Постанова

від 12.11.2019 по справі 920/40/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 920/40/19

Провадження № 12-156гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Зерне (представник Верем'юк Д. А.),

відповідача 1 -фізичної особи - підприємця Чорномаза Андрія Олексійовича (представник Кравченко П. А.),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Чорномаза А. О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року (колегія у складі: головуючий суддя Тищенко А. І., судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерне (далі - ТОВ Зерне )

до: 1) ФОП Чорномаза А. О., 2) ФОП Плужник Лариси Олексіївни, 3) приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Сокол Тетяни Петрівни (далі - приватний нотаріус Сокол Т. П., 4) приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Вангородського Віталія Васильовича (далі - приватний нотаріус Вангородський В. В.),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 , 10) ОСОБА_11 , 11) ОСОБА_12 , 12) ОСОБА_13 , 13) ОСОБА_14 ,

про скасування реєстраційних записів державного реєстратора.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У січні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Думівське (далі - СТОВ Думівське ), яке в подальшому змінило назву на ТОВ Зерне , звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ФОП Чорномаза А. О. , ФОП Плужник Л. О. , приватного нотаріуса Сокол Т. П. та приватного нотаріуса Вангородського В. В. про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію прав користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзисів).

1.2. Позивач зазначає, що між ним та третіми особами були укладені договори оренди землі, які пройшли державну реєстрацію з дотриманням належної на той час процедури. Строк дії цих договорів не закінчився, до цього часу вони є чинними. Позивач (орендар) постійно використовує орендовані земельні ділянки за їх цільовим призначенням та належним чином сплачує орендну плату.

1.3. Водночас державні реєстратори (приватні нотаріуси Сокол Т. П. та Вангородський В . В .) під час дії вказаних договорів оренди землі зареєстрували за відповідачами ФОП Чорномазом А. О. та ФОП Плужник Л. О. право користування цими самими земельними ділянками на підставі договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладених відповідачами 1 і 2 з третіми особами.

1.4. Позивач вказує, що одним із обов`язків державного реєстратора під час розгляду заяви про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення є встановлення відсутності суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. З цією метою реєстратор повинен запитувати інформацію від відповідних органів, які здійснювали оформлення прав за раніше чинним законодавством (до 01 січня 2013 року), та вимагати у разі потреби відповідні документи.

1.5. Внаслідок неналежного виконання державними реєстраторами своїх посадових обов`язків було допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки (подвійну оренду), чим порушено права позивача на орендовані земельні ділянки.

1.6. З посиланням на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 рокуу справі№ 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права є скасування реєстраційних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію за ФОП Чорномазом А. О. та ФОП Плужник Л. О . прав користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзисів).

1.7. Господарську юрисдикцію справи позивачем визначено відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у справі № 915/127/18. Також про необхідність розгляду цього спору за правилами господарського судочинства вказано в ухвалі Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 1840/3614/18.

1.8. У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що Чорномаз А. О. та Плужник Л. О. укладали з фізичними особами, які не є підприємцями (третіми особами), договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) як фізичні особи, а не як ФОП. Як фізичні особи вони вказані і під час державної реєстрації цих договорів. У зв`язку із цим справа відноситься до цивільної, а не господарської юрисдикції.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року провадження у справі № 920/40/19 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

2.2. На обґрунтування ухвали місцевий суд послався на те, що договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладені відповідачами Чорномазом А. О. та Плужник Л. О. як фізичними особами, а не як ФОП. Зазначене унеможливлює надання цим особам статусу відповідачів у господарському процесі. З урахуванням положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) місцевий суд дійшов висновку, що у цих правовідносинах вбачаються ознаки спору, що відноситься до юрисдикції загального суду.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року ухвалу Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

2.4. Апеляційний суд зауважив, що позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із цим позовом, враховуючи визначення господарської юрисдикції спору ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 1840/3614/18.

2.5. Позивачем у цій справі є юридична особа, відповідачами 1 та 2 є ФОП Чорномаз А. О. та ФОП Плужник Л. О . Характер спірних відносин має господарську природу, оскільки всі спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (пункт а частини першої статті 19, пункт а частини другої статті 22 Земельного кодексу України; далі - ЗК України). Останні використовуються виключно в межах вимог щодо користування землями такого виду: для виробництва сільськогосподарської продукції шляхом товарного сільськогосподарського виробництва, а не для особистого некомерційного використання, про що свідчить характер та площа спірних земель (абзац другий частини п`ятої статті 20, частини перша, третя статті 22 ЗК України). Тому зазначені особи отримали в користування землі для використання в підприємницькій діяльності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. 07 серпня 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Чорномаза А. О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 920/40/19, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року - залишити в силі.

3.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Чорномаза А. О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 920/40/19 та передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.3. Ухвалу мотивовано тим, що ФОП Чорномаз А. О. оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 920/40/19 з підстав помилковості висновків суду апеляційної інстанції, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів, що відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2019 року прийняла справу № 920/40/19 та призначила її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи скаржника

4.1. Відповідач 1 вважає, що ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 1840/3614/18 та від 10 січня 2019 року у справі № 1840/3540/18 питання конкуренції господарської та цивільної юрисдикції не вирішувалося. Суд лише встановив, що юрисдикція тих справ, які він розглядав, не є адміністративною.

На переконання відповідача 1, позивач перекручує зміст вказаних ухвал адміністративного суду та маніпулює із суб`єктним складом сторін, оскільки в обох адміністративних справах Чорномаз А. О. та Плужник Л. О. були визначені як відповідачі - фізичні особи, сторони відповідних спірних договорів. Натомість у справі, що розглядається господарськими судами, Чорномаз А. О. та Плужник Л. О. зазначені вже як ФОП.

Справи, які розглядав Сумський окружний адміністративний суд, і справа, яка розглядається, є різними як за суб`єктним складом учасників, так і за предметом (не збігаються окремі земельні ділянки) та способами захисту права (частково).

4.2. Позивач помилково посилається на положення частини шостої статті 31 ГПК України про недопустимість спорів між судами щодо підсудності, оскільки це правило застосовується під час передачі справ з одного суду до іншого в межах однієї предметної юрисдикції, тобто стосується іншої правової ситуації.

4.3. Відповідач 1 стверджує, що справа за цим позовом не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки спірні правовідносини слід кваліфікувати як спір про цивільне право, що виник між позивачем та відповідачами 1 і 2 як фізичними особами, а не підприємцями. На підтвердження своєї позиції посилається на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц (провадження № 14-50цс19).

4.4. Під час звернення до суду позивач приховав, що договори оренди землі між третіми особами та позивачем було достроково розірвано, та лише після цього укладено договори емфітевзису з відвідачами 1 і 2. Ухвалою апеляційного суду від 11 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування від позивача документів, які підтверджують факт розірвання зазначених договорів, чим порушені процесуальні права відповідача 1.

4.5. 10 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та врахування їх під час розгляду касаційної скарги. Керуючись частиною другою статті 300 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду не приймає зазначені документи до розгляду.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. 07 жовтня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, у яких останній стверджує, що спір за суб`єктним та предметним складом має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Так, позивачем є юридична особа, відповідачами є ФОП. Всі спірні земельні ділянки є сільськогосподарськими угіддями, використання яких для особистих потреб виключається з огляду на їх площу (відповідачем 1 отримані земельні ділянки загальною площею 28,2521 га, відповідачем 2 - 26,0576 га); місце розташування землі (далеко за межами населеного пункту та в різних масивах); цільове призначення (землі для товарного сільськогосподарського виробництва).

5.2. Про те, що відповідачі 1 і 2 отримали земельні ділянки для використання у підприємницькій діяльності, свідчать умови укладених ними договорів, зокрема отримання доходів від використання земельної ділянки (підпункти в пунктів 4.4 договорів). При цьому незазначення в реквізитах самих договорів статусу ФОП відповідачів 1 і 2 (який вони мають згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) не змінює господарської природи, суті і мети договору.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, керуючись положеннями частини першої статті 239 цього Кодексу, суд у разі закриття провадження із зазначених підстав повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

ТОВ Зерне наполягає на тому, що Сумський окружний адміністративний суд чітко і недвозначно визначив господарську юрисдикцію спору. Натомість місцевий господарський суд, закривши провадження у справі та надавши власне роз`яснення про розгляд цієї справи в межах цивільної юрисдикції, порушив принцип юридичної визначеності та право позивача на суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

5.4. Стосовно доводів касаційної скарги про розірвання договорів оренди землі, укладених між третіми особами та позивачем, то укладення та розірвання договорів оренди землі вимагає державної реєстрації, та лише з цього моменту дія набуває правового значення. При цьому скаржником не надано доказів державної реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі.

6. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6.1. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

6.2. У статтях 5, 7 та 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

6.3. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

6.4. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

6.5. Позивач заявив до господарського суду позов до ФОП та приватних нотаріусів, за участю 13 фізичних осіб як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію за відповідачами права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), якими користується позивач на праві оренди.

6.6. У позовній заяві зазначено, що приватноправовий характер вказаного спору позивачем визначено відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у справі № 915/127/18. Зазначені доводи позивача є обґрунтованими та не заперечуються відповідачами.

6.7. Зокрема, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки про застосування норм права. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

6.8. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

6.9. Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначений в порядку іншого судочинства.

6.10. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

6.11. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та ФОП, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

6.12. Як убачається з предмета і підстав позову, заявлених позивачем, останній взяв в оренду у власників (фізичних осіб) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільсько-господарського виробництва. Під час дії договорів оренди, як стверджує позивач, ці фізичні особи (власники, орендодавці) уклали договори з відповідачами 1 і 2 про надання їм права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Державні реєстратори (приватні нотаріуси Сокол Т. П. та ОСОБА_20 ) зареєстрували за відповідачами ФОП Чорномазом А. О. та ФОП Плужник Л. О. право користування вже орендованими позивачем земельними ділянками. Внаслідок цього було допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, чим порушено права позивача на орендовані земельні ділянки.

6.13. Отже, позивач звернувся до суду за захистом свого права користування земельними ділянками, яке було порушено власниками цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачами 1 і 2 (ФОП Чорномаз А. О. та ФОП Плужник Л. О. ) шляхом укладення ними договорів про надання права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

6.14. Оскільки позивач оспорює спільні дії власників цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачів 1 і 2, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідачів 1 і 2, а й фізичних осіб - власників земельних ділянок. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідачі 1 і 2 та власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцями, власниками) договорів, укладених з позивачем та відповідачами 1 і 2.

6.15. Зазначені власники земельних ділянок є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, що сторонами не заперечується. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

6.16. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок місцевого суду щодо віднесення справи у цьому спорі до цивільної юрисдикції з підстав підписання відповідачами 1 і 2 договорів емфітевзису як фізичними особами, а не як ФОП, що вбачається із самих договорів.

Для визначення юрисдикції цього спору визначальне значення мають: 1) статус сторін спору; 2) особливості майна, щодо прав на яке виник спір; 3) мета та характер реалізації цих прав сторонами спору, а не формальні ознаки зазначення в договорі назви сторони.

6.17. Велика Палата Верховного Суду погоджується з апеляційним судом, що характер спірних відносин має господарську природу, оскільки всі спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не особистого некомерційного використання. Проте апеляційним судом не було враховано належний суб'єктний склад сторін цього спору, до якого відносяться також власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцями, власниками) договорів, укладених з позивачем та відповідачами 1 і 2, та не є ФОП.

6.18. Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача, що Сумський окружний адміністративний суд визначив господарську юрисдикцію спору, тому місцевий господарський суд, закривши провадження у справі та надавши власне роз`яснення про розгляд цієї справи в межах цивільної юрисдикції, порушив принцип юридичної визначеності та право позивача на суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Помилка Сумського окружного адміністративного суду у визначенні юрисдикції спору при закритті провадження в адміністративній справі не покладає на господарський суд обов`язку розглянути цю справу з порушенням правил суб`єктної юрисдикції. Навпаки, розгляд справи з порушенням правил суб`єктної юрисдикції буде порушувати право особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому позивач не позбавлений права на суд в порядку цивільного судочинства.

6.19. Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи відповідача 1 стосовно порушення його процесуальних прав судом апеляційної інстанції внаслідок відмови у задоволенні клопотання про витребування від позивача додаткових доказів, оскільки, як правильно зазначено апеляційним судом в ухвалі від 11 червня 2019 року, клопотання ФОП Чорномаза А. О. про витребування доказів стосується розгляду справи по суті і не впливає на розгляд апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про закриття провадження.

6.20. Доводи щодо суті спору, викладені відповідачем 1 та позивачем у касаційній скарзі та запереченнях на неї, оцінці не підлягають, оскільки в межах цього провадження справа по суті не розглядається.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.2. Статтею 311 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ФОП Чорномаза А. О. слід задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 920/40/19 - скасувати, ухвалу Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року у цій справі змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

8. Щодо судових витрат

8.1. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі ухвали місцевого господарського суду відповідно до приписів статті 129 ГПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги на ТОВ Зерне .

Керуючись статтями 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Чорномаза Андрія Олексійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 920/40/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року у справі № 920/40/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Сумської області від 11 березня 2019 року у справі № 920/40/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зерне (42441, Сумська область, Краснопільський район, село Глибне, вулиця Зруб - 1, будинок 12, код ЄДРПОУ 23641279) на користь фізичної особи - підприємця Чорномаза Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривні судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді:Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська Л. М. Лобойко