Рішення

від 14.11.2019 по справі 909/1000/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1000/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт",

вул. Свободи, буд.20, м. Маріуполь, Донецька область,87506;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина",

вул.Галицька, буд.117, кв.10, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000;

про стягнення 99 389,43грн - основного боргу, 236,90грн - процентів річних, 2 733,89грн - пені.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина" 99 389,43грн - основного боргу, 236,90грн - процентів річних, 2 733,89грн - пені за неналежне виконання грошового зобов"язання за дистриб"юторським договором №626 від 06.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.10.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.10.2019. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання обумовленого пунктом 3.3.3. дистриб"юторського договору №626 від 06.08.2018, внаслідок чого неоплаченою залишилась вартість поставленої молочної продукції на суму 99 389,43грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того за порушення грошового зобов"язання, на підставі пункту 5.3. договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 2 733,89грн - пені, 236,90грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 509, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 225, 226, 229 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 23.09.2019, від 22.10.2019 про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.09.2019, від 23.10.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина" (дистриб"ютор/відповідач) укладено дистриб"юторський договір №626 від 06.08.2018. Виконуючи умови договору позивач поставив згідно видаткових накладних №500790597 від 01.07.2019, №500791803 від 04.07.2019, №500792386 від 08.07.2019, №500793478 від 11.07.2019, №500794373 від 15.07.2019, №500796326 від 22.07.2019, №500797037 від 25.07.2019, №500798050 від 29.07.2019 молочну продукцію на загальну суму 112 194,60грн. В свою чергу відповідач прийняв продукцію без жодних зауважень щодо кількості чи якості, підписав та скріпив печаткою видаткові накладні (а.с.20-30).

Умовами договору, зокрема пунктами 3.1.7., 3.3.3. передбачено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до дистриб"ютора з моменту передачі продукції останньому і підписання сторонами відповідної видаткової накладної, а оплата за продукцію здійснюється дистриб"ютором з відстрочкою платежу 10 календарних днів. Водночас доказів оплати повної вартості отриманого товару на загальну суму 99 389,43грн відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в сумі 99 389,43грн, а також 2 733,89грн - пені, 236,90грн - 3% річних, нарахованих позивачем відповідачу за порушення грошового зобов"язання на підставі пункту 5.3. договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Дистриб"юторський договір №626 від 06.08.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 99 389,43грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Водночас приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Пунктом 5.3. договору сторони обумовили, що дистриб"ютор несе відповідальність за порушення строків оплати за продукцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання нараховано відповідачу 2 733,89грн - пені, 236,90грн - 3% річних за період з 01.07.2019 по 29.07.2019 від суми невиконаного грошового зобов`язання - 99 389,43грн (розрахунок а.с.11 - 13).

Судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та 3% річних у сумі та за період, визначений позивачем у розрахунку. При цьому судом враховано те, що з 01.07.2019 по 29.07.2019 на підставі 8-ми видаткових накладних здійснена поставка товару на загальну суму 112 194,60грн, а вартість неоплаченого товару складає 99 389,43грн. Умовами пункту 3.3.3. договору передбачено відстрочку оплати товару - 10 календарних днів. Водночас позивач вказує тотожний період нарахування пені, 3% річних з 01.07.2019 по 29.07.2019 від усієї суми неоплаченого товару, тобто без врахування порядку та початку перебігу строку застосування відповідальності у вигляді пені та 3% річних, так і суми поставки по кожній конкретній видатковій накладній. Адже статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а частина 6 статті 232 Господарського кодексу України не надає право сторонам змінювати початок періоду нарахування пені - з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Відсутність в матеріалах справи документального підтвердження дат та сум проведених відповідачем часткових оплат унеможливлює визначення додаткових юридичних обов`язків обумовлених пунктом 5.3. договору та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді пені та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 99 389,43грн - заборгованості. В частині стягнення пені в сумі 2 733,89грн, 3% річних в сумі 236,90грн - відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 533, 551, 610-612, 625-629, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 233 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина" про стягнення 99 389,43грн - основного боргу, 236,90грн - процентів річних, 2 733,89грн - пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сировина", вул.Галицька, буд.117, кв.10, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (ідентифікаційний код 39336176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт", вул. Свободи, буд.20, м. Маріуполь, Донецька область, 87506 (ідентифікаційний код 37121709) 99 389,43грн (дев"яносто дев"ять тисяч триста вісімдесят дев"ять грн 43 коп.) - заборгованості, 1 865,09грн (одну тисячу вісімсот шістдесят п"ять грн 09коп.)- судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 236,90грн - процентів річних, 2 733,89грн - пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 18.11.2019

Суддя С.Кобецька