Постанова

від 18.11.2019 по справі 686/23265/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 686/23265/16-ц

провадження № 61-33030св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Пімліко ,

третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року у складі судді Салоїд Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду з указаним позовом та просив: визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 від 24 грудня 2015 року на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Патріот 2014 (далі - ТОВ КУА Патріот 2014 ; скасувати державну реєстрацію права власності та витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко (далі - ТОВ Пімліко вказану земельну ділянки; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської радипосилався на те, що 24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 08 грудня 1997 року серії ІІІ-ХМ № 014056. На час укладення спірного договору ОСОБА_1 не набула права власності на земельну ділянку, так як у книгах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Олешинська сільська рада) відсутні записи про державну реєстрацію вказаного державного акта. 15 березня 2016 року за цим фактом прокуратурою Хмельницької області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Згідно з висновком експерта Хмельницького НДЕКЦ від 04 серпня 2016 року № 110Т на державному акті на ім`я ОСОБА_1 відтиски круглої печатки Олешинської сільської ради з реквізитами нанесені струменево-крапельним способом за допомогою друкуючого пристрою кольорового струменевого принтеру або іншого обладнання з аналогічним способом друку. ОСОБА_2 , підпис якої значаться у державному акті в Олешинській сільській раді на посаді інженера-землевпорядника та на інших посадах не працювала; документація із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відсутня. Наведене свідчить про те, що державний акт на право приватної власності на землю не видавався та не був зареєстрований у встановленому законом порядку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2016 року зазначену земельну ділянку ТОВ КУА Патріот 2014 відчужила ТОВ Пімліко . Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Хмельницького та до земель комунальної власності Олешинської сільської ради ніколи не належала. 24 грудня 2015 року земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького поза її волею, а тому може бути витребувана з незаконного володіння ТОВ Пімліко .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2017 року закрито провадження у цій справі в частині вимог до ТзОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 у зв`язку з відмовою прокурора від позову з огляду на ліквідацію зазначеної юридичної особи.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2017 року закрито провадження у справі в частині вимог до ТОВ Пімліко про скасування державної реєстрації права власності та витребування з незаконного володіння товариства земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 через неможливість розгляду цих вимог в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 проти позову заперечила, пославшись на те, що державний акт про право власності на земельну ділянку їй видано на підставі рішення Олешинської сільської ради у встановленому законом порядку, вказаний державний акт та рішення на підставі якого він виданий недійсними не визнавалися. На час видачі державного акту земельна ділянка належала Олешинській сільській раді, а отже спірна земельна ділянка вибула за волею власника. Крім того, просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 11 травня 2017 року та додатковим рішенням цього ж суду від 26 травня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено права Хмельницької міської ради на спірну земельну ділянку, оскільки не встановлено належність земельної ділянки до земель комунальної власності міста Хмельницького станом на час видачі спірного державного акта ОСОБА_1 Надані заступником прокурора Хмельницької області докази на підтвердження цієї обставини стосуються лише перебування земельної ділянки в межах міста Хмельницького на час розгляду справи в місцевому суді, після зміни меж міста шляхом збільшення його території. Вимогу про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , прокурор не заявив. Проте, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. У зв`язку із цим не підлягає до задоволення і позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095 ), з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 , оскільки право на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, посвідчене державним актом, прокурор не спростував. Згідно з рішенням шостої сесії XXII скликання Олешинської сільської ради від 03 лютого 1997 року № 7 Про приватизацію земельних ділянок , ОСОБА_1 передано у власність безкоштовно земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,80 га, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених статтями 116 , 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ). Суд першої інстанції не взяв до уваги наданий прокурором висновок експерта від 04 серпня 2016 року № 110Т на підтвердження факту проставлення на державному акті ОСОБА_1 неналежного відбитку печатки Олешинської сільської ради з тих підстав, що висновок зроблено в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016240000000037 як доказ, отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 17 липня 2017 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що спірна земельна ділянка розташовувалася на території Олешинської сільської ради, яка в межах своєї компетенції прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , зареєструвала та видала останній державний акт на право приватної власності на землю. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо набуття ОСОБА_1 саме 08 грудня 1997 року права власності на вказану земельну ділянку. Прокурор не надав належні та допустимі докази, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, вона належала територіальній громаді міста Хмельницького та входила до складу земель, які постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року включені в межі міста. Прокурор не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та виданого їй державного акта на право власності на землю. Скасування державної реєстрації не припинить набутого відповідачем права власності на земельну ділянку. З огляду на те, що спосіб захисту має бути ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту цивільного права унеможливлює задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Патріот 2014 , недійсним, оскільки міська рада не є стороною оспорюваного правочину, а прокурор фактично просив суд застосувати спосіб повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, тоді як Хмельницька міська рада не є власником земельної ділянки, а тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року заступник прокурора Хмельницької області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 і повернути справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині відмовлених вимог судові рішення не оскаржені, а тому не перевіряються Верховним Судом.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що з копії рішення Олешинської сільської ради, яка міститься у справі, не вбачається, що саме ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,80 га, вказане рішення не підписано головою ради. Суди не надали оцінку висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ від 04 серпня 2016 року № 110 Т, яким встановлено посвідчення державного акта на землю, виданого ОСОБА_1 , не печаткою сільської ради, яка використовувалася в 1997 році, підпис від імені голови Олешинської сільради ОСОБА_3 , виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, вказаний на державному акті на земельну ділянку виданому ОСОБА_1 інженер-землевпорядник ОСОБА_4 згідно її трудової книжки на жодних посадах у цій сільській раді не працювала. У справі відсутній проект відведення земельної ділянки, на підставі якого приймалося рішення про передачу земельної ділянки у власність. Суди помилково вважали встановленим факт наявності рішення Олешинської сільської ради від 03 лютого 1997 року № 7 та вказали на необхідність його оскарження. Згідно з інформацією управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі від 30 листопада 2015 року та від 10 грудня 2015 року, наданої на запит прокурора, в усіх книгах реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради відсутні записи про державну реєстрацію. Державного акта на право власності на вказану земельну ділянку. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Хмельницький та до земель комунальної власності Олешинської сільської ради не належала.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими. Державна реєстрація її права власності на спірну земельну ділянку здійснена у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 08 грудня 1997 року серії ІІІ-ХМ № 014056.Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 травня 2018 року справу № 686/23265/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А . Ю.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 грудня 1997 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю № 014056 серії ІІІ-ХМ, виданий Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області на підставі рішення Олешинської сільської ради народних депутатів від 03 лютого 1997 року № 7, згідно з яким ОСОБА_1 передано у власність розташовану на території Олешинської сільської ради земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,8 га. В державному акті зазначено, що його зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01630.

Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області змінено межі міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області шляхом збільшення території міста на 681 га земель, у тому числі за рахунок 130 га земель, що знаходяться у віданні Грузевицької сільської ради, 34 га земель Давидковецької сільської ради, 474 га земель Копистинської сільської ради, 10 га земель Олешинської сільської ради, 6 га земель Розсошанської сільської ради та 27 га земель Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району; затверджено територію міста Хмельницького загальною площею 9 305 га і територію Хмельницького району площею 12 2011,98 га.

24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачаним А. І. на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 08 грудня 1997 року № 014056 серії ІІІ-ХМ, виданого Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Цього ж дня між ОСОБА_1 як продавцем і ТОВ Компанія з управління активами Патріот-2014 як покупцем був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6810100000:33:001:0095, яка розташована за вищевказаною адресою.

Земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером згідно з проектом землеустрою щодо встановлення та відновлення меж міста Хмельницького, на підставі якого прийнято Постанову Верховної Ради України від 12 травня 2011 року Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області , на даний час входить в межі міста Хмельницького, що підтверджується листами Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 10 листопада 2015 року, Управління з питань земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 20 листопада 2015 року, виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 18 січня 2016 року та від 08 лютого 2016 року. Місце перебування спірної земельної ділянки з 1995 року визначити неможливо у зв`язку з відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницький в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Під час підготовки проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж міста Хмельницького, який розроблявся протягом 2006-2011 років, виявлено ряд недоліків та неточностей, в тому числі невідповідність площі міста Хмельницького (8 624 га), яка вказана в картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж міста Хмельницького (більше 9 129 га). Встановити, в яких місцях та де безпосередньо були розбіжності між картографічними матеріалами та фактичними межами міста Хмельницький, неможливо.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 листопада 2016 року № 73095567 , наявної у справі, 01 квітня 2016 року вищезазначену земельну ділянку ТОВ КУА Патріот-2014 продало за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ТОВ Пімліко .

ТОВ КУА Патріот-2014 як юридичну особу припинено в зв`язку з ліквідацією.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені у статті Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) .

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 5 ЦПК України слідує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 Розділу Х Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої третьої статті 6 Земельного кодексу України 1992 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - ЗК України 1992 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Частиною першою статті 23 ЗК України 1992 року визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, посилаючись на набуття ОСОБА_1 земельної ділянки з порушенням вимог закону, серед іншого, просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 від 24 грудня 2015 року на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (тут і далі у редакції 2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Як встановили суди, 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачаним А. І. на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 08 грудня 1997 року № 014056 серії ІІІ-ХМ, виданого Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0095) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 ЦК України). Отже, такі рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний спосіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; ефективним як у законі, так і на практиці.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близький за змістом правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною нормою, або ж іншим способом, який не суперечить закону (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України .

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215 , 216 ЦК України.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор не оскаржував рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність та виданого їй державного акта.

Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши доводи сторін спору, правильно виходили з того, що внесення нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не є підставою для виникнення цього права, а є лише підтвердженням цього права, яке виникло у ОСОБА_1 ще у 2007 році. Скасування державної реєстрації не припинить набутого відповідачем права власності, оскільки відповідно до статті 23 ЗК України 1992 року право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державним актом, який видавався і реєструвався сільською радою.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходить з того, що лише скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка після цього неодноразово відчужувалася, відповідно право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за іншою особою, не відновлює права територіальної громади місті Хмельницького, у разі його порушення.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що прокурором у частині позовних вимог до ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту цивільного права . Прокурор не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та виданого останній державного акта на право власності на землю. Також прокурор не оспорює судового рішення щодо закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ Пімліко про витребування земельної ділянки.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року в частині вирішення позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило