Ухвала

від 18.11.2019 по справі 824/1299/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

18 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1299/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трембіта" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про визнання протиправними і скасування постанови та припису,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Трембіта" (далі - позивач), звернулось в суд до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю Чернівецької міської ради № 8ю/303/18-01/12 від 03 жовтня 2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Товариство з додатковою відповідальністю "Трембіта" притягнуто до відповідальності за пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності " та накладено штраф у сумі 60210,00 грн;

- скасувати припис інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю Чернівецької міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.09.2019 року винесений щодо керівника Товариства з додатковою відповідальністю "Трембіта" Станкевич С.О.

Поряд з позовною заявою, позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії припису інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю Чернівецької міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.09.2019 року винесеного щодо керівника Товариства з додатковою відповідальністю "Трембіта" Станкевич С.О., та заборони інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю Чернівецької міської ради проводити планові та позапланові перевірки об`єкта, за адресою: м. Чернівці, вул. А.Шептицького, 13, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що в разі виконання оскаржуваного припису, позивач фактично визнає, те що він свідомо не допускав посадових осіб відповідача до перевірки, що не відповідає дійсності та є предметом оскарження в даній справі. При цьому зазначив, що при проведенні планових та позапланових перевірок об`єкта, що розташований за адресою: вул. А.Шептицького,13 м. Чернівці, відповідач буде уповноважений накласти на позивача санкції у подвійному розмірі за не допуск до перевірки посадових осіб останнього, відтак позивачем будуть понесенні значні фінансові витрати.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що ним надані належні та переконливі докази існування обставин, що в свою чергу є прямими підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у порядку, визначеному КАС України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1-3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Аналізуючи наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову та матеріали справи вбачається, що в даному випадку відсутній факт винятковості, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та її розгляд у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Варто наголосити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Відповідно до положень частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що доводи позивача в заяві про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису та заборони проводити планові та позапланові перевірки посадовими особам відповідача до вступу в законну силу судового рішення не є однозначними, переконливими для цілей забезпечення адміністративного позову та підлягають встановленню під час судового розгляду справи.

Перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи, на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Слід зазначити і те, що застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей (обставин) та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем. Окрім цього, під час розгляду справи можуть змінитися певні обставини, які суттєво впливають на становище заявника чи можливість виконання рішення суду.

Зважаючи на суть спірних правовідносин, оцінивши доводи позивача, які викладені в заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог щодо забезпечення судом даного позову. Позивачем не наведено переконливих доводів (обґрунтованих припущень), які б могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що термін виконання оскаржуваного припису до 03.10.2019 року (допуск посадових осіб відповідача на обєкт перевірки). Відтак, станом на день розгляду клопотання про забезпечення позову (18.11.2019 року), припис вичерпав свою дію, що на думку суду унеможливлює забезпечити те, що у часі мало відбутись раніше.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення даного позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви - Товариства з додатковою відповідальністю "Трембіта", про забезпечення позову - відмовити повністю.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк