Рішення

від 15.11.2019 по справі 320/4321/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року № 320/4321/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рідмен Груп Ресурс до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року адміністративну справу № 320/4321/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рідмен Груп Ресурс (далі також - ТОВ Рідмен Груп Ресурс , позивач) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також - НКЦПФР, Національна комісія, відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення від 04 жовтня 2018 року № 696 (далі також - оскаржуване рішення) в частині зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів ПАТ ІНЖБУДСЕРВІС (код ЄДРПОУ 34508918), передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва за підсудністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 320/4321/19 була розподілена на суддю Вовка П.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Рідмен Груп Ресурс не може провести процедуру ліквідації, оскільки на балансі товариства знаходяться заблоковані оскаржуваним рішенням цінні папери ЗНВПІФ Експо-Інвестиційний та ЗНВПІФ Еспо-Преміум .

Відтак, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів ПАТ ІНЖБУДСЕРВІС , з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 24 вересня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення даної позовної заяви без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Національної комісії від 04 жовтня 2018 року № 696 Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, випущених компаніями з управління активами , зокрема, зупинено з 05 жовтня 2018 року внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, випущених компаніями з управління активами (далі також - Емітенти), згідно з переліком, що додається, а також заборонено публічному акціонерному товариству Національний депозитарій України (ідентифікаційний код юридичної особи - 30370711) та депозитарним установам, що здійснюють облік прав власності на інвестиційні сертифікати Емітентів у депозитарній системі України, здійснювати облікові операції з цінними паперами, крім операцій, пов`язаних з їх викупом та спадкуванням/правонаступництвом.

Так, до переліку компаній з управління активами та пайових інвестиційних фондів, яким з 05 жовтня 2018 року зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку інвестиційних сертифікатів, крім операцій, пов`язаних з викупом та спадкуванням/правонаступництвом даних цінних паперів входять (т. 1 а.с. 14):

КУА (п. 3) - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Еско-Капітал (ідентифікаційний код юридичної особи - 35677371);

ІСІ (п. 3) - пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу Еко-Інвестиційний (код ЄДРІСІ - 2331048); закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд Еко-Преміум (код ЄДРІСІ - 23300342).

Позивач, вважаючи вказане вище рішення в частині протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Положеннями статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні (далі також - Закон).

Державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (абз. 2 ч. 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 1 статті 4 Закону, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами (далі також - КУА), що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про правління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

При цьому, згідно з п. 4 ч. 1 статті 7 Закону, основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Пунктом 9 ч. 2 статті 7 Закону визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, встановлює порядок та видає ліцензії на провадження діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери.

За правилами п. 30 статті 8 Закону, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність визначає Закон України Про інститути спільного інвестування (далі також - Закон про ІСІ).

Положеннями статті 78 зазначеного Закону передбачено, що регулювання діяльності із спільного інвестування здійснюють держава та саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - об`єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з управління активами інституційних інвесторів.

Державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням Національної комісії від 23 липня 2013 року №1281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2013 року №1576/24108 було затверджено Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) (далі також - Ліцензійні умови №1281).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем була винесена постанова №259-ЦД-1-КУА про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 19 червня 2018 року, якою за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів застосовано у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Еско-Капітал (далі також - ТОВ КУА Еско-Капітал ) санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами, а саме: діяльність з управління активами інституційних інвесторів серії АЕ 185468, виданої на підставі рішення (наказу) Комісії №103 від 19 лютого 2013 року; ТОВ КУА Еско-Капітал зобов`язано вчинити дії, передбачені п. 4 розділу VI Ліцензійних умов №1281.

В подальшому відповідно до п. 30 статті 8 Закону, у зв`язку з анулюванням компаніям з управління активами ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) та з метою прав інвесторів у цінні папери, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, у тому числі відносно ТОВ КУА Еско-Капітал .

23 грудня 2016 року між ТОВ Торгівельна компанія Оптіма Інвест , за рахунок якого діяв повірений ТОВ Ріо Капітал (продавець) та ТОВ Рідмен Груп Ресурс (покупець) було укладено договір № БВ-6/23/12/16 купівлі-продажу цінних паперів, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити цінні папери Емітентів ТОВ КУА Еско-Капітал (закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд Еско-Інвестиційний ) у кількості 1 000 шт., а також цінні папери емітентів ТОВ КУА Еско-Капітал (закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд Еско-Преміум ) у кількості 215 шт.

Згідно виписки Національного депозитарію України про стан руху в цінних паперах на 10 червня 2019 року, ТОВ Рідмен Груп Ресурс є власником (депонент) цінних паперів ТОВ КУА Еско-Капітал (ПВІФНВЗТ Еско-Інвестиційний ) / (ЗНВПІФ Еско-Преміум ), які заблоковано.

Позивач перебуває в стані припинення з 19 червня 2019 року, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, ТОВ Рідмен Груп Ресурс не може завершити процедуру ліквідації, оскільки на балансі такого товариства знаходяться заблоковані цінні папери.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушенні її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є правомірність прийнятого Національною комісією рішення від 04 жовтня 2018 року № 696 Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, випущених компаніями з управління активами , яке стосується виключно семи товариств, до яких ТОВ Рідмен Груп Ресурс не входить.

Тобто, спірне рішення стосується прав та інтересів лише визначеного в ньому кола юридичних осіб, тобто є актом індивідуальної дії.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається, як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Ураховуючи наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки, не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування й вичерпує дію після його реалізації і т.д.

Крім того, суд зауважує, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки ТОВ Рідмен Груп Ресурс не є учасниками (суб`єктами) правовідносин, передбачених в оскаржуваному рішенні, як акту індивідуальної дії, таке рішення не породжує для позивача ніяких прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист.

Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом.

Крім того, вирішуючи дану справу, суд також виходить з того, що позивачем до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів звернення до суб`єкта владних повноважень з відповідною заявою щодо прийняття індивідуального рішення про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів випущених ТОВ КУА Еско-Капітал для проведення відповідних операцій в депозитарній системі виключно інвестиційних пайових сертифікатів ЗНВПІФ Еско-Інвестиційний та ЗНВПІФ Еско-Преміум , які належать позивачу для проведення ліквідаційної процедури.

Більш того, в прохальній частині позовної заяви ТОВ Рідмен Груп Ресурс просить суд визнати протиправним і скасування рішення Національної комісії від 04 жовтня 2018 року № 696 в частині зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів ПАТ ІНЖБУДСЕРВІС (код ЄДРПОУ 34508918), у той час як в переліку компаній з управління активами та пайових інвестиційних фондів, яким з 05 жовтня 2018 року зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку інвестиційних сертифікатів, крім операцій, пов`язаних з викупом та спадкуванням/правонаступництвом даних цінних паперів, затвердженому оскаржуваним рішенням, відсутні цінні папери ПАТ ІНЖБУДСЕРВІС , що додатково свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Рідмен Груп Ресурс (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 38, кімната 12; код ЄДРПОУ 35310463) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, місто Київ, вулиця Московська 8, корпус 30; код ЄДРПОУ 37956207) про визнання протиправним та скасування рішення в частині - відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк