Постанова

від 18.11.2019 по справі 916/569/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 916/569/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 27.09.2017 року № 048039;

від Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області - Фурдуй А.В. за довіреністю від 15.11.2019 року № 888/02-06;

від Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області - не з`явився;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса - Ярошенко Г.Ю. за довіреністю від 15.07.2019 року № 31-15-0.6-62/62-19.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року, суддя Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 25.07.2019 року

у справі № 916/569/19

за позовом Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с.Кучургани Роздільнянського району Одеської області

до відповідача Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса

про внесення змін до договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В березні 2019 року Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса, в якій просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.04.2019 року вх. № 8448/19, внести зміни до договору оренди землі від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, нотаріально посвідченого, зареєстрованого у реєстрі за № 4155, а також зареєстрованого у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 року №155), виклавши абзац 2 пункту 2.3. Договору у наступній редакції: «Грошова оцінка землі складає 15 508 500 грн. (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісім тисяч п`ятсот гривень)» ; внести зміни до договору оренди землі від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, нотаріально посвідченого, зареєстрованого у реєстрі за №4155, а також зареєстрованого у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 року №155), виклавши абзац 1 пункту 2.3. договору у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в розмірі 465255грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) за один календарний рік.", а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з умовами договору, грошова оцінка землі складає 1 916 050грн., яка була розрахована відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, в основу розрахунку якої покладено рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році. 23.05.2017 року вступив в дію Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 «Про затвердження Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» , відповідно до якого нормативна грошова оцінка одиниці ріллі (розташованої за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) по Одеській області за 1 га землі становить 31017 грн., в зв`язку з чим, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 500 га наразі становить 15 508 500 грн., а розмір мінімальної річної орендної плати повинен становити 467 514 грн. 09 коп., що значно перевищує розмір річної орендної плати, що сплачує відповідач, в зв`язку з чим, з метою забезпечення інтересів держави, прокурор вважає за необхідне внести відповідні зміни в договір оренди землі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі №916/569/19 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено повністю; внесено зміни до договору оренди землі від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, нотаріально посвідченого, зареєстрованого у реєстрі за № 4155, а також зареєстрованого у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 року №155), виклавши абзац 2 пункту 2.3. договору у наступній редакції: «Грошова оцінка землі складає 15 508 500 грн. (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісім тисяч п`ятсот гривень)» ; внесено зміни до договору оренди землі від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, нотаріально посвідченого, зареєстрованого у реєстрі за № 4155, а також зареєстрованого у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 року № 155), виклавши абзац 1 пункту 2.3. договору у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в розмірі 465 255 грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) за один календарний рік.» ; стягнуто з Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Одеської області 1921 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що передбачений сторонами у договорі оренди від 13.10.2000 року розмір орендної плати є меншим від встановленого чинним законодавством, оскільки п. 4 розділу II Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017 року, встановлено, що для земельних ділянок, до яких і входить орендована, нормативна грошова оцінка складає 31017 грн. за 1 га, тобто, нормативно грошова оцінка орендованої земельної ділянки наразі є значно більшою ніж та, що була встановлена сторонами на момент укладання договору - 13.10.2000 року, що в свою чергу свідчить про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, в зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог та внесення відповідних змін до укладеного 13.10.2000 року договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Науково-виробнича сільськогосподарська фірма «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі № 916/569/19 скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що представництво Роздільнянською місцевою прокуратурою Одеської області органу місцевого самоврядування, а саме - Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області є недоцільним, тому як органом прокуратури не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва органами прокуратури, не вбачається доказів, що підтверджували б надання Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області погодження на звернення Роздільнянською місцевою прокуратурою Одеської області до суду із даною позовною заявою, Роздільнянською місцевою прокуратурою Одеської області не зазначено, який саме інтерес порушений, не вказано обґрунтування існування загрози державним інтересам, а також не обґрунтовано порушення інтересів Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області і необхідності їх захисту. В зв`язку з чим, на думку скаржника, недостатнє обґрунтування прокурором підстав подання позовної заяви не відповідає змісту рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99.

Також скаржник, посилаючись на приписи Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України Про оренду землі зазначає, що спірний договір є діючим та чітко визначає розмір та умови внесення орендної плати, технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зазначеної в договорі оренди від 13.10.2000 року відсутня, а прокурором не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, в зв`язку з чим, скаржник вважає, що підстави для внесення змін до договору оренди відсутні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі № 916/569/19, справу призначено до судового розгляду.

10.10.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі № 916/569/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві прокурор зазначає, що доводи скаржника щодо відсутності підстав для представництва Роздільнянською місцевою прокуратурою Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, так як, на думку скаржника, відсутні докази, що підтверджували б надання Кучурганською сільською радою Роздільнянського району погодження на звернення Роздільнянською місцевою прокуратурою до суду із даною заявою, є безпідставними, оскільки повідомленням від 27.02.2019 року за № (16-97) 1137-19 вих. проінформовано Кучурганську сільську раду Роздільнянського району Одеської області, що місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави, в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про внесення змін у договір оренди земельної ділянки та зазначено, що позовна заява буде скерована до суду для розгляду по суті, тобто Роздільнянською місцевою прокуратурою в повному обсязі виконано вимоги ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Прокурор зауважує, що зважаючи на те, що відповідно до ст. 19 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року, який був чинний на момент укладання даного договору оренди від 13.10.2000 року, сільські, селищні Ради народних депутатів були наділені повноваженнями надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для, в тому числі, сільськогосподарського використання, то відповідним органом, який здійснює функцію розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, розташованою за межами населеного пункту площею 500 га, є Кучурганська сільська рада Роздільнянського району, в інтересах якої Роздільнянська місцева прокуратура звернулася до суду.

Підставою для представництва інтересів держави в даному позові є те, що невнесення змін до Договору оренди землі, укладеного 13.10.2000 року між Кучурганською сільською радою та відповідачем по справі, в частині приведення розміру орендної плати за землю у відповідність до нової нормативної грошової оцінки, призводить до втрат місцевого бюджету Кучурганської сільської ради від неповної сплати орендної плати за землю.

У даному випадку Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області не вжито усіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, шляхом звернення із позовною заявою до суду щодо приведення договору оренди землі згідно вимог чинного законодавства у відповідність до нової нормативної грошової оцінки землі, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави та у зв`язку з чим вбачалися підстави для вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру.

Крім того, прокурор зазначає, що дійсно на час передачі земельної ділянки в оренду, її нормативно грошову оцінку не проведено, у зв`язку з чим і виникли підстави для подання місцевою прокуратурою позовної заяви. Нормативна грошова оцінки земельної ділянки площею 500 га у розмірі 1 916 050 грн. була розрахована відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213. В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році. Проте, 23.05.2017 року вступив в дію Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 Про затвердження Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , відповідно до якого нормативна грошова оцінка одиниці ріллі (розташованої за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) по Одеській області за 1 га землі становить 31 017, 00 грн., у зв`язку з чим, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 500 га повинна становити: 31 017, 00 грн.* 500 га = 15 508 500 грн. (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісім тисяч п`ятсот гривень), а розмір мінімальної річної орендної плати повинен становити 465 255 грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) (15 508 500 грн. * 3%).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса та Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник прокуратури підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представники Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса та Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області усно просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі №916/569/19 скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

13.10.2000 року між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області (Орендодавець) та Науково-виробничою приватною фірмою «Вин-Агро» (Орендар), правонаступником якої є відповідач по справі, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в с. Кучурган на вилучених землях дослідного господарства «Кучурганське» Роздільнянського району Одеської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 500 га під закладку виноградників (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору договір укладається терміном на 50 років, починаючи з дати його реєстрації у відповідних установах Роздільнянського району.

Згідно з п. 2.3. Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,1 відсоток від грошової оцінки землі з одного гектару в рік. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради в розмірі 3966,12 грн. за один календарний рік. Грошова оцінка землі - 1 916 050 грн. Орендна плата проводиться щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного місяця. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін.

Зміна умов договору можлива тільки за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. При цьому сторонами погоджено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо умов цього договору, його дострокового розірвання, на вимогу зацікавленої сторони ці питання вирішуються у судовому порядку (п. 4 Договору).

Договір оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року посвідчено державним нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори Патраманською Л.М., 26.10.2000 року та зареєстровано у Роздільнянському відділі земельних ресурсів за № 155, 16.10.2000 року Договір зареєстровано у Кучурганській сільській раді.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2017 року по справі №916/2344/16 задоволено частково позов Першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми Вин-Агро у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки; внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою приватною фірмою Вин-Агро у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, який зареєстрований у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 року № 155), щодо оренди земельної ділянки загальною площею 500 га, розташованої в с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, шляхом викладення першого речення абзацу 1 п. 2.3 договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

05.07.2018 року та 08.08.2018 року Кучурганська сільська рада Роздільнянського району листами № 431/02-06 та № 508/02-06 відповідно зверталась до Науково-виробничої приватної фірми Вин-Агро у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з приводу перегляду встановленого у спірному договорі розміру нормативної грошової оцінки землі та процентного відсотка, виходячи з нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Одеській області та збільшення розміру відсоткової ставки в Роздільнянському районі Одеської області до 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на що не отримала згоди відповідача, що вбачається із листа останнього від 03.08.2018 року № 03/08-1.

18.10.2018 року та 29.10.2019 року Роздільнянська місцева прокуратура звернулась до Кучурганської сільської ради Роздільнянського району з листами № (16-97)5923-18вих та №(16-97)6150-18вих щодо з`ясування суми сплаченої відповідачем орендної плати, наявності технічної документації з нормативно-грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, дій орендодавця щодо зміни умов договору в частині розміру орендної плати, а також здійснення заходів представницького характеру, у відповідь на які Кучурганська сільська рада Роздільнянського району листами від 22.10.2018 року № 730/02-06 та від 31.10.2018 року №748/02-06 повідомила прокуратуру, що відповідачем в період з березня 2017 року по вересень 2018 року було сплачено орендну плату за спірним договором у розмірі 324 795 грн. 88 коп.; технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, площею 500 га не розроблялась; Кучурганська сільська рада Роздільнянського району неодноразово зверталась до Науково-виробничої приватної фірми Вин-Агро у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з пропозиціями щодо внесення змін в договір оренди в частині збільшення розміру орендної плати, проте отримувала негативні відповіді; в зв`язку з відсутністю юриста та коштів, звернення до суду не здійснювалось.

23.10.2018 року Роздільнянська місцева прокуратура звернулась до Відділу у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з листом № (16-97)6005-18вих щодо з`ясування яким чином була розрахована грошова нормативна оцінка землі, яка є предметом оскаржуваного договору оренди, чи розроблялась Науково-виробничою приватною фірмою Вин-Агро у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, площею 500 га, яка нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 23.10.2018 року, у відповідь на який Відділ у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області листами від 30.10.2018 року № 1632/117-18 та від 22.11.2018 року № 10-15-0.370-1763/117-18 повідомив прокуратуру, що нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Одеській області за 1 га землі становить 31 167,66 грн.; у Державному фонді документації із землеустрою відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки.

Також 23.10.2018 року Роздільнянська місцева прокуратура звернулась до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з листом № (16-97)6006-18вих щодо з`ясування суми сплаченої відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за спірним договором оренди, у відповідь на який Роздільнянська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області листом від 30.10.2018 року № 929/9/15-24-00 повідомила прокуратуру, що сума сплаченої відповідачем орендної плати за 2016 рік складає 19 364,50 грн., за 2017 рік - 195 193,35 грн., за 2018 рік - 195 193,35 грн.

Згідно листа Кучурганської сільської ради від 12.11.2018 року № 806/02-06 нормативно-грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки не проводилась.

Листом від 27.02.2019 року № 1137-19вих Роздільнянська місцева прокуратура повідомила Кучурганську сільську раду Роздільнянського району про намір подати до суду позов стосовно внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки з врахуванням того, що у штаті Кучурганської сільської ради відсутній штатний юрист, що підтверджується відповідною довідкою сільради від 20.05.2019 року № 383/02-06, штатним розписом сільради на 2019 рік, а також відсутністю у сільради видатків на сплату судового збору, про що свідчить кошторис на 2019 рік.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частини 1, 3, 5, 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначення її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 цього ж закону - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України .

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 284 Господарського кодексу України, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).

Тобто, орендна плата встановлюється сторонами в договорі, а її зміна відбувається за згодою сторін. Водночас сторони не позбавлені права передбачити в договорі оренди можливість перегляду, зміни (індексації) розміру орендної плати за користування майном на вимогу однієї із сторін, зокрема з підстав зміни тарифів, ставок орендної плати органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

За положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 с. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а тільки у випадках, передбачених законом або договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, в даному випадку прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області про внесення змін в договір оренди землі від 13.10.2000 року, укладений між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, в частині встановлення нового розміру грошової оцінки землі, яка є предметом договору та відповідно збільшення орендної плати.

Таким чином, предметом доказування у цій справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки: її площа, межі, кадастровий номер та її нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Зі змісту ст. 14, 288 Податкового кодексу України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, від 13.06.2018 року у справі № 925/1016/16).

Разом з тим, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основа для визначення розміру орендної плати, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд України у постановах від 20.08.2013 року у справі № 5009/3430/12, від 18.05.2016 року у справі №6-325цс16, від 03.12.2013 року у справі № 5009/3430/12, від 07.10.2015 року у справі № 922/3871/14, від 02.03.2016 року у справі № 922/583/14, постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 908/4582/15, від 13.06.2019 року у справі №910/11764/17.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 року № 831 (далі - Методика), згідно з пунктом 3 якої нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативу капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя згідно з додатком та показників бонітування ґрунтів шляхом складання шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарських районів (для сільськогосподарських угідь).

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства України, судова колегія зазначає, що для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, та сторонами і прокурором не заперечується, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 500 га під закладку виноградників, переданої за договором оренди земельної ділянки від 13.10.2000 року, укладеним між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою приватною фірмою «Вин-Агро» , виготовленої згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262, не виготовлялась, відповідно, таку технічну документацію не було затверджено Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, а отже нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у дію не вводилась.

При цьому, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор посилався на п. 4 Розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262, відповідно до якого, у разі застосування ст. 277 Податкового кодексу України щодо визначення ставок земельного податку від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Додатком 1 до вищезазначеного Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка одиниці ріллі (розташованої за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) по Одеській області за 1 га землі становить 31 017 грн.

З огляду на зазначене, прокуратурою, шляхом звичайного арифметичного множення (31 017 грн. * 500 га = 15 508 500 грн.), було обраховано як грошову оцінку земельної ділянки, переданої за спірним договором, так і розмір мінімальної річної орендної плати (15508500 грн. * 3% = 465 255 грн.).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що зазначений розрахунок є необґрунтованим та таким, що не є підтвердженим належними та допустимими доказами по справі, з огляду на наступне.

Так, з огляду на приписи Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262, застосувати визначений Додатком 1 до Порядку розмір одного га нормативної грошової оцінки землі для обрахування грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено, можливо лише за умови, якщо до складу такої земельної ділянки входить так група земель сільськогосподарського призначення, як рілля.

Тобто, якщо до складу земельної ділянки входять будь-які інші групи земель сільськогосподарського призначення, окрім рілля (пасовища, багаторічні насадження тощо), розрахувати грошову оцінку такої земельної ділянки, на підставі вищезазначеного Додатку 1, неможливо.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до складу, переданої за спірним договором оренди, земельної ділянки площею 500 га входить рілля.

Так, відповідно до п. 1 Договору оренди землі, в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 500 га під закладку виноградників, які відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (Додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051) входять до підгрупи Багаторічні насадження , тобто не є ріллею.

Більш того, з рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2017 року по справі № 916/2344/16, яке набрало законної сили та яким вже вносились зміни в спірний договір оренди в частині розміру орендної плати у відсотковому відношенні, вбачається, що до складу переданої за спірним договором оренди землі земельної ділянки входять, окрім ріллі, також виноградники, пасовища, під господарськими шляхами і прогонами, інші.

При цьому, будь-які зміни в спірний договір оренди, в частині розмежування орендованої земельної ділянки на рілля, багаторічні насадження та пасовища, сторонами не вносились, незважаючи на те, що про це було вказано судом в рішенні, яке набрало законної сили і саме такі обставини були підставою для часткового задоволення позовних вимог у вказаній справі.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів вирішення цього питання органами держави та місцевого самоврядування, до компетенції яких відноситься визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду та видачі витягу з неї, а застосування нормативної грошової оцінки ріллі, передбаченої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 віл 23.05.2017 року, в даному випадку є неможливим без визначення в предметі договору оренди виду землі - ріллі. До того ж, в спірному договорі зазначено, що земельна ділянка знаходиться в с.Кучурган, а у вищевказаному наказі чітко зазначено, що така рілля повинна бути розташована за межами населеного пункту. Будь-яких доказів внесення змін в спірний договір і в цій частині суду не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованим визначення прокурором самостійно грошової оцінки переданої відповідачу земельної ділянки в розмірі 15 508 500 грн., як і обрахованого на її підставі розміру мінімальної річної орендної плати, з огляду на що запропоновані прокурором зміни в абзац 2 пункту 2.3. спірного договору, згідно яких «Грошова оцінка землі складає 15 508 500 грн. (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісім тисяч п`ятсот гривень)» та в абзац 1 пункту 2.3. спірного договору, згідно яких «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в розмірі 465 255 грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) за один календарний рік." є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що судом першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі та посилань скаржника на те, що звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор належним чином нібито не обґрунтував підстав такого звернення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15); держава Україна є одним з учасників цивільних (ст. 2); держава Україна набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 та 170).

Коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції: Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18).

В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу .

Згідно з ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Таким чином, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор, подаючи до суду позовну заяву, зобов`язаний відповідно до чинного законодавства України обґрунтувати наявність підстав для представництва, а також нездійснення належним чином захисту інтересів держави органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, як і подати суду докази повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Так, прокурором в даному випадку вказано в позовній заяві, що ним вжито представницькі заходи у зв`язку з метою забезпечення інтересів держави в частині недоотримання належної орендної плати, тому прокурор вважає за необхідне внести відповідні зміни в договір оренди землі.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Оскільки за спірним договором оренди в оренду було передано земельну ділянку, яка знаходиться в с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, саме Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області має право ініціювати, у встановленому законом порядку, внесення змін в спірний договір , як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, прокурором було зазначено підставу для звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру - неналежне здійснення Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області захисту інтересів держави.

При цьому, на факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області будь-яких дій вказують надані прокурором матеріали позовної заяви, а причина, через яку позивачем не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Так, у доданих до позову документах наявні докази обізнаності позивача про зазначені у позовній заяві порушення, зокрема, запити та повідомлення прокуратури, відповіді Кучурганської сільської ради Роздільнянського району, Відділу у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на запити прокуратури щодо причин нездійснення відповідним органом захисту інтересів держави, з яких вбачається, що Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської відповідні дії не здійснюються в зв`язку з обмеженим фінансуванням та відсутністю в штаті ради юристу, тобто наявність зазначених документів свідчить про обізнаність позивача щодо порушень при використанні вищезазначеної земельної ділянки, проте, цим органом до часу пред`явлення позову не вжито вичерпних заходів, спрямованих на усунення порушень, зокрема й тих, про які було вказано в рішенні суду від 20.03.2017 року .

За таких обставин, зазначене свідчить про неналежне здійснення Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської, як органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних відносинах, захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

При цьому, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що вищезазначеними приписами чинного законодавства передбачено право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які цій орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт не здійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18, сам факт незвернення відповідного органу до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави в даному випадку, може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що пред`являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 3- 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі .

Разом з тим, прокурором у встановленому порядку належними та допустимими доказами по справі не було доведено заявлених ним позовних вимог по суті, з огляду на що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі №916/569/19 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області в повному обсязі.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі № 916/569/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року у справі №916/569/19 скасувати повністю.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Кучургани Роздільнянського району Одеської області про внесення змін до договору оренди землі від 13.10.2000 року, укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою «Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.11.2019 року.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк С.І. Колоколов