Рішення

від 06.11.2019 по справі 910/11096/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/11096/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Пак Груп" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 225; ідентифікаційний код: 40988349)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 4 344 288, 90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Фаліна О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Пак Груп" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4344288,90 грн, з яких 3896162,64 грн основного боргу, 260344,37 грн пені, 43769,49 грн 3% річних та 144012,40 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем відповідно до умов Договору поставки №СВРЗ-03-22-18-205/Ю від 11.12.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 3896162,64 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 260344,37 грн пені, 43769,49 грн 3% річних та 144012,40 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.

У підготовчому засіданні 18.09.19 судом було оголошено перерву до 02.10.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11096/19 призначено на 30.10.2019.

21.10.2019 від позивача надійшла заява в якій він не підтримує позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 896162,24, на решті вимог наполягає та просить стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 30.10.2019 оголошено перерву до 06.11.2019.

У судовому засіданні 06.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, а також наполягав на стягненні понесених позивачем судових витрат. При тому не підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином (під розписку в минулому судовому засіданні).

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 06.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Пак Груп" (далі - постачальник) згідно протоколу засідання тендерного комітету на закупівлю № 2 від 28.10.2018: оголошення № 3136870 - код ДК 021:2015 - 34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - п`ятник 4-вісьного вантажного вагона, упор передній, упор задній, кронштейн, автозчеп СА-3, хомут тяговий, укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-205/ю за умовами якого постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в Специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2.-1.7. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015- 34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - п`ятник з механічною обробкою, упор передній, упор задній, кронштейн, автозчеп СА-3, хомут тяговий. Кількість товару складає 310 шт. і визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Виробник товару, країна - ТОВ "Придніпровський механічний завод", дочірнє підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" (ДП "Стальзавод"), ПуАТ "Нововолинський ливарний завод", ПрАТ "Сталь" Україна, ТОВ "АрмаПром", Фізична особа-підприємець Макс Дмитро Юрійович, ПрАТ "Азовелектросталь" Україна. Рік виготовлення товару - 2017-2018. Гарантійний термін відповідно до нормативно-технічної документації на кожен вид товару.

Згідно п. 2.1. договору постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар (товари), якість яких відповідає вимогам нормативно-технічної документації, вказаної в специфікації № 1 (додаток № 1).

Вхідний контроль поставленого товару проводиться відділом технічного контролю згідно заводу згідно із вимогами ГОСТу 24297-87 (п. 2.6. договору).

Пунктом 3.1.-3.2. передбачено, що ціна цього договору становить 3 900 557, 28 грн, в тому числі ПДВ 20% - 650 092,88 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі. До рахунка додаються: видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість товару (пункти 4.1.-4.3 договору).

За умовами п. 5.1. договору строк (термін) поставки (передачі) товарів протягом 5 (п`яти) днів від дня подання заявки покупцем.

Представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на тримання даної партії товару (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з актом приймання-передачі та/або видаткової накладної на приймання товару, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Постачальний зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору; оформити та зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до чинного законодавства. Не реєстрація або відмова від реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі додаткових накладних або її не надання у вищевказаний термін, розцінюється як відмова від надання постачальником податкової накладної (п. 7.3. договору).

Умовами п. 8.1. договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором (п. 8.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 12.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було передано покупцю товар за наступними видатковими накладними:

- № 199 від 18.12.2018 на суму 198 128,88 грн - п`ятник ЧУ 5.01. 001 в кількості 20 шт.;

- № 205 від 20.12.2018 на суму 1 591 945,20 грн - автозчеп СА-3 1835. 01.000 СБ в кількості 60 шт.;

- № 218 від 21.12.2018 на суму 646 017,84 грн - хомут тяговий 1835. 00.001 в кількості 60 шт;

- № 216 від 22.12.2018 на суму 396 257,76 грн - п`ятник ЧУ 5.01. 001 в кількості 20 шт. ;

- № 234 від 22.12.2018 на суму 4 394,64 грн - кронштейн 1929 в кількості 10 шт.;

- № 236 від 27.12.2018 на суму 1 063 812,96 грн - упор передній УП 1 в кількості 60 шт., упор задній УЗ 1 в кількості 60 шт.

Як про це вказує позивач, поставлений відповідачем товар був оплачений частково на суму 4 394,64 грн згідно видаткової накладної № 234 від 22.12.2018.

Звертаючись з даним позовом позивач мотивує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повної оплати за поставлений товар. У зв`язку з чим, у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар в сумі 3 896 162, 64 грн., яку позивач й просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця". Крім того позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 144 012, 40 грн, 3% річних в сумі 43 769, 49 грн та пені в сумі 260 344 ,37 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № СВРЗ-03-22-18-205/ю від 11.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та встановлено судом, позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар відповідно з видатковими накладними, зокрема: № 199 від 18.12.2018 на суму 198 128,88 грн - п`ятник ЧУ 5.01. 001 в кількості 20 шт.; № 205 від 20.12.2018 на суму 1 591 945,20 грн - автозчеп СА-3 1835. 01.000 СБ в кількості 60 шт.; № 218 від 21.12.2018 на суму 646 017,84 грн - хомут тяговий 1835. 00.001 в кількості 60 шт; № 216 від 22.12.2018 на суму 396 257,76 грн - п`ятник ЧУ 5.01. 001 в кількості 20 шт.; № 234 від 22.12.2018 на суму 4 394,64 грн - кронштейн 1929 в кількості 10 шт.; № 236 від 27.12.2018 на суму 1 063 812,96 грн - упор передній УП 1 в кількості 60 шт., упор задній УЗ 1 в кількості 60 шт.

Суд вказує про те, що зазначені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму - 3 900 557, 28 грн (разом з ПДВ в розмірі 650 092, 88 грн) та прийняття даного товару відповідачем без зауважень. Тому, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати даного товару.

Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи містяться виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару. Факт виставлення яких відповідачем не заперечується.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями п. 4.2. договору закріплено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи видаткові накладні та відповідно передбачені п. 4.2. строки оплати, суд погоджується з твердженнями позивача, що строк оплати товару за кожною видатковою накладною є:

№ 199 від 18.12.2018 - 02.01.2019;

№ 205 від 20.12.2018 - 08.01.2019;

№ 218 від 21.12.2018 - 09.01.2019;

№ 216 від 22.12.2018 - 10.01.2019;

№ 234 від 22.12.2018 - 10.01.2019;

№ 236 від 27.12.2018 - 14.01.2019.

При тому, наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1557198 від 31.01.2019 підтверджується, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідачем лише часткову було здійснено оплату поставленого товару в сумі 4 394, 64 грн.

Таким чином, з огляду на факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму - 3 900 557, 28 грн (разом з ПДВ в розмірі 650 092, 88 грн) та часткову його оплату відповідачем на суму 4 394, 64 грн, неоплаченим залишається товар на суму 3 896 162, 64 грн.

В матеріалах справи також наявний акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2018 - травень 2019 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Листами від 26.02.2019 за № 28-02 та від 28.05.2019 за № 28-05-19 позивачем були направленні на адресу відповідача претензії про повернення боргу. Докази чого містяться в матеріалах справи.

Так, суд вказує, що під час розгляду справи, відповідачем було здійснено оплату існуючої суми боргу за поставлений товар на суму 3 896 162, 64 грн. Даний факт підтверджується доданими до поданого 08.10.2019 клопотання про закриття провадження у справі, платіжними дорученнями, а саме: № 184 від 25.09.2019 на суму 646 017, 84 грн - згідно рахунку № 218, № 185 від 25.09.2019 на суму 1 591 945, 20 грн - згідно рахунку № 205, № 197 від 25.09.1019 на суму 396 257, 76 грн - згідно рахунку № 216, № 198 від 25.09.2019 на суму 1 063 812, 96 грн - згідно рахунку № 236 та № 203 від 25.09.2019 на суму 198 128, 88 грн- згідно рахунку № 199.

21.10.2019 позивачем було подано заяву в якій вказано, що ним не підтримуються позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 896 162, 64 грн, однак позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 144 012, 40 грн, 3% річних в розмірі 43 769, 49 грн та пені в розмірі 260 344,37 грн, а також понесених судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 3 896 162, 64 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі та враховуючи заяву позивача в якій вказано, що він не підтримує позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 3 896 162, 64 грн.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, про які судом вказувалось вище та погодженні сторонами в пункті 4.2. строки оплати товару, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар з порушенням строків його оплати, що обумовлені умовами договору.

У зв`язку з чим, суд визнає відповідача таким, що порушив зобов`язання обумовлені умовами договору поставки № СВРЗ-03-22-18-205/ю від 11.12.2018 в частині оплати отриманого товару та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а відтак, позивачем за прострочення виконання договірних зобов`язань правомірно відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Що стосується нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені виходячи з означуваних позивачем періодів та сум з яких здійснювалось нарахування:

№ 199 від 18.12.2018 в період з 02.01.2019 по 12.06.2019 з суми 198 128,88 грн становить 15 698, 32 грн

№ 205 від 20.12.2018 в період з 08.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 591 945,20 грн становить 87 863, 44 грн

№ 218 від 21.12.2018 в період з 09.01.2019 по 12.06.2019 з суми 646 017,84 грн становить 48 955, 76 грн

№ 216 від 22.12.2018 в період з 10.01.2019 по 12.06.2019 з суми 396 257,76 грн становить 29 833, 33 грн

№ 236 від 27.12.2018 в період з 14.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 063 812,96 грн становить 77 993, 52 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останні не суперечать положенням договору та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за означувані ним періоди в розмірі 260 344, 37 грн. підлягає задоволенню

Стосовно нарахування позивачем 3% річних виходячи із наступних періодів та сум:

№ 199 від 18.12.2018 в період з 02.01.2019 по 12.06.2019 з суми 198 128,88 грн становить 2 638, 10 грн

№ 205 від 20.12.2018 в період з 08.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 591 945,20 грн становить 14 770, 15 грн

№ 218 від 21.12.2018 в період з 09.01.2019 по 12.06.2019 з суми 646 017,84 грн становить 8 230, 09 грн

№ 216 від 22.12.2018 в період з 10.01.2019 по 12.06.2019 з суми 396 257,76 грн становить 5 015, 65 грн

№ 236 від 27.12.2018 в період з 14.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 063 812,96 грн становить 13 115, 50 грн.

Загальна сума 43 769, 49 грн. та відповідно інфляційні втрати виходячи із наступних періодів та сум:

№ 199 від 18.12.2018 в період з 02.01.2019 по 12.06.2019 з суми 198 128,88 грн становить 8 255, 69 грн

№ 205 від 20.12.2018 в період з 08.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 591 945,20 грн становить 47 999, 59 грн

№ 218 від 21.12.2018 в період з 09.01.2019 по 12.06.2019 з суми 646 017,84 грн становить 26 918, 46 грн

№ 216 від 22.12.2018 в період з 10.01.2019 по 12.06.2019 з суми 396 257,76 грн становить 16 511, 39 грн

№ 236 від 27.12.2018 в період з 14.01.2019 по 12.06.2019 з суми 1 063 812,96 грн становить 13 115, 50 грн

Загальна сума 144 012, 40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці, виходячи із сум боргу в період з 01.02.2019 по 31.05.2019 дійшов висновку, що обґрунтованою сумою, яка підлягає стягненню з відповідача є 114 183, 26 грн. Відтак вимоги в частині стягнення інфляційних втрат відлягають частковому задоволенню.

Разом з тим судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних в означений ним період та виходячи із вказаних сум та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 43 769, 49 грн підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи наявність заяви позивача, в якій він не підтримує позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 896162,24грн. та просить стягнути судові витрати в повному обсязі на підставі п.3 ст.130 ГПК України , суд приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному розмірі в сумі 64 716,90грн.

Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 896 162, 64 грн .

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Пак Груп" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Пак Груп" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 225; ідентифікаційний код: 40988349) пеню в розмірі 260 344 (двісті шістдесят тисяч триста сорок чотири) грн 37 коп., інфляційні втрати в розмірі 114 183 (сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 26 коп., 3% річних в розмірі 43 769 (сорок три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 716 (шістдесят чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн 90 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.11.2019

Суддя Д.О. Баранов