Рішення

від 11.11.2019 по справі 500/1936/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1936/19

11 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача Молень Р. Б.

представника відповідача Мурована І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чортківського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 15.09.2008 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та 04.06.2019 року припинила підприємницьку діяльність. Однак, 03.06.2019 року отримала вимогу від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 про сплату боргу (недоїмки), з розміром якого на суму 21710,90 грн. не погоджується. Також, на переконання позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована з порушенням норм чинного законодавства, оскільки документальна перевірка не проводилась, а тільки даних інформаційної системи органів доходів і зборів не достатньо для винесення такої.

За таких обставин, вважає вимогу про сплату боргу від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 11.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 17.10.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.35-42), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з 01.01.2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесені зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ). Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 року становить 704,00 грн., з 01.01.2018 року - 819,06 грн., з 01.01.2019 року - 918,06 грн. Проведеним аналізом картки особового рахунку встановлено, що позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області як фізична особа-підприємець, однак свій обов`язок, передбачений Законом №2464-VI, щодо сплати єдиного внеску не виконував. Враховуючи наявність боргу за 2017, 2018 роки та І квартал 2019 року, а також застосування штрафної санкції згідно рішення №0021435006 від 25.02.2019 року, винесеного на підставі акту про результати камеральної перевірки №308/19-00-50-06/НОМЕР_1 від 17.01.2019 року, позивачу було направлено податкову вимогу, яка є правомірною та скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Чортківське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.4-6) та відповіді на відзив (а.с.78-81), просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що контролюючий орган порушив строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала. Як наслідок, така бездіяльність поклала на позивача надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.35-42), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказав, що чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску, які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.09.2008 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та припинила підприємницьку діяльність 04.06.2019 року, що підтверджується витягом з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.50-53) та даними інформаційної системи "Податковий блок" (а.с.54-60).

За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 (а.с.61-63) загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 21710,90 грн., з яких: за 2017 рік - 8448,00 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн. та І квартал 2019 року - 2754,18 грн., а також 680,00 грн., нарахованих рішенням про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI, №0021435006 від 25.02.2019 року (а.с.66), винесеного на підставі акта про результати камеральної перевірки №308/19-00-50-06/НОМЕР_1 від 17.01.2019 року (а.с.64-65).

Головним управління ДФС у Тернопільській області 13.05.2019 року, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1259-50, згідно з якою позивачу, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в загальному розмірі 21710,90 грн., з яких 21030,90 грн. - недоїмка та 680,00 грн. - штрафні санкції (а.с.12).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.07.2019 року №32969/6/99-99-11-05-02-25 скаргу про скасування вказаної вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без задоволення (а.с.7-9).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.

Положеннями ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до встановлених судом обставин, позивач не підпадає під критерії визначені ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, а відтак і не є суб`єктом, який звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Згідно з абз.3 та 4 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Згідно приписів п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як передбачено ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому, законодавець в наведених нормах не надав будь-яких переваг або виключень для суб`єктів господарювання, окрім осіб, які визначені ч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

Суд звертає увагу на те, що Закон не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування доходу (прибутку), або ж перебування останнього у трудових відносинах з іншими суб`єктами господарювання за наявності статусу в такої особи - фізичної, особи-підприємця.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року - 3200,00 грн.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплатити до 10.02.2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн.*12*22 %). Аналогічно вказані правовідносини врегульовано і станом на 2018 та 2019 роки, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на такі.

З прийняттям Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018 року.

Так, з 01.01.2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж у 2018 році складає 2457,18 грн. (3723,00х3х22%).

Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 року - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж у 2019 році складає 2754,18 грн. (4173,00х3х22%).

Як зазначалось вище, ст.6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 15.09.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взята на облік у відповідача, як платник єдиного внеску.

Разом з тим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зроблено 04.06.2019 року.

З наведеного слідує, що в період за який позивачу нараховано єдиний внесок 2017, 2018 роки та І квартал 2019 року, позивач перебував у статусі фізичної особи-підприємця. Також в зазначений період ОСОБА_3 перебувала на загальній системі оподаткування, оскільки жодних заяв про перехід на спрощену систему оподаткування нею в порядку ч. 298.1 ст. 298 ПК України не падавала.

Відповідно до положень ч.1-4 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону N 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до п.2 та 3 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018 року, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника , без складання акту перевірки,у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

При цьому також варто зауважити, що законодавець пов`язав обов`язок фіскального органу по нарахуванню і прийняття відповідного рішення (вимоги) не з фактом утвореної недоїмки на кінець календарного місяця (кварталу), а з фактом виявлення такої недоїмки (п.2 розділу VI Інструкції №449).

Відтак, суд відхиляє аргументи позивача в тій частині, що рішення є протиправним на його думку, з огляду його не прийняття протягом тривалого часу. Слід також зазначити і те, що предметом даного спору не являється бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка стосується не вчасного прийняття рішення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, виявивши своєчасно не сплачені суми страхових внесків позивачем - платником єдиного внеску, який не виконав обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом, правомірно, в межах повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства України, діяв при формуванні оскаржуваної вимога про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 з єдиного внеску в розмірі 21710,90 грн. та визнає її такою, що прийнята відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги від 13.05.2019 року №Ф-1259-50 про сплату боргу (недоїмки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.