Рішення

від 15.11.2019 по справі 580/2788/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року справа № 580/2788/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відділ ДВС, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаський області, яка полягає у не направленні відповідної постанови про зняття арешту та закриття провадження до органу, установи посадовій особі яким раніше була надіслана постанова про накладання арешту на майно позивача реєстрації припинення обтяження майна після закриття виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на належне позивачеві майно;

- зняти арешт з майна позивача та оголошення заборони на його відчуження, а саме: нежитлова будівля з прибудовами загальна площа 158,8 (кв.м) та земельна ділянка загальною площею 0,1983 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7122084300 :01:001:0294, який був накладений постановою державного виконавця Говорун Д.Я. у виконавчому провадженні № 29035536 від 04.10.2011р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що під час звернення до приватного нотаріуса щодо питання продажу майна виявилося, що постановою державного виконавця Говорун Д.Я. у виконавчому провадженні № 29035536 від 04.10.2011 накладений арешт на нежитлову будівлю з прибудовами загальною площею 158,8 (кв.м) та земельну ділянку загальною площею 0,1983 га.

Разом з тим, як стверджує позивач, протягом всього часу він не отримував жодних повідомлень, постанов чи рішень ні з суду, ні з відділу ДВС, а тому у вересні 2019 року звернувся до відділу ДВС з метою отримати інформацію по виконавчому провадженню № 29035536.

Відповідач повідомив позивача, що у Канівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області не перебувають виконавчі документи про стягнення з позивача коштів.

Наведені обставини свідчать, що виконавче провадження № 29035536 закінчене, однак державний виконавець не скасував арешт на майно, що є підставою для звернення до суду з позовом про зняття такого арешту.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 жовтня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що у виконавчому провадженні № 29035536 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому законних підстав для зняття арешту з майна боржника немає.

06.11.2019 відповідач подав до суду лист від 05.11.2019 № 24558 та додаткові докази у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно наявної у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачеві на праві приватної власності належать нежитлова будівля з прибудовами загальна площа 158,8 (кв.м) та земельна ділянка загальною площею 0,1983 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7122084300 :01:001:0294.

04.10.2011 Черкаською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровані обтяження у вигляді арешту, підставою для арешту зазначена постанова відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції від 04.10.2011 № 29035536 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек, 09.07.2010 приватним нотаріусом Стеблина Є.В. зареєстроване обтяження вказаних об`єктів нерухомого майна у вигляді іпотеки. Підставою обтяження зазначений додатковий договір № 2 до договору іпотеки № 014/02-33/1031-08і від 04.09.2008.

Згідно наданої відповідачем інформації, виконавче провадження № 29035536 з виконання виконавчого листа від 15.02.2011 № 2-1742 завершене згідно п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: 21.06.2012 прийнята постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

04.09.2019 позивач звернувся до відділу ДВС з метою отримати інформацію по виконавчому провадженню № 29035536. Того ж дня відповідач видав ОСОБА_1 довідку, в якій зазначив, що станом на 04.09.2019 на виконанні у Канівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавчі документи про стягнення з позивача коштів не перебувають.

Позивач вважає, що у даному випадку є підстави для зняття арешту на належне йому на праві приватної власності нерухоме майно.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 50 Закону № 606-XIV визначені наслідки завершення виконавчого провадження. Так, зокрема, частинами 1, 2 вказаної статті передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом; у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно частин 1, 2 статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Позивач вважає, що у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень про стягнення з нього коштів виконавче провадження № 29035536 завершене відповідно до пункту 8 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне повне виконання рішення), а накладений арешт має бути знятий.

Разом з тим, згідно наявної у матеріалах справи інформації, виконавче провадження № 29035536 завершене згідно положень п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а саме: стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Отже, зважаючи на те, що завершення виконавчого провадження № 29035536 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом у даному випадку не відбулося, то підстав для зняття арешту ані згідно частин 1, 2 статті 50 Закону № 606-XIV, ані згідно частин 1, 2 статті 40 Закону № 1404-VІІІ немає.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Канівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Олега Кошового, 2, код ЄДРПОУ 34978825).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 15.11.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк