Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/11270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/11270/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Києво - Святошинського виробничого управління житлово - комунального господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Технікс"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 272 220, 84 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Нурищенко С.В.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Києво - Святошинське виробниче управління житлово - комунального господарства (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Технікс" (далі - відповідач) про:

- зобов`язати повернути навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;

- стягнення штрафних санкцій у розмірі 272 220, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором відповідального зберігання № 02-09/16 від 02.12.2016 в частині неповернення майна, яке належить позивачу. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 30.09.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2019 надав для огляду оригінали документів, копії, яких було долучено до позовної заяви.

Судом у судовому засіданні 30.09.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 23.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 23.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 та 30.09.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23.10.2019 судом розглянуто справу суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2016 року між Києво - Святошинським виробничим управлінням житлового комунального господарства (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агат Технікс (далі - зберігач) укладено Договір відповідального зберігання № 02-09/16, згідно змісту якого в порядку і на умовах, визначених Договором поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом всього строку дії Договору майно згідно з додатками (Пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає майно згідно з актом прийому - передачі майна, який є невід`ємною частиною Договору.

Майно зберігається за адресою: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Привокзальна, 3 (Пункт 1.3. Договору).

Ринкова вартість майна переданого на зберігання становить 544 441, 67 грн., а вартість послуг з зберігання за Договором становить 100 гривень в тому числі ПДВ 16, 67 грн. (Пункт 1.4. Договору).

Згідно з пунктом 1.5. Договору майно є власністю поклажодавця та є комунальною власністю.

Як передбачено пунктом 2.1.4. Договору зберігач зобов`язаний повністю або частково повернути майно поклажодавця за першою вимогою останнього. Зберігач повертає майно за адресою поклажодавця згідно з актом прийому - передачі майна, який є невід`ємною частиною Договору. До підписання акту прийому - передачі майна відповідальність за втрачу (нестачу) або пошкодження майна несе зберігач.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Зберігач не має права передавати майно у користування третім особам (пункт 2.3. Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору поклажодавець зобов`язаний після закінчення строку дії Договору прийняти від зберігача майно передане на зберігання.

Як встановлено пунктом 3.3. Договору поклажодавець має право у будь - який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Пунктом 4.6. Договору сторони передбачили, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимого, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві пеню у розмірі 5% від ринкової вартості майна за кожний день затримки.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 02 липня 2019 року (пункт 6.2. Договору). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

15.12.2016 року на виконання умов Договору сторонами підписано акт прийому - передачі про те, що поклажодавець передав, а зберігач прийняв повністю технічно справний:

навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, один в повному комплекті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2013, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

Листом № 37-18 від 17.07.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою невідкладно повернути на територію виробничої бази Києво - Святошинського виробничого управління житлово - комунального господарства за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Матросова, 11 навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F.

Лист № 37-18 від 17.07.2018 був надісланий на адресу відповідача: АДРЕСА_1.

В подальшому, 07.07.2019 листом № 36-19 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою невідкладно повернути на територію виробничої бази Києво - Святошинського виробничого управління житлово - комунального господарства за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Матросова, 11 навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F.

Лист № 36-19 від 07.07.2019, який надсилався відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, з штрикодовим ідентифікатором № 0815300466935 був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання .

Позивач втретє звернувся до відповідача з листом - вимогою № 37-19 від 01.08.2019 про повернення навантажувача фронтального марки XCMGLW500F.

Оскільки, дані вимоги були залишені з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про зобов`язання повернути навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 та стягнення штрафних санкцій у розмірі 272 220, 84 грн. на підставі пункту 4.6. Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, на підставі Договору № 8-Х від 27.12.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю КАМРАДА (постачальник) та Києво - Святошинським виробничим управління житлово - комунального господарства (покупець), Товариство з обмеженою відповідальністю КАМРАДА поставило фронтальний навантажувач марки XCMGLW500F у кількості - 1 шт. Києво - Святошинському виробничому управлінню житлово - комунального господарства, що підтверджується видатковою накладною № 143 від 30.12.2013 року.

В подальшому, за актом приймання-передачі від 15.12.2016 до Договору відповідального зберігання № 02-09/16 від 02.12.2016 поклажодавець передав, а зберігач прийняв повністю технічно справний: навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, один в повному комплекті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік виписку 2013, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

З матеріалів справи вбачається, що листами № 37-18 від 17.07.2018, № 36-19 від 07.07.2019 та № 37-19 від 01.08.2019 позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення майна зі зберігання, проте, останні були залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення зі зберігання майна навантажувача фронтального марки XCMGLW500F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , не спростовано заявлених позовних вимог в цій частині та не надано доказів відсутності у останнього обов`язку повернути прийняте на зберігання майно, суд приходить до висновку, що факт неповернення відповідачем майна позивача належним чином доведений, документально підтверджений та строк повернення, у відповідності до умов Договору та ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання повернути навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 272 220, 84 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Так, за порушення умов договору позивачем було нараховано пеню у розмірі 272 220, 84 грн. за період з 06.08.2019 по 16.08.2019 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимого, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві пеню у розмірі 5% від ринкової вартості майна за кожний день затримки.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій у сумі 272 220, 84 грн. встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та умовам договору, а відтак, вимога про стягнення з відповідача пені у вищевказаному розмірі підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань щодо повернення майна, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Києво - Святошинського виробничого управління житлово - комунального господарства в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Києво - Святошинського виробничого управління житлово - комунального господарства задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат Технікс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 15-А, кв. 46; код ЄДРПОУ 38882346) повернути Києво - Святошинському виробничому управлінню житлово - комунальному господарству (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Матросова, буд. 11; код ЄДРПОУ 03346584) навантажувач фронтальний марки XCMGLW500F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Технікс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 15-А, кв. 46; код ЄДРПОУ 38882346) на користь Києво Святошинського виробничого управлінню житлово - комунального господарства (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Матросова, буд. 11; код ЄДРПОУ 03346584) штрафні санкції у розмірі 272 220 (двісті сімдесят дві тисячі двісті двадцять) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 004 (шість тисяч чотири) грн. 31 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.11.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова