Рішення

від 15.11.2019 по справі 910/12252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2019Справа № 910/12252/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС"

до Приватного підприємства "ВІНТЕРМ"

про стягнення заборгованості

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВІНТЕРМ" (відповідач) про стягнення 300731,45 грн, з яких: сума оплати за непоставлений товар - 208050,00 грн, сума оплати за непоставлені витратні матеріали - 15775,35 грн, пеня - 60727,80 грн, 3% річних - 5147,10 грн, інфляційні нарахування - 11031,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур позивач оплатив товар (котел пеллетний KOSTRZEWA PELLETS FUZZY LOGIC 2 (75 кВт) (далі - котел) в загальній сумі 208050,00 грн, супровідні матеріали та сантехнічні послуги для встановлення котла на суму 32760,84 грн та витратні матеріали з облаштування димоходу при встановленні котла на суму 15775,35 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень. На вимогу позивача № 86 від 28.12.2018 про повернення коштів, у зв`язку з не поставкою відповідачем товару, останній повернув позивачу кошти у розмірі 32760,84 грн за супровідні матеріали та сантехнічні послуги для встановлення котла, тоді як у частині повернення коштів за не поставлений котел та за витратні матеріали з облаштування димоходу при встановленні котла вимога позивача залишилась без задоволення. В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.07.2019 № 22/07/2019-1 про повернення сплачених ним коштів, яка залишена відповідачем без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

19.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12252/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано позивача надати копії документів, зазначених у додатках № № 1, 7, 24, 26 до позовної заяви.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 про відкриття провадження у справі № 910/12252/19 направлено сторонам за адресами місцезнаходження останніх, вказаними позивачем у позовній заяві, які відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення відповідачу з наведеною ухвалою суду, у зв`язку із відсутністю адресата (відповідача).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (відповідні висновки містять постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, днем вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/12252/19, яка була направлена відповідачу за належною адресою, є 03.10.2019 (день проставлення об`єктом поштового зв`язку на поштовому відправленні відмітки про його повернення відправнику (Господарському суду міста Києва).

09.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про описку в позовній заяві, згідно якої позивач зазначив, що допустив описку в назві додатку № 1 до позовної заяви, помилково зазначивши комерційна пропозиція № 20180713-2 від 13.07.2018 , у зв`язку з чим просив читати назву додатку № 1 до позовної заяви договір купівлі-продажу № 20180713-2 від 13.07.2018 .

09.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (на виконання ухвали від 23.09.2019).

09.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про не можливість виконання ухвали суду в певній частині, зокрема, в частині надання додатку № 1 до позовної заяви, оскільки у позовній заяві було допущено описку в назві цього додатку.

12.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн та при ухваленні рішення по суті справи вирішити питання про покладення означених витрат на відповідача (у разі задоволення позовних вимог). В якості додатків до клопотання додано докази на підтвердження таких понесених позивачем витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань в порядку ч. 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв`язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву (з урахуванням заяви про усунення недоліків) та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" у позовній заяві зазначив, що між ним та Приватним підприємством "ВІНТЕРМ" (відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 20180713-2 від 13.07.2018 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець (відповідач) зобов`язувався передати у власність покупця (позивача) товар: Котел пеллетний KOSTRZEWA PELLETS FUZZY LOGIC 2 (75 кВт) (далі - товар або котел), а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного Договору.

Разом з цим, у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що Договір у паперовому вигляді між сторонами не укладався, долучив до справи копію такого Договору без підписів сторін у реквізитах договору, натомість зазначив, що договір фактично було укладено у спрощений спосіб, шляхом надсилання відповідачем на електронну пошту позивача комерційної пропозиції, тексту договору, рахунків-фактур та прийняття зазначеної пропозиції позивачем, про що свідчить здійснення оплати за товар.

Позивач зазначив, що згідно виставленого відповідачем рахунку - фактури № ВТ-0000575 від 09.07.2018 на суму 208050,00 грн здійснив оплату за товар у наведеній сумі, що підтверджується платіжними дорученнями № 573 від 16.07.2018 на суму 145635,00 грн та № 821 від 20.09.2018 на суму 62415,00 грн.

