Рішення

від 12.11.2019 по справі 480/2261/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 р. Справа № 480/2261/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Войтенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство "Аграрій Сумщини" про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Сумській області звернулося до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фермерського господарства Аграрій Сумщини (далі - відповідач, ТОВ ФГ Аграрій Сумщини ), в якій просило:

1) стягнути з ТОВ ФГ Аграрій Сумщини за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 184 075,00 грн. на користь державного бюджету України на р/р 31110029018002, одержувач УК у м. Сумах/м.Суми/14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

2) накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах ТОВ ФГ Аграрій Сумщини на суму податкового боргу, а саме 184075,00грн.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем, всупереч вимог Податкового кодексу України, було порушено строки та повнота сплати узгодженого грошового зобов`язання, визначеного на підставі самостійно поданої декларації, у зв`язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 184075,00грн., яка залишається не сплаченою. З посиланням на п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України також просив накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 26.06.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу неодноразово надсилалася ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, станом на сьогодні, від ТОВ ФГ Аграрій Сумщини відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 15.10.2019 у справі замінено позивача правонаступником, яким є Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області).

Ухвалою суду від 17.10.2019 розгляд справи було ухвалено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлений з урахуванням ч.11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином, у зв`язку з чим суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив їх задовольнити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку в Управлінні у м. Сумах ГУ ДПС у Сумській області, що вбачається з позову та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.21-29).

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.54.1. ст.54, п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як було встановлено судом, відповідачем було самостійно подано податкову звітну декларацію за листопад 2018 року, якою самостійно узгоджено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказаний період у розмірі 184 075,00грн. (а.с.10).

Однак, відповідачем були порушені строки та повнота обсягів сплати зазначеного зобов`язання, що підтверджується витягом з історії недоїмок (а.с.9).

Зазначене грошове зобов`язання у розмірі 184075,00грн., згідно приписів п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України вважається узгодженим, та відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України набуло статусу податкового боргу.

Таким чином, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 184075,00грн. Доказів на спростування вказаного до суду надано не було.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми Ю від 03.01.2019 №150-17 (а.с.12), яка була надіслана за адресою ТОВ АФ Аграрій Сумщини , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.21-29), рекомендованим листом (а.с.13-15).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Поштове відправлення із вимогою було повернуто із зазначенням поштовим відділенням причин невручення за закінченням терміну зберігання (а.с.13,14). Відтак, з урахуванням п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається такою, що вручена, однак, вжиті заходи не сприяли погашенню податкового боргу.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.п.95.3, 95.4 ст. 95 Податкового Кодексу України).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України встановлено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що узгоджена сума грошового зобов`язання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи не погашена та складає 184 075,00грн., доказів сплати відповідачем не надано, суд приходить висновку, що позовна вимога про стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків є обґрунтованою та вважає за необхідне її задовольнити.

Стосовно позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ ФГ Аграрій Сумщини , які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах відповідача на суму податкового боргу у розмірі 184075,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку, такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632 (далі - Порядок №632), відповідно яких до арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, Порядку №632, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку №632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №825/2243/18.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача, представником позивача додано лише інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо ТОВ ФГ Аграрій Сумщини , і, як наслідок, робить висновок про те, що у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.

Лише на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 16.08.2019 (а.с.30) позивачем надано прин-скрин із сайту Міністерства внутрішніх справ України (а.с.37) та витяг із сайту Міністерства внутрішніх справ України (а.с.38), зроблені вже на вимогу суду, щодо відсутності у відповідача зареєстрованих транспортних засобів, а також ідентифікаційні дані відповідача (а.с.35-36) із зазначенням в них банківського рахунку № 37516000386027 в Казначействі України (електронне адміністрування податку).

Будь-яких інших доказів того, що у ТОВ ФГ Аграрій Сумщини відсутнє рухоме майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, або доказів того, що вартість такого майна менша, ніж сума податкового боргу (акти опису майна у податкову заставу, балансові звіти, акти виходів за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо), а також інформацію про інші відкриті рахунки ТОВ ФГ Аграрій Сумщини у банках та інших фінансових установах позивачем надано не було.

Однак, на переконання суду, надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Крім того, позивач у позовній заяві просить накласти арешт на кошти платника податку ТОВ ФГ Аграрій Сумщини , однак, при цьому, не вказує, на яких саме рахунках розміщені ці кошти та інші цінності та хто є їх розпорядниками.

Що ж до відкритого банківського рахунку відповідача №37516000386027 в Казначействі України (електронне адміністрування податку), зазначеного в ідентифікаційних даних ТОВ ФГ Аграрій Сумщини (а.с.35-36), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200-1.7 ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Пункт 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України визначає, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що накладення арешту на кошти ТОВ ФГ Аграрій Сумщини , що знаходяться на рахунках платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість - Казначейство України, позбавить можливості товариство виконувати зобов`язання перед державною та відповідно виконання ним вимог Податкового кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретних рахунків суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах ТОВ ФГ Аграрій Сумщини на суму податкового боргу у розмірі 184075,00грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 43144399) до товариства з обмеженою відповідальністю фермерського господарства "Аграрій Сумщини" (40000, м.Суми, проспект Курський, буд.147, код ЄДРПОУ 42537849) про стягнення податкового боргу та накладення арешту - - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фермерського господарства Аграрій Сумщини за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 184075,00грн. на користь державного бюджету України на р/р 31110029018002, одержувач УК у м.Сумах/м.Суми/14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2019.

Суддя І.Г. Шевченко