Постанова

від 14.11.2019 по справі 922/1827/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа № 922/1827/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В. ,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Леньчина О.В., адвокат за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за вх. №2805 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.19 у справі №922/1827/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

до Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", смт.Панютине, Харківська область,

про стягнення коштів у розмірі 190 440, 25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі №922/1827/19 позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення коштів у розмірі 190 440,25 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача 100 392,91 грн. пені, 16 732,11 грн. 3% річних, 71 054,39 грн. інфляційних втрат та 2 822,69 грн. на користь позивача. Видано наказ на примусове виконання рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосувавши норми матеріального та процесуального права дійшов хибного висновку щодо задоволення позову.

Відповідач зокрема вказує на те, що строк на оплату вартості отриманого товару ще не настав, через ненадання позивачем документів на товар.

Крім того, апелянт також вказує, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено невірно та не відповідає нормам чинного законодавства.

09.09.2019 канцелярією Східного апеляційного господарського суду зареєстровано апеляційну скаргу відповідача на вказане рішення Господарського суду Харківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Склярук О.І. (суддя -доповідач), суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія ухвалою від 11.09.2019 відкрила апеляційне провадження у справі та встановила учасникам справи строк до 25.09.2019 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Позивачем у встановлений судом процесуальний строк подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на надуманість та безпідставність тверджень скаржника і просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судова колегія дослідила вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 справа призначена до розгляду на 29.10.2019. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Дучал Н.М. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Склярук О.І. (суддя -доповідач), суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

У судове засідання 29.10.2019 прибув повноважний представник відповідача та висловився на підтримку своїх доводів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у розгляді справи оголошено перерву на 14.11.2019. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 листопада 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №ПВРЗ(ВМТП-18. 739)ю.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, у відповідності з цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товару, відповідно до специфікації № 1 (додаток №1), яка ж невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Найменування товару: пружина зовнішня, пружина внутрішня. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до даного договору (додаток № 1). Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1). Ціна в рахунках-фактурах вказується в національній валюті України.

Умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору передбачено, що ціна цього договору становить 3 930 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%: 655 000,00 грн. Форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортної накладної, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

За умовами п.п. 4.1., 4.2, 4.4 Договору у разі поставки товару, що не відповідає якості та/або кількості, та/або комплектності, та/або асортименту, покупець має право відстрочити оплату за поставлений неякісний товар до зміни вказаного товару. В такому разі покупцю не нараховуються штрафні санкції та збитки.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область, філія "ПВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця"), відповідно до Інкотермс 2010. Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору.

Представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п.п. 5.1.1, 5.1.3, 5.1.4 договору).

Сторони визначили що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією № П-7 від 25.04.66 р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товаро-супровідних документів: рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної та документів якості на кожну партію товару.

Підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п.п. 5.2.1, 5.2.5 договору). Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Із тексту позовної заяви вбачається, що відповідно до умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3 930 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № КВ-78943 від 22 листопада 2018 року на суму 1 414 800,00 грн.; №КВ-78944 від 26 листопада 2018 року на суму 1 414 800,00 грн.; № КВ-78945 від 26 листопада 2018 року на суму 1 100 400,00 грн. та довіреністю № 1587 від 22 листопада 2018 року.

Відтак на думку позивача, відповідачем здійснено оплату отриманого товару з простроченням строку, передбаченого п. 4.2 договору, що й стало підставою для позивача звернутися з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.

Умовами статті 530 Цивільного кодексу України врегульовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судова колегія дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами спірного договору відповідач зобов`язався оплатити позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар; у документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортної накладної, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Водночас, розділом 5 Договору (п.п. 5.2.1-5.2.5) сторонами врегульовано питання прийняття товару, в тому числі складанням відповідних документів, у разі виявлення невідповідності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар поставлено/одержано позивачем/відповідачем 22 та 26 листопада 2018 року без складання документів щодо недоліків, того ж дня 22 та 26 листопада 2018 року здійснено реєстрацію податкових накладних і, відповідно, у відповідача з 23 листопада та 27 листопада 2018 року, згідно п. 4.2 договору, розпочинається обрахунок 10-ти денного строку на оплату, який відповідачем порушено, оскільки оплата мала місце 30 та 31 січня 2019 року.

Відповідно, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає відповідача таким, що порушив грошове зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару за спірним договором.

За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим та правомірним задоволення позову в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 100 392,91 грн., 3% річних у розмірі 16 732,11 грн. та 71 054,39 грн. інфляційних втрат (за періоди з 07 грудня 2018 року по 29 січня 2019 року; з 11 грудня 2018 року по 29 січня 2019 року; з 11 грудня 2018 року по 30 січня 2019 року).

Судова колегія також погоджується із корегуванням судом першої інстанції розрахунку позивача стосовно виключення останніх днів встановлених відповідачу для виконання свого зобов`язання (06 грудня 2018 року (включно) та 10 грудня 2018 року (включно), а також днів вже після виконання відповідачем свого обов`язку (30 та 31 січня 2019 року).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, а саме пені у розмірі 1 937, 83 грн. та 323, 01 грн. 3% річних.

Доводи відповідача про те, що розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем повинен враховувати лише прострочення за січень 2019 року, відповідно умов п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", не приймаються з наступних підстав.

Судова колегія зазначає що, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми, а тому судом першої інстанції були правомірно відхилені посилання відповідача стосовно невірного розрахунку інфляційних втрат.

Згідно листа Верховного суду України щодо рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ за № 62-97р від 03.04.1997, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Отже враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем було здійснено належний розрахунок інфляційних втрат з врахуванням усіх вимог та рекомендацій чинного законодавства.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведених належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з`ясовані та вірно оцінені обставини у справі і ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", смт.Панютине, Харківська область, на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі №922/1827/19 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2019 у справі №922/1827/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2019.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов