Рішення

від 06.11.2019 по справі 910/11179/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/11179/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реверс ЛТД

до Комунального підприємства Київтранспарксервіс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Київська міська рада

про визнання договору діючим та продовженим,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Половінкін О.В.,

від третьої особи: Кравець В.В. ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реверс ЛТД (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київтранспарксервіс (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київська міська рада (надалі - третя особа) про визнання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-02/03 від 01 березня 2017 року - діючим та продовженим до 30 червня 2020 року.

Позовні вимоги, з посиланням на 525, 526, 626, 629 ЦК України, ст.188 ГК України, обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 01.03.2017 було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-02/03, умови якого виконуються ним і на даний час. Однак у травні 2019 року із мережі Інтернет, йому стало відомо про рішення Київської міської ради від 05 березня 2019 року №184/6840 Про вдосконалення систем організації паркувального простору в місті Києві відповідно до якого відповідачем в порушення умов договору та в період його дії було розміщено оголошення про проведення продажу через систему Prozorro і виставлено об`єкт, який є предметом договору, на електронні торги та здійснено продаж прав на його експлуатацію. Позивач зазначає, що відповідач не попереджав його про намір припинити термін дії договору і не доводив до його відома інші обставини відповідно до яких продовження терміну дії договору стає неможливим, а тому вважає, що на підставі пункту 6.3 зазначеного договору його термін дії продовжено до 30.06.2020, а отже всі дії відповідача, що спрямовані на укладення нових договорів щодо визначеного предметом договору об`єкту є неправомірними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

09.09.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11179/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2019.

13.09.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 вище вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково та до вирішення спору у справі № 910/11179/19 по суті та набрання рішенням законної сили вжито заходів до забезпечення позову шляхом: заборони відповідачу - Комунальному підприємству Київтранспарксервіс підписувати (укладати) Договір з переможцем проведеного електронного аукціону на право експлуатації майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Деснянський р-н, вулиця Бальзака, 63-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

02.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній посилається на те, що 08.05.2019 листом №053/05-1592 позивача, відповідно до п.6.3 договору № ДНП-2017-02/03, було повідомлено про намір припинити його дію у визначений строк, а саме 30.06.2019 та не здійснювати його автоматичне продовження, листом від 06.06.2019 №053/05-1960 позивача повторно було повідомлено про припинення дії договору та про зобов`язання звільнити фіксовані місця для паркування, а тому вказаний договір припинив свою дію 30.06.2019 та автоматично не продовжувався, у зв`язку з чим вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

07.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення на предмет спору, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, оскільки останнього листом №053/05-1592 від 08.05.2019 було повідомлено про намір припинити дію договору №ДНП-2017-02/03, а тому строк його дії автоматично не продовжувався, у задоволені позову просив відмовити.

15.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з позицією відповідача та наполягає, на тому, що відповідачем не було повідомлено належним чином про припинення дії договору №ДНП-2017-02/03.

У підготовче засідання 08.10.2019 з`явилися представники сторін. У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши клопотання представника позивача, врахувавши позицію сторін, відклав підготовче засідання на 15.10.2019.

15.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що відповідачем не надано належних доказів щодо направлення на його адресу повідомлення про припинення дії договору №ДНП-2017-02/03.

Засідання призначене на 15.10.2019 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 підготовче засідання призначено на 05.11.2019.

У підготовче засідання 05.11.2019 з`явилися представники учасників справи, повідомили про відсутність будь-яких клопотань та заяв, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням від сторін, суд, протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в той же день.

Представник позивача заявив клопотання по відкладення судового засідання на наступний день, оскільки директор ТОВ Реверс ЛТД особисто хоче бути присутнім у судовому засіданні та надати пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою 05.11.2019 судом було задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 06.11.2019.

У судовому засіданні 06.11.2019 представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували, в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судове не з`явився, через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізнішу дату, оскільки директор ТОВ Реверс ЛТД 06.11.2019 буде перебувати у відрядженні на підтвердження чого надав копію наказу від 04.11.2019.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що на їх думку, позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Суд розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку представників учасників справи, приходить до висновку, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки наказ наданий в обґрунтування поважності причини неприбуття в судове засідання 06.11.2019 стосовно відрядження директора датований 04.11.2019, тобто представнику позивача 05.11.2019 повинно було відомо про його існування, однак у судовому засіданні 05.11.2019, при визначенні дати наступного судового засідання, представник позивача не заперечував щодо визначення саме дати - 06.11.2019, що підтверджується технічним записом судового засідання 05.11.2019 та розпискою про відкладення судового засідання в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка позивача та його представника, які є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 06.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між відповідачем (сторона - 1) та позивачем (сторона - 2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-02/03 (надалі - договір), предметом якого відповідно до п.1.1 є надання стороною - 1 стороні 2 за плату права на організацію та експлуатацію 100 місць платного паркування транспортних засобів, а також 11 спеціальних місць для безоплатного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Деснянський район, вулиця Бальзака, 63-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування міста Києва та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їх автотранспорту.

