Постанова

від 13.11.2019 по справі 403/208/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 403/208/19

провадження № 22-ц/4809/1496/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

секретар Бодопрост М. М.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина Степу , представники за довіреностями - Остіпчук Людмила Миколаївна

відповідачі - ОСОБА_1 , державний реєстратор Устинівської селищної ради Тараненко Ірина Ігорівна, ОСОБА_2 , Устинівська селищна рада, представник за довіреністю - Заїка Олександр Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2019 року у складі судді Годованець І. А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина Степу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Устинівської селищної ради, державного реєстратора Устинівської селищної ради Тараненко Ірини Ігорівни про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина Степу звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Устинівської селищної ради Тараненко Ірини Ігорівни про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису).

Зазначало, що 20 жовтня 2011 року між товариством та ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_2 ) укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3801 га, кадастровий номер 3525888300:02:000:0211. 07 березня 2012 року договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему в Устинівському районі. Після закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_2 в порушення умов договору уклав договір оренди землі з іншим орендарем - Фермерським господарством Абара Геннадій Анатолійович . Товариство звернулось до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ФГ Абара Г.А. та ОСОБА_2 та визнання поновленим договору оренди з попереднім орендарем. Під час розгляду справи ОСОБА_2 та ФГ Абара Г.А. добровільно розірвали договір оренди та добровільно припинили його дію. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області визнано поновленим договір оренди землі від 20 жовтня 2011 року, укладений між товариством та ОСОБА_2 Державним реєстратором відмовлено товариству у державній реєстрації прав, оскільки зареєстроване інше речове право, право оренди земельної ділянки за суб?єктом ФГ Абара Г.А. . Тобто після ухвалення судом рішення про поновлення договору оренди землі з первинним орендарем, ОСОБА_2 знову уклав договір оренди з ФГ Абара Г.А. . Товариство звернулось до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ФГ Абара Г.А. та ОСОБА_2 Під час розгляду справи ОСОБА_2 та ФГ Абара Г.А. добровільно припинили дію договору оренди але через деякий час, у травні 2018 року ОСОБА_2 уклав новий договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з правокористувачем ОСОБА_4 . Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області цей договір визнано недійсним. Також за заявою товариства судом забезпечено позовні вимоги шляхом заборони суб?єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки. У січні 2019 року товариство звернулось до державного реєстратора із заявою про вчинення реєстраційних дій щодо поновлення договору оренди між ОСОБА_2 та товариством. З?ясувалось, що виконати рішення суду про поновлення договору оренди між ОСОБА_2 та товариством неможливо, оскільки у листопаді 2018 року державним реєстратором вчинено реєстраційні дії про реєстрацію права користування землею за ОСОБА_1

Просило скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 06 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позову, просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 06 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 06 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( т.1 а.с.161-170).

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2019 року залучено до участі у справі, як співвідповідачів ОСОБА_2 та Устинівську селищну раду Кіровоградської області (т.1 а.с.180,181).

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина Степу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Устинівської селищної ради, державного реєстратора Устинівської селищної ради Тараненко Ірини Ігорівни про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) задоволено частково. Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 06 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та внести до Державного реєстру прав запис про припинення державної реєстрації договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У позовних вимогах в частині до Устинівської селищної ради та державного реєстратора Устинівської селищної ради Тараненко Ірини Ігорівни про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) відмовлено за необгрунтованістю. Суд дійшов висновку про недійсність договору емфітевзису, оскільки при його укладенні порушено вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, в позовних вимогах відмовити. Зазначає, що суд у своєму рішенні не встановив (не вказав) механізм виконання цього рішення. Судом не встановлено причину відсутності договору оренди за попереднім судовим рішенням, на яке посилається суд, узаконюючи без договірне незаконне використання земельної ділянки, що протирічить чинному законодавству щодо оренди землі. Беручи за основу оскаржуваного рішення своє попереднє рішення про поновлення договору оренди між сторонами, суд не встановив (не вказав) за якими правилами повинні узгоджуватись всі істотні умови використання землі позивачем.

Апеляційне провадження відкрито 24 вересня 2019 року (т.1 а.с.227), ухвалою від 10 жовтня 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 13 листопада 2019 року (т.1 а.с.241).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що товариство на протязі 10 років використовує земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , своєчасно сплачує орендну плату, податок до бюджету. Порушень умов договору оренди та претензій та вимог з боку власника землі також не було. Отже, товариство є належним та добросовісним землекористувачем спірної земельної ділянки. Одночасне існування кількох прав користування на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно (земельну ділянку), є порушенням чинного законодавства та інтересів товариства, за яким поновлено право оренди земельної ділянки на підставі рішення суду (т.1 а.с.233-236).

У запереченні на відзив відповідач ОСОБА_1 зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди, не дійшовши з орендарем згоди щодо істотних умов договору та не порушуючи переважне право орендаря, строк дії попереднього договору був закінчений. Земельна ділянка передана згідно з договором емфітевзису та проведена його державна реєстрація. Тому умови продовження договору оренди не досягнуті, переважне право орендаря припинилось після закінчення строку дії договору, земельна ділянка в обробітку позивача не знаходиться (т.1 а.с.247).

Позивач та відповідачі, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку (т.1 а.с.242-244, т.2 а.с.1-5), в засідання апеляційного суду не прибули, позивач та Устинівська сільська рада подали письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності їх представників (т.2 а.с.6-7,8).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданому 1 липня 2014 року після смерті ОСОБА_3 , є власником земельної ділянки площею 7,3801 га, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області ( т.1 а.с.79-80).

Між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ТОВ Агрофірма Перлина Степу 20 жовтня 2011 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років, початок дії договору з моменту державної реєстрації, державна реєстрація проведена 12 березня 2012 року (т.1 а.с.13-16).

15 березня 2017 року відповідач ОСОБА_2 та фермерське господарство Абара Геннадій Анатолійович уклали договір оренди цієї ж земельної ділянки на 7 років, дія якого припинена за умовами додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди від 16 лютого 2018 року.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано поновленим договір оренди землі, укладений 20 жовтня 2011 року власником землі з позивачем ТОВ Агрофірма Перлина Степу (т.1 а.с.17-40).

Незважаючи на наявність судового рішення про поновлення договору оренди з позивачем власник земельної ділянки ОСОБА_2 18 травня 2018 року уклав з ОСОБА_4 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який (справа №403/428/18) рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2018 року визнаний недійсним (т.1 т.а.с.69-78).

Під час розгляду зазначеної вище цивільної справи №403/428/18 ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року задоволено заяву ТОВ Агрофірма Перлина Степу про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ТОВ Агрофірма Перлина Степу до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору емфітевзису землі недійсним. Заборонено ОСОБА_2 здійснювати державну реєстрацію або будь -які інші реєстраційні дії права оренди належної йому земельної ділянки (т.1 а.с.42-47).

Однак, під час дії забороняючої ухвали суду на здійснення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки та до набраннярішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2018 року законної сили ОСОБА_2 06 листопада 2018 року уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з ОСОБА_1 строком на 20 років, який є предметом цього спору. Державна реєстрація права користування здійснена 22 листопада 2018 року (т.1 а.с.79-80).

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість та добросовісність (ст.3 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 1-3 ст.13 ЦК України).

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили , обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом( ч.1 і ч.2 ст. 18 ЦПК України).

У ст. 13 Конституції України, ч.4.і ч.5 ст.319 ЦК України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству.

Власність не лише надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей та суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом.

Отже, власники земельної ділянки зобов`язані керуватися цими нормами та принципами, не допускаючи порушень прав орендаря землі.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою,необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі ст.24 Закону України Про оренду землі орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Встановлено, що зміст оспорюваного договору від 06 листопада 2018 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчить, що ТОВ Агрофірма Перлина Степу не є стороною цього договору. Разом з тим, позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на його оспорювання, оскільки цей правочин порушує його право на використання спірної земельної ділянки на підставі поновленого рішенням суду договору оренди землі.

У постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16 вказується, що позивач, як орендар земельної ділянки, переважне право якого на поновлення договору оренди землі на новий строк підтверджене судовим рішенням, має право на оспорювання цього договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки право позивача на поновлення договору оренди встановлено судовим рішенням, на час укладення оспорюваного договору емфітевзису право оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , належало агрофірмі, і він не мав права повторно передавати її в користування ОСОБА_1 , тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог законодавства та порушенням прав позивачана поновлення договору оренди на підставі рішення суду.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 395/541/17-ц, провадження № 61-700св17, від 17 квітня 2019 року у справі №395/542/17 провадження № 61-704св17, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року у справі № 395/537/17, провадження №61-32867св18, від 22 травня 2019 року у справі № 395/540/17 провадження № 61-8018св18, від 30 жовтня 2019 року справа № 395/543/17 провадження № 61-32063 св 18.

Доводи ОСОБА_1 про те, що рішення про визнання договору оренди землі поновленим не має значення для цієї справи, оскільки відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, є безпідставними, оскільки договір від 06 листопада 2018 року суперечить судовому рішенню, що набрало законної сили, вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі і правам заявника. Крім того, саме внаслідок дій власника землі ОСОБА_2 щодо неодноразового укладення договорів користування спірною земельною ділянкою з іншими ніж позивач особами з наступною державною реєстрацією цих договорів не виконується судове рішення про поновлення договору оренди.

Не є підставою для скасування судових рішень доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не бажає мати договірні відносини з ТОВ Агрофірма Перлина Степу , оскільки задля припинення договірних відносин встановлений механізм, передбачений законом .

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює , дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняУстинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.

Головуюча суддя Т. М. Авраменко

Судді: Л. В. Суровицька

В. В. Черненко