Позивач також здійснив оплату виставлених відповідачем рахунку - фактури № ВТ-0001168 від 20.11.2018 за супровідні матеріали та сантехнічні послуги для встановлення котла у сумі 32760,84 грн та рахунку - фактури № ВТ-0001169 від 20.11.2018 на витратні матеріали з облаштування димоходу при встановленні котла на суму 15775,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1071 від 20.11.2018 на суму 32760,84 грн та платіжним дорученням № 1072 від 20.11.2018 на суму 15775,35 грн.

Оскільки відповідач не поставив товар позивачу, останній листом № 86 від 28.12.2018 звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів: 208050,00 грн - за не поставлений котел;

32760,84 грн - за супровідні матеріали та сантехнічні послуги для встановлення котла, 15775,35 грн - за витратні матеріали на облаштування димоходу при встановленні котла.

Відповідач повернув позивачу лише 32760,84 грн за супровідні матеріали та сантехнічні послуги для встановлення котла, що підтверджується платіжним дорученням № 6127 від 07.02.2019.

В частині повернення 208050,00 грн за не поставлений котел та 15775,35 грн за витратні матеріали на облаштування димоходу при встановленні котла вимога позивача залишилась без задоволення.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 22/07/2019-1 від 22.07.2019 з вимогою про повернення йому коштів у розмірі 208050,00 грн за котел та 15775,35 грн за витратні матеріали на облаштування димоходу при встановленні котла, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що станом на 05.09.2019 товар не був поставлений відповідачем позивачу, жодних повідомлень від відповідача про готовність відвантажити товар та витратні матеріали позивач не отримував, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 208050,00 грн оплати за непоставлений товар, 15775,35 грн оплати за непоставлені витратні матеріали, а також, з огляду на прострочення відповідачем обов`язку з поставки, 60727,80 грн пені, 5147,10 грн 3% річних та 11031,20 грн інфляційних нарахувань.

2. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК України).

Частиною 1 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).

Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Договір купівлі-продажу № 20180713-2 від 13.07.2018, на який позивач посилався у позовній заяві, фактично не підписаний сторонами, що свідчить про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а тому такий договір є не укладеним в силу статті 181 ГК України .

Водночас, вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунків - фактур на оплату товару та витратних матеріалів, які, в свою чергу, були оплачені позивачем повністю згідно платіжних доручень, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу .

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1-3статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73 , 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 573 від 16.07.2018 та № 821 від 20.09.2018, підтверджується, що згідно виставленого відповідачем рахунку - фактури № ВТ-0000575 від 09.07.2018 на суму 208050,00 грн, позивач здійснив попередню оплату за товар - котел KOSTRZEWA PELLETS FUZZY LOGIC 2 (75 кВт), 1 шт. на загальну суму 208050,00 грн.

Платіжним дорученням № 1072 від 20.11.2018 підтверджується, що згідно виставленого відповідачем рахунку - фактури № ВТ-0001169 від 20.11.2018 на суму 15775,35 грн, позивач здійснив попередню оплату за витратні матеріали з облаштування димоходу при встановленні котла на суму 15775,35 грн.

У зв`язку з не здійсненням відповідачем поставки котла та витратних матеріалів, позивач направив відповідачу лист № 86 від 28.12.2019 з вимогою про повернення сплачених коштів згідно рахунків - фактур відповідача № ВТ-0000575 від 09.07.2018, № ВТ-0001168 від 20.11.2018, № ВТ-0001169 від 20.11.2018 в сумах 208050,00 грн, 32760,84 грн та 15755,34 грн відповідно.

Відповідач згідно платіжного доручення № 6127 від 07.02.2019 повернув позивачу лише кошти в сумі 32760,84 грн, зазначивши у призначенні платежу наведеного платіжного доручення про повернення цих коштів згідно листа № 86 від 28.12.2019.

Відповідне зазначення у призначенні платежу, в свою чергу, підтверджує факт отримання відповідачем листа № 86 від 28.12.2019 з вимогою про повернення коштів за оплачений, але не поставлений відповідачем товар та витратні матеріали.

Крім того, позивач направив відповідачу претензією № 22/07/2019-1 від 22.07.2019 з вимогою про повернення йому коштів у розмірі 208050,00 грн за котел та 15775,35 грн за витратні матеріали на облаштування димоходу при встановленні котла, що підтверджується доданими до позовної заяви фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 22.07.2019.

Відповідач вимогу позивача не задовольнив, передоплату в сумі 208050,00 грн та 15775,35 грн не повернув, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи також вбачається та не спростовано відповідачем, що останній не здійснив поставку оплаченого позивачем котла на суму 208050,00 грн та витратних матеріалів на суму 15775,35 грн. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду жодних доказів, з яких би вбачалось, що ним здійснено поставку позивачу спірного товару у повному обсязі чи частково.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем котла та витратних матеріалів, попередню оплату яких здійснено позивачем згідно рахунку - фактури № ВТ-0000575 від 09.07.2018 на суму 208050,00 грн та рахунку - фактури № ВТ-0001169 від 20.11.2018 на суму 15775,35 грн, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 208050,00 грн, попередньої оплати за непоставлені витратні матеріали у сумі 15775,35 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 60727,80 грн за період з 09.11.2018 по 05.09.2019 за прострочення поставки товару на підставі п. 4.2, 8.2 Договору купівлі-продажу № 20180713-2 від 13.07.2018.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Частиною 3статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, Договір купівлі-продажу № 20180713-2 від 13.07.2018 є неукладеним в силу статті 181 ГК України, а тому звернення до суду з вимогою про стягнення пені на підставі цього договору є безпідставним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 60727,80 грн пені, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 5147,10 грн 3% річних та 11031,20 грн інфляційних нарахувань за період з 09.11.2018 по 05.09.2019.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару (котла та витратних матеріалів), в межах яких відповідач повинен був поставити відповідачу відповідний товар.

У цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Суд вважає за необхідне відзначити, що частиною 3 статті 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу у письмовій формі між сторонами не укладався, а рівно, розмір таких процентів (за користування чужими грошовими коштами) встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 5147,10 грн 3% річних та 11031,20 грн інфляційних нарахувань, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

4. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" до Приватного підприємства "ВІНТЕРМ" підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають такі суми: 208050,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 15775,35 грн попередньої оплати за непоставлені витратні матеріали. В іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити з вищенаведених підстав.

5. Розподіл судових витрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з 24400,00 грн орієнтовного розміру витрат позивача на правову допомогу та 4510,97 грн сплаченого позивачем судового збору.

Крім того, 12.11.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн. В якості додатків до клопотання додано докази на підтвердження таких понесених позивачем витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату позивачем судового збору в сумі 4510,98 грн (платіжне доручення № 2384 від 05.09.2019). З огляду на часткове задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3357,38 грн покладається на відповідача, а в сумі 1153,60 грн - на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо підстав для покладення на відповідача інших витрат (а саме витрат на професійну правничу допомогу), суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договір № 38-С про надання правової допомоги від 22.03.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" (позивач) та Адвокатським об`єднанням "Євстігнєєв, Сидоренко і партнери", Додаток № 2 від 04.09.2019 до Договору № 38-С про надання правової допомоги від 22.03.2019, Акт № 3 від 28.10.2019 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до Договору про надання правової допомоги № 38-С від 22.03.2019 та Додаток № 1 до цього акту (Звіт про витрачений час на надання правової допомоги), рахунок - фактура № 003/38-С від 28.10.2019 на суму 11200,00 грн, платіжне доручення № 1926 від 31.10.2019 на суму 11200,00 грн, в призначення платежу якого зазначено "оплата гонорару зг договору про надання правової допомоги рах № 003/38 -С від 28.10.2019", - підтверджується здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в сумі 11200,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, здійснені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8335,82 грн покладаються на відповідача, а в сумі 2864,18 грн - на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІНТЕРМ" (03142, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КРИМСЬКОГО, будинок 4 А; ідентифікаційний код 34645747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХЦЕНТР СЕРВІС" (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 11-Б; ідентифікаційний код 36302893) 208050,00 грн (двісті вісім тисяч п`ятдесят гривень 00 коп.) попередньої оплати за непоставлений товар, 15775,35 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.) попередньої оплати за непоставлені витратні матеріали, 3357,38 грн (три тисячі триста п`ятдесят сім гривень 38 коп.) судового збору, 8335,82 грн (вісім тисяч триста тридцять п`ять гривень 82 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 15.11.2019.

Суддя Гумега О.В.