Рішення

від 13.11.2019 по справі 447/1860/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/5/19 Справа № 447/1860/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

13.11.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Бачуна О.І.

при секретарі Тремба І.Ю., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2015року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати дерев`яний гараж, забрати дерев`яні піддони і кузов автомобіля з дороги загального користування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона проживає в АДРЕСА_1 та приватизованій земельній ділянці. Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 . Позивачка вважає, що ОСОБА_3 порушує правила добросусідства, без дозвільних документів спорудив дерев`яний гараж, частина якого знаходиться на її земельній ділянці. Крім цього ОСОБА_3 розмістив на дорозі загального користуванні дерев`яні піддони та кабіну легкового автомобіля, що створює перешкоди для заїзду до земельної ділянки позивачки, тому вона змушена звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2017року вищевказану справу передано судді Бачуну О.І.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20.07.2017р. відновлено провадження по справі.

19.09.2017р. ухвалою суду зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №447/867/16-ц за позовом Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою від 31.05.2018 року поновлено провадження по справі.

06.09.2018р. ухвалою суду повторно зупинено провадження.

11.06.2019року поновлено провадженні у справі.

Позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 13.11.2019року не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, ивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного висновку.

Ст. 15 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії , які не суперечать закону.

Ст. 321 ЦК України встановлено, що - право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Статтею 386 ЦК України передбачені засади захисту права власності, а саме держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №517947, ОСОБА_1 на підставі рішення ХV серії V Гірської сільської ради №188 від 09.12.2007року належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623083200:01:001:0011, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01.11.2017року в позові Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області до ОСОБА_1 про визнання недійним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01.11.2017року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2019року постанову Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018року та рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01.11.2017року залишено без змін.

Як вбачається із листа Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №02-15/144 від 30.07.2015р., ОСОБА_3 не одержував дозволу на будівництво, спорудження гаражу та дозволу на оформлення технічної документації на цей гараж.

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 07.07.2015р., вбачається, Департаментом розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо будівництва ОСОБА_3 на суміжній ділянці дерев`яного гаражу. Посадовою особою Департаменту 06.07.2015р. з виїздом на місце встановлено, що дерев`яний гараж встановлено на земельній ділянці на відстані менше восьми метрів від житлового будинку ОСОБА_1 без влаштування гаражу. Складено акт візуального огляду від 30.06.2016р. та проведено фотофіксацію. Спірний гараж відноситься до малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Контроль у сфері благоустрою в даному випадку здійснює Гірська сільська рада, а тому у Департаменту відсутні правові підстави для здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю.

Суд не бере до уваги доводи сторони позивача про те, що відповідач чинить перешкоди для заїзду до її земельної ділянки у зв`язку із встановленням дерев`яних піддонів та кузова автомобіля на дорозі загального користування, оскільки доказів на підтвердження даного факту суду не надано.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом будівництва дерев`яного гаражу знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, а тому позов підлягає до часткового задоволення. Крім цього суд вважає, що з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , що в АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно збудованого дерев`яного гаражу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 243,60 грн. сплаченого судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2019.

Суддя Бачун О. І.