Рішення
від 07.11.2019 по справі 922/2698/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2698/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД", м. Вишгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Буд 2000", м. Харків про стягнення 1278064,78 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Буд 2000", в якому просить суд стягнути з останнього на свою користь 1278064,78 грн., з яких: 851118,00 грн. - сума попередньої оплати (авансу); 391946,78 грн. - вартість генпідрядних послуг; 35000,00 грн. - вартість наданих послуг екскаватора навантажувача CATERPILLAR 428E. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору субпідряду №06-05/2018 від 16.05.2018. Судові витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.08.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 07.11.2019 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки сторони своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин відповідач не надав, заяв та клопотань від сторін не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

16 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ріола-Модуль ЛТД" (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Буд 2000" (субпідрядник, відповідач) був укладений договір субпідряду № 06-05/2018 (далі - договір).

Відповідно до п.1.2., 1.3. договору, субпідрядник зобов`язується за завданням підрядника на свій ризик відповідно до умов договору та його додатків виконати оздоблювальні роботи (конкретні види робіт, об`єми, вартість визначені договірною ціною та локальним кошторисом) на об`єкті: "Реконструкція ЗОШ№ 13 по вул. Ясній, буд. 19, м. Слов`янська, Донецької області (1 черга) (коригування)", а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами даного договору.

Згідно із п.1.5 договору, субпідрядник стверджує, що він добре проаналізував і повністю зрозумів завдання підрядника на виконання робіт згідно договору, передбачив і оцінив всі роботи і зобов`язання, необхідні для виконання договору. Якщо для виконання договору виявиться необхідним проведення додаткових робіт, передбачених завданням підрядником, проте не врахованих субпідрядником, субпідрядник зобов`язується виконати такі додаткові роботи за власний рахунок. При відмові субпідрядника від виконання вищезазначених додаткових робіт, підрядник має право залучити до виконання таких робіт третіх осіб, з відшкодуванням вартості цих робіт за рахунок субпідрядника. Субпідрядник зобов`язаний відшкодувати вартість виконання вищезазначених робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги підрядника.

У п.п. 1.6, 1.7 договору, сторони прийшли до згоди, що у процесі виконання робіт можуть виникнути додаткові роботи не передбачені проектною документацією, ініційовані як субпідрядником, так і підрядником. Виконання додаткових робіт є можливим виключно за згодою сторін. Порядок виконання додаткових робіт та їх оплата визначається додатковою угодою до договору. Субпідрядник розуміє характер і об`єм робіт, здійснив огляд будівельного майданчика і надалі відмовляється від пред`явлення яких-небудь претензій, заснованих на невідповідності стану будівельного майданчика, на відсутності технічних або будь-яких інших можливостей для виконання робіт.

Відповідно до п.3.1. договору забезпечення робіт проектною документацією покладається на підрядника. Згідно із п. 3.2. договору підрядник передає субпідряднику один комплект затвердженої проектної документації до початку виконання робіт. Відповідно до п.3.5. договору доказами передання або повернення проектної документації між сторонами є відповідний акт.

Згідно із п.4.1. договору договірна ціна (ціна договору) є твердою та визначається на підставі додатку №1, що є невід`ємною частиною договору (договірна ціна) враховує всі можливі податки, збори та інші обов`язкові платежі, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до додатку №1 (Договірна ціна на будівництво "Реконструкція ЗОШ №13 по вул. Ясній, буд. 19, м. Слов`янська, Донецької області" до договору становить 2 041 404,00 грн.

Згідно п.7.1. договору будівельний майданчик (фронт для виконання робіт) передається субпідряднику за відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін до початку виконання робіт.

Як свідчать матеріали справи, на виконання положень п.3.1., п.3.2., п.3.4., п.7.1. договору позивач передав відповідачу проектно-кошторисну документацію, що підтверджується "Накладною передачі проектно-кошторисної документації" від 16 травня 2018 року та будівельний майданчик, передача якого оформлена "Актом передачі площадки під виконання будівельно-монтажних робіт" від 16 травня 2018 року.

Відповідно до п.5.4. договору, підрядник перераховує субпідряднику попередню оплату/аванс у розмірі - до 30% від розміру договірної ціни. При цьому авансовий платіж за будь-яких умов перераховується підрядником після приймання субпідрядником фронту робіт та проектної документації за відповідними актами приймання-передачі.

На виконання п. 5.4 договору підрядник перерахував субпідряднику авансовий платі у загальному розмірі 2850000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно із п.5.4.2. договору, субпідрядник зобов`язується використати аванс протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання, та підтвердити його використання згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та/або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали та обладнання (устаткування). По закінченню строку (терміну) невикористані, а також непідтверджені в установленому договором порядку, суми авансу підлягають поверненню підряднику протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання субпідрядником вимоги підрядника про таке повернення.

Проте, відповідач, всупереч вимогам договору порушив строки використання попередньої оплати/авансу та підтвердив використання лише частини авансового платежу на загальну суму 1998882,00 грн., що підтверджується підписаними Актами приймання виконаних робіт (Форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, копії яких долучені до матеріалів справи. Отже, відповідачем не використано та не підтверджено використання суми авансу у розмірі 851118,00 грн.

Крім того, згідно із п. 5.9. договору відповідач зобов`язаний сплатити позивачу вартість генпідрядник послуг за виконання останнім функції оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику, у загальній сумі 391946, 78 грн. Факт надання послуг за виконання функцій оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику підтверджується актами здачі-приймання робіт підписаними між сторонами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 20.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків сторін по договору.

Крім того, з метою сприяння відповідачу у належному виконанні останнім робіт за договором, позивачем додатково надано відповідачу послуги екскаватором навантажувачем на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг), корпії яких долучені до матеріалів справи.

10 липня 2019 року позивач направив відповідачу повідомлення за вих. №324 про розірвання (припинення) договору, в результаті односторонньої відмови на 10 (десятий) день з дня направлення даного повідомлення, а також вимагав повернути невикористаний відповідачем аванс у сумі 851118,00 грн., оплатити надані позивачем генпідрядні послуги за виконання функції оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику у загальній сумі 391946,78 грн. та наданих послуг екскаватора навантажувача на загальну суму 35000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом п`яти банківських днів з дати отримання даного повідомлення.

Проте, відповідач не повернув позивачу невикористану суму авансу, не оплатив вартість наданих позивачем підрядних послуг за виконання функції оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику та не оплатив надані позивачем послуги екскаватора навантажувача.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов`язань, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. ст. 173-175 ГК України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 854 ЦК України, Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Буд 2000" (61010, м. Харків, вул. Набережна Гімназійна, 24, код ЄДРПОУ 41583611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, код ЄДРПОУ 21650831) - 851118,00 грн. суми попередньої оплати; 391946,78 грн. вартості генпідрядних послуг; 35000,00 грн. вартості наданих послуг екскаватора навантажувача CATERPILLAR 428E та 19170,98 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, код ЄДРПОУ 21650831).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Буд 2000" (61010, м. Харків, вул. Набережна Гімназійна, 24, код ЄДРПОУ 41583611).

Повне рішення підписане 18 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення07.11.2019
Оприлюднено19.11.2019
Номер документу85682707
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2698/19

Рішення від 07.11.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 17.10.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 10.10.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 12.09.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 21.08.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні