Постанова

від 11.11.2019 по справі 922/1821/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа № 922/1821/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від прокуратури від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Плахов ОСОБА_3 В ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Ю.О. Алекаєв Ю.В., посвідчення № 042342 від 29.03.2016; не з`явився адвокат Мякота Т.М., ордер ПТ№063609 від 26.07.2019 Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайськ, Харківська область (вх. №2071 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі№922/1821/19 (суддя Смірнова О.В.) за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайськ, Харківська область в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до відповідача Фермерського господарства "Грідіна Костянтина Йосиповича", с. Старовірівка, Нововодолазький район, Харківська область провизнання відсутності права постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 повернуто позовну заяву та додані до неї документи Першому заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором, в розумінні ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" та ст. 74 ГПК України, не надано суду доказів щодо підтвердження повноважень представництва Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, не наведено об`єктивних причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Крім того, зазначено про безпідставність посилань прокурора на неналежне здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області повноважень із захисту державних інтересів.

Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернувся Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята із порушенням норм процесуального права, зважаючи на наступне:

- постановляючи ухвалу судом безпідставно не враховано, що підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стало нездійснення захисту ГУ Держгеокадастру у Харківській області майнових прав та інтересів держави та територіальної громади Старовірівської сільської ради, тобто її пасивна поведінка;

- невжиття органом державної влади заходів господарсько-правового характеру на захист інтересів держави та територіальної громади в судовому порядку не є підставою для притягнення посадових осіб цього органу до кримінальної чи адміністративної відповідальності;

- прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень, з огляду на положення ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 поновлено Першому заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання апелянту в порядку ст. 263 ГПК України до 30.07.2019; призначено справу до розгляду на 07.08.2019 о 14:15 годині.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019, у зв`язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 зупинено провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду та складення повного тексту судового рішення у справі №587/430/16-ц.

Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 прийнято постанову у справі №587/430/16-ц, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 30.09.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 поновлено апеляційне провадження за скаргою Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 та призначено розгляд справи на "11" листопада 2019 р. о 10:45 год.

Прокурор в судовому засіданні 11.11.2019 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з`явився, в процесі розгляду апеляційної скарги заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом. Крім того, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має функцій розпорядника спірної земельної ділянки.

Відповідач в судовому засіданні 11.11.2019 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та такою, що підлягає залишенню без змін.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає прокурор в поданому позові та вбачається із матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія Б №074692, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нововодолазької районної ради депутатів Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_6 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19 га для ведення селянського господарства. Земельна ділянка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство Грідіна К.Й. зареєстровано 25.07.1992.

Згідно розпорядження заступника голови Нововодолазької районної державної адміністрації за №647 від 13.10.2009 у приватну власність ОСОБА_6 було передано земельну ділянку загальною площею 5,1748 га., а ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 5,2171 га.

Засновником, власником та головою фермерського господарства був ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Відповідно до протоколу від 08.02.2018 №1 загальних зборів членів Ф ОСОБА_8 ОСОБА_9 Й. 100% його статутного капіталу успадковане його сином ОСОБА_10 .

Відповідно до протоколу від 08.02.2018 №1 загальних зборів членів ФГ ОСОБА_9 Й ОСОБА_4 затверджено Статут селянського (фермерського) господарства в новій редакції, яким ОСОБА_6 виключено зі складу господарства.

02.02.2018 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області, Крючковою Л.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом згідно якого ОСОБА_10 отримав спадщину від батька ОСОБА_6 , яка складається із частки статутного капіталу Ф ОСОБА_8 ОСОБА_6 .

На думку прокурора з моменту смерті ОСОБА_6 та по цей час ОСОБА_11 ОСОБА_6 продовжує використовувати спірну земельну ділянку площею 8,6081 га. на праві постійного користування без належних для цього підстав.

Зважаючи на той факт, що дія державного акту про право постійного користування землею серія НОМЕР_1 №074692 припинилося зі смертю ОСОБА_6 , перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернуся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Грідіна Костянтина Йосиповича", в якій просив:

- визнати відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Грідіна Костянтина Йосиповича" (КОД ЄДРПОУ 21245214) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 8,6081 га, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №2 074692, розташованою на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарства "Грідіна Костянтина Йосиповича" повернути земельну ділянку площею 8,6081 га, розташовану на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області питання визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 8,6081 га, розташованої на території Старовірівської сільської ради, не порушувалося, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави з боку вищевказаного органу та є підставою для звернення прокурора із відповідним позовом в інтересах даного органу.

Під час визначення правомірності поданого прокурором позову в даній справі, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Зазначені вище положення Закону кореспондуються із відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. (ч.ч. 4-5 ст. 53 ГПК України).

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Отже, наведені вище положення діючого законодавства та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, надають прокуророві право звертатися до суду з позовом до суду в інтересах іншої особи, в разі наявності відповідного належного обґрунтування такого звернення.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Як вже зазначалось вище, Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, вважаючи, що зазначений державний орган не здійснює захист інтересів держави, оскільки останній не порушував питання визнання відсутнім права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 8,6081 га, розташованої на території Старовірівської сільської ради.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позову, дійшов висновку, що прокурором не надано жодних доказів в підтвердження неналежного виконання посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень щодо захисту інтересів держави прокурором, що свідчить про недоведеність неналежного здійснення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень захисту державних інтересів у спірних правовідносинах.

Разом з тим, судова колегія апеляційного господарського суду не може в повній мірі погодитись із вищевказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Так, статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно абз. 4 ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14.01.2015 № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності 01.01.2013 року, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються :

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів , крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,6081 га, має кадастровий №6324285500:05:000:1181, розташована на території Старовірівської сільської ради та не відноситься до підпунктів "а" і "б" пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного закону, що дає підстави для висновку, що остання знаходиться у комунальній власності відповідної територіальної громади, а функції власника від її імені виконує Старовірівська сільська рада.

Факт перебування вищевказаної земельної ділянки кадастровий №6324285500:05:000:1181, площею 8,6081 га. у комунальній власності також підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6311461062019 від 30.10.2019 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №187592718 від 05.11.2019.

Головне управління Держгеокадастру у Харківської області у своєму відзиві на апеляційну скаргу також визнало, що не має повноважень розпоряджатися земельною ділянкою кадастровий №6324285500:05:000:1181, оскільки остання перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Наведені вище обставини свідчать, що Головне управління Держгеокадастру у Харківської області у цьому разі не наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності щодо спірної земельної ділянки, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

За таких обставин, Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області невірно визначив орган, уповноважений здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з доданими до неї документами на підставі п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, місцевий господарський суд в порушення вимог діючого процесуального законодавства щодо повноти судового рішення не здійснив дослідження форми власності земельної ділянки кадастровий №6324285500:05:000:1181, що призвело до зазначення невірних мотивів прийнятої ухвали.

Разом з тим, невірне мотивування місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали не призвело до прийняття неправильного рішення, у зв`язку із чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 підлягає зміні мотивувальній частини в редакції даної постанови.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2019 у справі №922/1821/19 - змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції постанови апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

(Повний текст постанови складено 18.11.2019 року).