Рішення

від 15.11.2019 по справі 910/12609/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2019Справа № 910/12609/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" до всеукраїнської громадської організації "Спілка громадських організацій України "Народна Рада" про стягнення 5 008,66 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з всеукраїнської громадської організації "Спілка громадських організацій України "Народна Рада" (далі - Організація) вартості безпідставно спожитої відповідачем протягом грудня 2018 року - березня 2019 року теплової енергії на загальну суму 5 008,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2019 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12609/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Організація у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/12609/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04212, місто Київ, вулиця Тимошенка , будинок 1-Д, квартира 3.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Організації.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 16 вересня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2018 року між Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради (далі - Управління) та Організацією в особі її Лубенського районного управління комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю було укладено договір оренди об`єкту нерухомого комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Лубни, № 62, за умовами якого Управління передало, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 19,8 кв.м, що знаходиться в одноповерховій будівлі за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Монастирська, будинок 19.

Пунктом 5.8 договору оренди визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, плата за землю, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, не входять до складу орендної плати та сплачуються орендарем за свої кошти самостійно на підставі відповідних договорів з організаціями, що надають такі послуги.

Даний договір набуває чинності з 21 серпня 2018 року і діє до 21 липня 2021 року (пункт 12.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що зазначене нежиле приміщення не має окремого теплового вводу та забезпечується водяним опаленням єдиною з будівлею системою централізованого опалення. Засоби обліку теплової енергії в будівлі відсутні.

2 листопада 2018 року Організація звернулася до позивача із заявою про укладення договору теплопостачання на орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: Полтавська область , місто Лубни, вулиця Монастирська, будинок 19, офіс 3.

7 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено два примірники проекту договору купівлі-продажу теплової енергії від 7 листопада 2018 року № 153, з проханням підписати та повернути один примірник. Проте на час подання даного позову до суду примірник договору на адресу Підприємства повернуто не було.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 1 даного Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту) зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Крім того, обов`язок орендаря сплачувати фактичні витрати за надані послуги з теплопостачання за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (далі - Правила) визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Разом із тим, зі змісту положень, зокрема, пункту 44 Правил вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Незважаючи на те, що між Підприємством та Організацією не було укладено договору купівлі-продажу теплової енергії у письмовій формі, така теплова енергія фактично подавалась до спірного приміщення на підставі розпоряджень міського голови про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 років. Розпорядженнями Лубенського міського голови від 23 жовтня 2018 року № 352р та від 8 квітня 2019 року № 125р, період опалювального сезону 2018/19 років встановлено з 24 жовтня 2018 року до 9 квітня 2019 року.

Згідно приписів частини 2 пункту 23 Правил споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи відсутність приладу комерційного обліку теплової енергії у споживача та письмового договору з ним, кількість теплової енергії, наданої споживачу, визначена згідно з тепловим навантаженням. Розрахунок теплового навантаження на опалення виконаний відповідно до КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні затверджені Держжитлокомунгоспом України" 14 грудня 1993 року.

Судом встановлено, що вихідні дані для розрахунку погодинного теплового навантаження взяті з викопіюванням з поверхневого плану на об`єкт споживача (додаток № 1 до договору оренди), з таблиць КТМ 204 України 244-94 і ДСТУ-Н Б В. 1.1-27: 2010 "Будівельна кліматологія", затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 16 грудня 2010 року № 511, та обчислені з урахуванням показників температури всередині приміщення і середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Обсяг фактично спожитої теплової енергії, використаний на опалення приміщення споживача за адресою: місто Лубни, вулиця Монастирська, будинок 19, обчислений з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря (за даними метеостанції міста Лубни) та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (опалювальний сезон 2018-2019 років), складає 2,551 Гкал.

Постановою Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) та рішенням Полтавської обласної ради установлено тариф на теплову енергію для потреб споживачів позивача в наступних розмірах:

- з 1 лютого 2017 року - 1888,27 грн./Гкал (з ПДВ), постанова НКРЕКП від 1 лютого 2017 року № 151;

- з 13 січня 2019 року - 2009,86 грн./Гкал (з ПДВ), рішення Полтавської обласної ради від 21 грудня 2018 року № 981.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2019 року на адресу відповідача направлено рахунки на оплату спожитої теплової енергії та акти прийому-передачі спожитої теплової енергії за період грудень 2018 року - березень 2019 року.

Згідно положень статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або не визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судом встановлено, що 10 травня 2019 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про необхідність оплати вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з грудня 2018 року по березень 2019 року у розмірі 5 008,66 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача за безпідставно спожиту протягом грудня 2018 року - березня 2019 року теплову енергію, яка складає 5 008,66 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Організація на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми заборгованості, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої Підприємством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з всеукраїнської громадської організації "Спілка громадських організацій України "Народна Рада" (04212, місто Київ, вулиця Тимошенка, будинок 1-Д, квартира 3; ідентифікаційний номер 26475953) на користь обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Чкалова, будинок 17; ідентифікаційний номер 05541083) 5 008 (п`ять тисяч вісім) грн. 66 коп. заборгованості та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 року

Суддя Є.В. Павленко