За умовами п. 1.4 договору Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання договору.

Згідно з п. 1.5 права на експлуатацію Фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими стороні-1 з експлуатації через 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2017 (п.6.1 договору).

28.12.2018 додатковою угодою №3 до договору №ДНП-2017-02/03 продовжено строк дії договору до 31.03.2019, додатковою угодою №4 від 22.03.2019 строк дії договору продовжено до 30.06.2019.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір його дія автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.

08.05.2019 відповідачем на адресу позивача направлено лист №053/05-1592, в якому останньому було повідомлено про намір припинити дію договору № ДНП-2017-02/03 у визначений строк, а саме 30.06.2019 та не здійснювати його автоматичне продовження, вказаний лист направлено за юридичною адресою позивача зазначеною у договорі, а саме: 04116, місто Київ, вулиця Ванди Василевської (Богдана Гаврилишина), будинок 27/29, що підтверджується списком №21 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку Київ-73 та фіскальним чеком (а.с. 124-126).

Відповідно до п. 8.4 договору усе листування між сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними у цьому договорі. Повернення стороні поштового відправлення, яке направлялось іншій стороні цього договору, із відміткою про відсутність адресата за вказаною в цьому договорі адресою (або адресою, вказаною в письмовому повідомленні про зміну адреси для надсилання кореспонденції, яке було отримано стороною до відправлення поштового відправлення), або з відміткою про неявку представника сторони до відділення поштового зв`язку за адресованим йому поштовим відправленням, вважається належним повідомленням іншої сторони про обставини, які містились у письмовому повідомленні, що містилось у поштовому відправленні, яке повернулось.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №ДНП-2017-02/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.03.2017 є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП "Київтранспарксервіс" як виконавцем певних дій (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів) за плату, відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі № 910/20720/16.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Так, у пункті 6.1 договору сторони погодили строк його дії, а саме до 31.12.2017, який в подальшому було продовжено додатковими угодами № 3, 4 до 30.06.2019.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір його дія автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою погодили, як і можливість автоматично продовження договору, так і право письмового попередження про намір припинити його дію.

Судом встановлено, що 08.05.2019 відповідачем на адресу позивача направлено лист №053/05-1592, в якому останньому було повідомлено про намір припинити дію договору № ДНП-2017-02/03 у визначений строк, а саме 30.06.2019 та не здійснювати його автоматичне продовження. Вказаний лист направлено за юридичною адресою позивача зазначеною у договорі, а саме: 04116, місто Київ, вулиця Ванди Василевської (Богдана Гаврилишина), будинок 27/29, що підтверджується списком №21 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку Київ-73 та фіскальним чеком.

Відповідач, у відповіді на відзив, посилається на те, що список №21 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку Київ-73 не є належним доказом та не може доводи факт повідомлення його відповідачем про намір не продовжувати договір, оскільки належним доказом направлення листа є оригінал опису вкладення в поштовий конверт, з підписом працівника поштового зв`язку з відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з зазначенням адреси і найменування адресанта.

Суд відхиляє дані твердження позивача виходячи з наступного.

Як зазначено у частині восьмій Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Частиною 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Із системного аналізу зазначених норм Правил, суд робить висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Враховуючи, що з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю, суд робить висновок про необґрунтованість посилань позивача щодо необхідності наявності оригіналу опису вкладення з підписом працівника поштового зв`язку.

Відповідно до частини 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України Про поштовий зв`язок від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Таким чином, належним доказом надіслання рекомендованого листа є квитанція або касовий чек в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають услуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати касаційного адміністративного суду в Постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17.

Також, згідно частиною 66 Правил у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку.

Відповідно до частини 68 Правил про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один рахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Отже, суд приходить до висновку, що список №21 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку Київ-73 та фіскальний чек від 08.05.2019 є належним та допустимим доказом направлення на адресу позивача листа №053/05-1592 від 08.05.2019.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 Про вдосконалення системи організації паркувального простору в місті Києві після 3 (трьох) місяців з дня прийняття цього рішення розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у місті Києві, що відносяться до сфери управління КП Київтранспарксервіс , відповідно до рішень Київської міської ради, виключно у системі електронних продажів РroZоrrо.продажі.

Згідно п. 1.4-1.5 рішення дія пункту 1.3 цього рішення не поширюється на укладені відповідно до чинного законодавства договори з будь-якими третіми особами щодо паркувальних майданчиків, визначених в таблиці 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві . Такі договори є чинними до закінчення строку їх дії, на який вони укладені, та не підлягають поновленню.

Після закінчення строку дії договорів, зазначених у пункті 1.4 цього рішення, права на відповідні паркувальні майданчики мають бути реалізовані у відповідності до пункту 1.1 цього рішення.

Так у позові, позивач зазначає, що в травні 2019 року, із мережі Інтернет, йому стало відомо про рішення Київської міської ради від 05 березня 2019 року №184/6840 Про вдосконалення систем організації паркувального простору в місті Києві .

Наведене свідчить про те, що позивачу в травні 2019 року було відомо, що відповідач немає наміру продовжувати строк дії договору №ДНП-2017-02/03.

У відповідності до рішення №184/6840 КП Київтранспарксервіс оголошено про проведення конкурсу UA-PS-2019-06-26-000014-2 з продажу через систему Prozorro.продажі права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м . Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 63-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони висування м. Києва, що включає 100 (сто) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

За результатами електронних торгів 03.07.2019 визначено переможця аукціону UA-PS- 2019-06-26-000014-2, а саме позивача - ТОВ Реверс ЛТД , з ціновою пропозицією розмірі 10 (десять) грн 20 коп за 1 (одне) машиномісце за 1 (один) день експлуатації.

Листом від 02.07.2019 №30 ТОВ Реверс ЛТД повідомило, що підтверджує свою цінову пропозицію, яка в подальшому є основою для складання договору, у розмірі 10 (десять) грн 20 коп. за 1 (одне) машиномісце за 1 (один) день експлуатації, а також, що приймає умови проекту договору (згідно із Додатком № 3 до оголошення про проведення продажу через систему Prozorro. продажі).

Згідно п. 7.29 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro.продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права переможець електронного аукціону зобов`язаний:

- документально підтвердити свою відповідність вимогам організатора до покупця/орендаря майна (активів)/набувача права (у разі, якщо такі вимоги ставилися організатором до покупця/орендаря майна (активів)/набувача права). Організатор не має права ставити додаткові вимоги/витребовувати додаткові документи у переможця електронного аукціону, окрім тих, що вказані у оголошенні щодо продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права;

- підписати протокол електронного аукціону протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, вступного за днем його формування в ЦБД та надати його оператору, через електронний майданчик якого ним було подано цінову пропозицію;

- укласти договір купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право) організатором протягом 18 (вісімнадцяти) робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу електронного аукціону та провести розрахунки з організатором відповідно до умов договору.

03.07.2019 з боку КП Київтранспарксервіс та підписано з боку ТОВ Реверс ЛТД протокол електронного аукціону UA- І-2019-06-26-000014-2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приймаючи участь в торгах та підписуючи протокол електронного аукціону UA-PS-2019-06-26-000014-2, позивач мав намір укласти новий договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування в зв`язку з припиненням дії договору №ДНП-2017-02/03.

Проте, у встановлений строк позивачем з відповідачем вищевказаний договір укладено не було. Про причини неукладення нового договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування ні позивач, ні відповідач суд не повідомили.

Отже, твердження позивача, що відповідач не попереджав його про намір не продовжувати термін дії договору та не доводив до його відома інші обставини, відповідно до яких автоматичне продовження договору стає не можливим та він має усі законні підстави користуватися правами, що надані йому договором в термін до 30.06.2020, спростовуються вищевикладеним і тому є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем дотриманий порядок припинення договору №ДНП-2017-02/03, визначений пунктом 6.3, в зв`язку з чим договір припинив свою дію 30.06.2019 та суд не знаходить підстав для визнання його діючим та продовженим до 30.06.2020.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним виконуються вимоги договору на момент пред`явлення позову, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, що підписаний сторонами 19.07.2019, оскільки відповідно до зазначеного акту та копії платіжного доручення, наданого позивачем до позову, №141 від 15.07.2019, останній здійснював оплату саме за червень 2019, тобто в межах строку дії договору №ДНП-2017-02/03 та відповідно його умов.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов ТОВ Реверс ЛТД задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову по справі № 910/11179/19, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/11179/19.

Суд зазначає, що згідно із ч. 10 ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 145, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/11179/19.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 19.11.2019.

Суддя Я.А.Карабань