Рішення

від 14.11.2019 по справі 280/874/19

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/874/19

Провадження № 2/280/689/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Пасічного Т.З.

при секретарі Сьомак Л.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Пріоритет про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого вказав наступне. 01.12.2009 року між ним та селянським фермерським господарством Пріоритет укладено договір оренди земельної ділянки, за яким він передав господарству в строкове платне володіння вказану земельну ділянку на десять років. Вказаний договір був зареєстрований у Коростишівському районному відділі ДП Житомирської регіональної філії центру ДЗК від 19.02.2010р., реєстраційний № 041021100047 . Предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 2,3941 га кадастровий номер 1822587600:05:000:0377, що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідно до п.4.3 договору орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного року. В порушення вказаного пункту договору відповідачем не було здійснено оплату за оренду землі за 2018 року, чим порушив права позивача, як власника земельної ділянки. Просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.12.2009 року, стягнути з селянського фермерського господарства Пріоритет на його користь орендну плату за 2018 та 2019 рік. в сумі 10 000 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11.06.2019 року розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов не визнає у повному обсязі та заперечує проти даних позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Зокрема зазначив, що позивач отримав у 2017 році орендну плату у натуральній формі у розмірі 1000 кг. зерна. Вартість зерна позивач оцінив у 5000 грн. У 2018 році позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату орендної плати за користування землею у такому ж розмірі як і в 2017 році тільки у вигляді готівкових коштів. На звернення позивача йому було повідомлено, що орендна плата здійснюється у порядку та розмірах, передбачених договором, які на момент звернення та виплати орендної плати за 2018 рік змінені не були. Тому позивач безпідставно вважає, що відповідач порушив своє зобов`язання за договором оренди землі. Також вказує, що позивач не надає жодних допустимих та належних доказів наявності у відповідача заборгованості за оренду плату перед позивачем. З метою здійснення оплати за користування землею позивачу 14.03.2019р. був надісланий лист №8 про можливість отримання орендної плати. Відповідач вважає, що позивач умисно не отримує плату за 2018р. Також відповідач зазначає, що позивач безпідставно заявляє вимогу про стягнення судом з відповідача орендної плати за 2019р., так як оплата за поточний рік здійснюється до 31 грудня 2019р. Також позивачем не надано доказів порушення відповідачем умов договору та підстав для його дострокового розірвання та завдання йому моральної шкоди.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, приходить до висновку, про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3941га /а.с.7/.

01.12.2009 між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством Пріоритет був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки загальною площею 2,3941га строком на десять років, який зареєстровано 19.02.2010р., про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за №041021100047 (а.с.11). У пунктах 4.1, 4.3 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати у рік становить 895,02грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п.2.4 договору; орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного року оренди (а.с.8-10).

Обставини щодо укладення вказаного договору, визначення між сторонами усіх прав та обов`язків, а також строки дії такого договору сторонами не оспорювались та не заперечувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства Земельним Кодексом України,Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статті 21 Закону України Про оренду землі визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання регламентується ст.32 Закону України Про оренду землі , де частиною 1 цієї статті передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. д ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, із системного аналізу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі та умов, укладеного між сторонами договору, випливає, що підставою для розірвання договору може бути лише систематична несплата орендної плати.

Відповідно до відомості за 2017 рік позивач отримував орендну плату у натуральній формі. Даний факт позивачем не заперечується.

Орендну плату за 2018 рік позивач не отримав.

За 2019 рік, відповідно до умов договору, орендна плата має бути виплачена до 31 грудня, а позовна заява подана до суду 27.05.2019 року.

Виплата орендної плати у меншому розмірі, як вважає позивач, навіть і систематична, не може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Несплата орендної плати у зазначеному позивачем розмірі, зважаючи на принцип співмірності порушення прав сторін у випадку розірвання угоди, не може вважатися істотним порушенням умов договору та не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченої суми індексу інфляції, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків внаслідок таких дій для позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 265, ЦПК України, 22,23, 354 ЦК, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до селянського фермерського господарства Пріоритет (місцезнаходження: Житомирська область, Коростишівський район, село Камяний Брід, ідентифікаційний код 32505852) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 14.11.2019 року.

Суддя Т.З.Пасічний