" причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є засмічення зливової каналізації внутрішнього водостоку, а відтак в наявності неналежне виконання ТОВ "Євро-ІФ" взятого на себе зобов`язання визначеного пунктами 1.1., 2.2.2. угоди №3-13-0001 від 01.08.2013, іншого перед судом не спростовано.

Водночас, як вказують норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 2.2.3. угоди №3-13-0001 від 01.08.2013 відповідач зобов`язався відшкодувати шкоду, заподіяну майну, майновим правам, життю чи здоров`ю споживача послуги, що виникла в результаті неналежного її надання та з інших залежних від підрядника причин.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із статтею 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути такі збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином регрес це право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.

Документальними доказами, які містять у справі перед судом доведено факт відшкодування позивачем шкоди в розмірі 25 498,09грн заподіяної власнику залиттям квартири АДРЕСА_1 , які підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу, оскільки саме до компетенції відповідача належали ремонт водостічних лійок, труб, лотків, кілець, тощо, а також вжиття заходів із недопущення створення аварійних ситуацій у будинку, а тому в наявності всі ознаки необхідні для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, зокрема бездіяльність відповідача, що полягає в неналежному виконанні пунктів 1.1., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3 угоди №3-13-0001 від 01.08.2013 та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої через засмічення зливової каналізації внутрішнього водостоку відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим власнику майна спричинено збитки в розмірі 25 498,09грн.

При цьому судом взято до уваги приписи статті 614 Цивільного кодексу України, які вказують на те, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Як вказують частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" судових витрати на оплату послуг адвоката Жиляк М.Д. (ордер серія ІФ №074815 від 21.06.2019; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001062 від 13.05.2016), в підтвердження чого подано договір про надання правової допомоги №ГС-37/19 від 11.03.2019, акти приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.06.2019, №3 від 18.10.2019, платіжні доручення №5319 від 27.06.2019 на суму 3 200,00грн, №6183 від 21.10.2019 на суму 466,00грн.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, представлення адвокатом Жиляк М.Д. інтересів довірителя/відповідача у судових засіданнях 25.07.2019, 17.09.2019, 15.10.2019, 07.11.2019 беручи до уваги приписи частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3 666,00грн та судовий збір в сумі 1 921,00грн.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 16, 22, 525, 526, 610-612, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 224, 228 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" про стягнення 25 498, 09грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ", вул. Промислова, 5, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500 (ідентифікаційний код 37209332) на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", вул. Незалежності, буд. 161, м. Івано-Франківськ, 76002 (ідентифікаційний код 35277442) 25 498, 09грн (двадцять п"ять тисяч чотириста дев"яносто вісім грн 09коп.) - грошових коштів в порядку регресу, 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору, 3 666,00грн (три тисячі шістсот шістдесят шість грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 18.11.2019

Суддя С.Кобецька