Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/10779/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/10779/19

За позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Чернобай С.С. (представник за довіреністю);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 05.11.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 19.11.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

09 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач) надійшла позовна заява № 2302-вих-3725 від 07.08.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" (відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 1 548 074,10 грн. (один мільйон п`ятсот сорок вісім тисяч сімдесят чотири гривні 10 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2006 року між сторонами було укладено договір оренди № Г-4145-6, на підставі якого відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5. За доводами позивача, відповідач всупереч припиненню договірних відносин між сторонами, не повернув власнику об`єкт оренди та продовжує безпідставно користуватись часткою комунальної власності у спільному майні. Враховуючи ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача неустойку за час прострочення повернення приміщення в період з 01.07.2017 року по 24.06.2019 року у розмірі 1 548 074,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 року у справі № 910/10779/19 позовну заяву № 2302-вих-3725 від 07.08.2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за адресою: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050210700 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 року у справі № 910/10779/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 19.08.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 27.08.2019 року (включно).

27 серпня 2019 року через відділ діловодства суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшли пояснення б/н від 22.08.2019 року на виконання ухвали суду від 14.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10779/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 року підготовче засідання відкладено на 15.10.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 15.10.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10779/19 до судового розгляду по суті на 05.11.2019 року.

В судовому засіданні 05.11.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2019 року не з`явився.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Так, ухвали суду про відкриття провадження у даній справі від 28.08.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 24.09.2019 року та ухвалу від 15.10.2019 року було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" за адресою: 01014, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 03.09.2019 року, 01.10.2019 року та 23.10.2019 року з відмітками у довідках відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах "не знайдено" - 31.08.2019 року, відсутня адреса одержувача - 26.09.2019 року та 18.10.2019 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвал суду від 28.08.2019 року, 24.09.2019 року та від 15.10.2019 року у справі № 910/10779/19 є 31.08.2019 року, 26.09.2019 року та 18.10.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 року між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (надалі - орендодавець), функції та повноваження якого у сфері управління майном територіальної громади м. Львова здійснює Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лев" (надалі - орендар, відповідач) укладено договір оренди № Г4145-6 від (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі наказу управління комунального майна від 21 лютого 2006 р. за № 9-А передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛМКП "Айсберг", надалі балансоутримувач. Об`єктом оренди є нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, загальною площею 150,50 м2. Вартість об`єкта оренди визначена станом на 1 листопада 2005 року становить 207 670,00 грн. відповідно до звіту про експертну оцінку, затверджену наказом від 15.12.2005 р. за № 731-с.

За умовами п. 3.5. договору, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

В п. 4.1. договору визначено, що термін договору оренди визначений з 06 березня 2006 року до 05 березня 2007 року.

Відповідно до п. 5.1. договору, розмір місячної орендної плати за об`єкт оренди визначається згідно з рішенням конкурсної комісії (протокол № 2 від 20.02.2006 року) і складає 18 640,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди на момент укладення договору.

На виконання умов договору оренди № Г-4145-6 від 06.03.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі № 02 від 10.03.2006 року (копія міститься в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лев" договір оренди № Г-4145-6 від 06.03.2006 року припинив свою дію з 06.03.2007 року, факт припинення дії договору встановлений рішенням Господарського суду Львівської області суду у справі № 31/45 (31/59) (19/398) від 20.08.2010 року. Втім, відповідач всупереч припиненню договірних відносин між сторонами, не повернув власнику об`єкт оренди та продовжує безпідставно користуватись часткою комунальної власності у спільному майні, у зв`язку з чим, позивач, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача неустойку за час прострочення повернення приміщення за період з 01.07.2017 року по 24.06.2019 року у розмірі 1 548 074,10 грн.

Позивач вказує, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року у справі № 5015/5438/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" право власності на 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 м2, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, які створені внаслідок виконання ТОВ "Інтер-Лев" реконструкції приміщень з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX, переданих останньому за договором оренди № Г-4145-6 від 06.03.2006 року.

Також позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у справі № 914/947/13, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року та Вищого господарського суду України від 30.10.2013 року, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лев" право власності на 71/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 м2, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, які були створені внаслідок виконання ТОВ "Інтер Лев" реконструкції приміщень з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX, переданих останньому за договором оренди №Г-4145-6 від 06.03.2006 року.

Отже, з урахуванням вищезазначених судових рішень, з 24.10.2012 року у комунальній власності залишалося 328/1000 нежитлових приміщень по вул. Краківській, 5 у м. Львові, що перебували в оренді у відповідача, а з 19.08.2013 року - 257/1000. Вказана частка комунального майна перебуває у користуванні відповідача, дії щодо його повернення орендодавцю відповідачем не вчиняються.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/14132/16 позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради неустойку у розмірі 2 170 882,59 грн., яка була нарахована за період з 02.01.2012 року по 31.05.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 року у справі № 910/17025/17 позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради неустойку у розмірі 684 192,15 грн., яка була нарахована за період з 01.06.2016 року по 30.06.2017 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 року у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи наведену норму ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що встановлені у вищезазначених судових рішеннях факти мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує позивач, даний позов заявляється з аналогічних підстав, але його предметом є стягнення неустойки у розмірі 1 548 074,10 грн. за наступний період, а саме: з 01.07.2017 року по 24.06.2019 року, оскільки відповідач раніше орендоване майно не та продовжує безпідставно ним користуватись.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В п.п. 9.1., 9.3. договору визначено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. договору.

Згідно з п. 9.5. договору, об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

За приписом частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

З огляду на положення п. 9.3. договору, об`єкт оренди повинен був бути повернутий орендодавцю до 21.03.2007 року (включно).

Судом встановлено, що після припинення договору оренди № Г-4145-6 від 06.03.2006 року відповідач об`єкт оренди за актом приймання-передачі не повернув, тому позивачем відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 1 548 074,10 грн. за період з 01.07.2017 року по 24.06.2019 року.

Перевіривши розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він проведений відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 01.07.2017 року по 24.06.2019 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 1 548 074,10 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 23 221,12 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лев" (ідентифікаційний код 19165376, адреса: 01014, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625, адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15) грошові кошти: неустойки - 1 548 074,10 грн. (один мільйон п`ятсот сорок вісім тисяч сімдесят чотири гривні 10 копійок) та судовий збір - 23 221,11 грн. (двадцять три тисячі двісті двадцять одна гривня 11 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.11.2019р.

Суддя О.В. Котков