Постанова

від 14.11.2019 по справі 629/795/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Харків

Справа № 629/795/19

Провадження № 22-ц/818/ 4622 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В ., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач: Державна казначейська служба України,

Третя особа: Лозівська місцева прокуратура Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

за апеляційними скаргами Лозівської місцевої прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2019 року , ухвалене суддею Каращуком Т.О.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди 268 148 грн 90 коп.

Позов мотивований тим, що 15.12.2004 року прокуратура міста Харкова порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ код ОКПО 330002387, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 212 КК України. 28.12.2004 року йому було пред`явлено обвинувачення по факту несплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , код ОКПО 33002387, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України. 09.01.2007 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова виніс вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. На цей вирок була подана апеляція ОСОБА_1 23.04.2008 року апеляційний суд Харківської області ухвалив апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення. 01.12.2009 року Верховний Суд України скасував ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено на новий апеляційний розгляд. 05.05.2010 року Апеляційний суд Харківської області залишив вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину без змін. Таким чином кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України закрите 05.05.2010 року. У зв`язку з вище вказаним, позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 268 148, 90 гривень.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2019 року - позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду- задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду - суму у розмірі 268 148 грн 90 коп.

Рішення мотивоване тим, що позивач незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності з 28.12.2004 року по 05.05.2010 року тобто з часу притягнення та до закриття провадження минуло 64 місяці 8 днів. Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Лозівська місцева прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України зазначає, що оскільки кримінальна справа по відношенню ОСОБА_1 розглядалась Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, як судом першої інстанції, тому вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватись тим же судом, який ухвалив рішення. Державна казначейська служба України не може бути єдиним відповідачем у справі, так як жодних неправомірних дій відносно позивача не вчиняла, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Казначейства є незаконними. Розмір відшкодування моральної шкоди безпідставно завищено , оскільки такий розмір повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має 6ути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та вводить суд в оману шляхом безпідставного подання аналогічних позовів з тими самими підставами та предметом до того ж відповідача.

В апеляційній скарзі Прокуратура Харківської області зазначає, що ОСОБА_1 не був повністю реабілітований, оскільки його було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення права займати посади керівників підприємств та їх заступників на строк два роки, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 від призначеного по ч. 1 ст. 212 КК України покарання звільнено у зв`язку зі спливом строку давності, що не є реабілітуючими підставами звільнення від покарання, а також визнано винним за ч. 2 ст. 366 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на строк два роки. Підстави для відшкодування моральної шкоди на користь позивача за весь час перебування під слідством та судом відсутні.Вважає, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, оскільки ним подано 7 аналогічних позовних заяв.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами Лозівської місцевої прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки Законом України . Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду оскарження рішення суду не передбачено.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.12.2004 року прокуратура міста Харкова порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ код ОКПО 330002387, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України, про що свідчить копія обвинувального висновку від 31.01.2005 року(а.с.14). 28.12.2004 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення по факту несплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , код ОКПО 33002387, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України.

09.01.2007 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, що підтверджується копією вироку(а.с.6).

На вищевказаний вирок була подана апеляція ОСОБА_1 23.04.2008 року Апеляційний суд Харківської області ухвалив апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення. 01.12.2009 року Верховний Суд України скасував ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено на новий апеляційний розгляд.

05.05.2010 року Апеляційний суд Харківської області залишив вирок суду першої інстанції(а.с.11), яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину без змін. Таким чином кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України остаточно закрите 05.05.2010 року.

За обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України за діяльність підприємства АМВА , за ч.3 ст.212 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП СМПТ код ОКПО 33002387, ЧП Техпо , ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, за ч.2 ст.366 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП Техпо , ЧП СМПТ код ОКПО 32565382, ч.2 ст.364 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП СМПТ код ОКПО 33002387, ЧП Техпо , ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, а також за ч.2 ст.205 КК України - виправдуваний за відсутністю в його діях складу злочину.

Вважаючи, що наявні умови та підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції, дійшов висновку, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем у цій справі та несе відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Частиною першою статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (далі -Закон № 266/94-ВР). визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пунктів 1, 1-1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВРправо на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду; незаконного взяття і тримання під вартою.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

У частинах п`ятій, шостій статті 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону № 266/94-ВР визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

У статтях 1173, 1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише Державну казначейську службу України, яка є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету, і не залучивши органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди, суд не встановив всіх фактичних обставин справи, які необхідні для визначення розміру відшкодування цієї шкоди. Державна казначейська служба України таких дій відносно позивача не вчиняла, тому й об`єктивно не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.

З огляду на це, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3 , 10 , 12 , 13 , 89 , 351 , 367 , 368 , 374 , 376 , 382 , 384 ЦПК України , суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Лозівської місцевої прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2019 року - скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову - відмовити.

Судовий збір сплачений прокуратурою Харківської області та Державною казначейською службою України в сумі 4022 грн 23 коп кожним згідно платіжних доручень № 1951 від 5.08.2019 та № 2253 від 10.09.2019 (прокуратурою Харківської області) та № 1714 від 6.09.2019 (Держказначейська служба України) повернути їм з державного бюджету.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 18 листопада 2019 року