Постанова

від 15.11.2019 по справі 509/6088/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6088/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

Слідчого судді ОСОБА_1

При секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь клопотання cлідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з процесуальним керівником прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12014160000000627, відомості про яке 14.06.2014 року, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом Овідіопольського ВП ГУНП в одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12014160000000627, відомості про яке 14.06.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі заяви ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190КК України.

Так, у своїй заяві адресованій на ім`я прокурора Одеської області від 10.06.2014 року ОСОБА_5 вказувалось на те, що 05.02.2008 року слідчим з ОВС прокуратури Одеської області ОСОБА_6 порушено кримінальну справу №051200800015 відносно ОСОБА_7 за фактами зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2 та ч. 2 ст.366 КК України.

Під час розслідування кримінальної справи ОСОБА_5 пояснив, що станом на 01.01.2001 року був засновником підприємства ТОВ «Елефант» з 25% статутному капіталі, другим засновником була ОСОБА_8 с долею 75%.

16.03.2001 року проведено загальні збори засновників на якому ОСОБА_5 передав свою частку ОСОБА_9 , що було оформлено протоколом засновників ТОВ«Елефант» № 19 від 16.03.2001. Вказаний протокол та заява про вихід ОСОБА_5 із складу засновників засвідчив приватний нотаріус ОСОБА_10 . Однак ОСОБА_5 не був на ніякому зібранні і не підписував ніяких документів щодо виходу із складу засновників ТОВ «Елефант». Виходячи із викладеного, заявник бажав дізнатись щодо стану розслідування кримінальної справи №051200800015 та на якій підставі вказана кримінальна справа знаходиться на розгляді Господарського суду Одеської області судді ОСОБА_11 .

Вивченням копій матеріалів кримінальної справи встановлено, що підставою для її порушення стали матеріали дослідної перевірки, проведеної працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області на підставі заяви ОСОБА_5 від 14.09.2007 року, у якій заявником повідомлялось щодо зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ «Елефант», під час прийняття рішення без його відому, про передачу належної йому частки у статутному фонді ТОВ «Елефант» співзасновнику ОСОБА_7 шляхом службового підроблення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2008 року (справа № 4- 328/08) задоволено скаргу адвоката ОСОБА_12 - захисника ОСОБА_7 на постанову слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_6 від 05.02.2008 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками складу злочину, передбачених ст. ст. 364 ч. 2 та ст. 366 ч. 2 КК України задоволено, постанова скасована.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03.07.2008 року постанова Приморського районного суд м. Одеси від 23.06.2008 року залишена без змін.

Під час розслідування кримінального провадження потерпілий ОСОБА_5 29.08.2014 року був допитаний старшим слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_13 . Під час проведення допиту та після нього ОСОБА_5 не надав слідчим документів, які б підтверджували його твердження щодо того, що станом на 16.03.2001 знаходився за межами території України на лікуванні до слідчих не з`являвся та додатково допитаний не був.

Станом на 11.11.2019 року під час проведення досудового розслідування ОСОБА_5 також не надано слідчому документів щодо перетинання ним Державного кордону України у термін лютого - квітня 2001 року у тому числі лікарських документів, які би підтверджували його інформацію щодо перебування у лікарні за кордоном.

Відповідно до запиту слідчого від 13.08.2018 року до Державної прикордонної служби України Південного регіонального управління щодо надання інформації перетинання громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державного кордону України за період з 01.01.1995 по 01.01.2008 роки, на адресу слідчого 28.09.2015 року надійшов лист - відповідь. відповідно до якого працівники Державної прикордонної служби повідомили про те, що ОСОБА_5 (відповідно до доручення № 4/9382 від 13.08.2015 р.) з 01.01.1995 року по 01.01.2008 року перетинав державний кордон починаючи з 26.03.2005 року у напрямку - виїзд.

Під час розслідування провадження встановлено, що 10.11.2018 року у справі №916/259/16 Південно-західним апеляційним господарським судом розглядалась заява ОСОБА_5 та під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 у лютому 2016 року звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елефант" (далі- ТОВ „Елефант")про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Елефант", що оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р., а також визнання недійсними змін та доповнень до статуту вказаного товариства, затверджених зазначеним рішенням, що зареєстровані 28.03.2001р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за №04057209Ю0010314.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом допущення порушень вимог чинного на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів законодавства, внаслідок чого прийнятті рішення про добровільний вихід ОСОБА_5 із складу учасників даного товариства без подання ним відповідної заяви, а також без укладення цивільно-правової угоди про відчуження на користь третьої особи належної останньому частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2016 р. залишено без змін.

Своїм рішенням Південно-західний апеляційний господарський суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.10.16 у справі №916/259/16 -без змін з мотивів, викладених у мотивувальній частині.

07.06.2019 року слідчому по вказаному провадженню надано вказівки, серед яких необхідно накласти арешт на майно (корпоративні права) ТОВ «Елефант» (частку у статутному капіталі в розмірі 25%), яку у результаті втратив ОСОБА_5 та заборонити вчиняти будь які дії, пов`язані із їх відчуженням.

На підставі викладеного слідчий просив винести ухвалу про арешт майна, якою заборонити будь яким особам, організаціям, підприємствам, нотаріусам, державним реєстраторам регіональних бюро державних реєстраторів України вчиняти будь які дії пов`язані із реєстрацією, перереєстрацією, відчуженням 25 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант» (код ЕДРПОУ 20920180).

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд клопотання за його відсутності суду не надав (а.с. 15).

Представник ТОВ «Елефант» в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, наддавши при цьому заяву в якій протии задоволення клопотання заперечував та просив суд розглянути клопотання за його відсутності (а.с. 16, 18).

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого у кримінальному провадженні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і при вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За змістом ст.170КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.

У відповідності до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно дост.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 року, а рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2016 року скасовано, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Елефант», оформлені протоколом № 19 від 16.03.2001 року, визнано недійсним зміни та доповнення до статуту ТОВ «Елефант», затверджені рішенням загальних зборів учасників, оформленими протоколом № 19 від 16.03.2001 року, зареєстровані 28.03.2001 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за реєстраційним № 04057209Ю0010314 (Т-3, а.с. 175-180).

07.06.2019 року слідчому по вказаному провадженню надано вказівки, серед яких необхідно накласти арешт на майно (корпоративні права) ТОВ «Елефант» (частку у статутному капіталі в розмірі 25%), яку у результаті втратив ОСОБА_5 та заборонити вчиняти будь які дії, пов`язані із їх відчуженням, однак з вказаних матеріалів взагалі не вбачається, що в даному кримінальному провадженні існують будь які дії направлені на відчуження вказаного майна (корпоративних прав) ТОВ «Елефант» (частки у статутному капіталі в розмірі 25%), а також необхідності вказаного арешту враховуючи такий проміжок часу з січня 2018 року з дня винесення апеляційним господарським судом постанови до звернення слідчим із клопотанням про накладання арешту 14.11.2019 року, минуло майже два роки (а.с. 9-13).

Судом встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а зазначено лише формально, що з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що незаконні дії пов`язані з перереєстрацією прав власності на майнові права у вигляді 25 % може призвести до перешкоджання в розслідування кримінального провадження, у тому числі вирішення долі цивільного позову, однак судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження № 12014160000000627 відсутній цивільний позов.

Також слідчим до клопотання не долучено жодного доказу визнання такого майна на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні, а також не обґрунтовано, доказом яких саме фактів та обставин є зазначене майно.

Враховуючи, що слідчим не надано жодних доказів того, що майно, на яке він просить накласти арешт підпадає під критерії, зазначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, а також той факт, що саме вказівки слідчому стали підставою для звернення із клопотанням про накладання арешту на майно ( корпоративні права), не обґрунтовуючи свою ініціативу у накладанні арешту на майно, що в даному випадку буде втручанням влади в право на мирне володіння майном, та порушенням ст. 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання та у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.132, 167, 170, 172 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з процесуальним керівником прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12014160000000627, відомості про яке 14.06.2014 року, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1