Рішення

від 18.11.2019 по справі 911/2271/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2271/19

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка вул. Соборна, буд. 67, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 27-Б, код ЄДРПОУ 22015203)

про стягнення 9326,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №15189вих-19 від 10.09.2019 Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" про стягнення 9326,00 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 14.10.2019; відповідачу - заперечень до 19.10.2019.

07.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора права на звернення до суду з даним позовом.

11.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 15.11.2017 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки Камаз, державний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні відповідача на праві оренди відповідно до договору оренди № КМУ-12/87 від 21.05.2012;

- за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0008607 від 15.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0023607 від 15.11.2017, якими зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень навантаження на здвоєну вісь;

- зважаючи на це, уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснено розрахунок суми, яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 299,70 євро (9326,00 грн, станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України). Та направлено відповідачу відповідний лист.

- у зв`язку з несплатою відповідачем вказаної суми, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 15.11.2017 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки Камаз, державний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні відповідача на праві оренди відповідно до договору оренди № КМУ-12/87 від 21.05.2012.

Вказана перевірка здійснювалась згідно наказу Держаної служби України з безпеки на транспорті № 1077 від 09.11.2017 на проведення рейдової перевірки.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0008607 від 15.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0023607 від 15.11.2017, якими зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень навантаження на здвоєну вісь - 19 т (нормативно допустиме - 16 т). Під час перевірки був присутній водій ОСОБА_1 .

Зважаючи на це, уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснено розрахунок суми, яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 299,70 євро (9326,00 грн, станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України). Розрахунок здійснено у відповідності до вимог Порядку

здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

Відомостей щодо сплати відповідачем вказаної суми до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області не надходило.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, 4. державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11т (для автобусів, тролейбусів- 11,5т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Підпунктом 5 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207, передбачено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до п. 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема, для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

На підтвердження факту приналежності автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" та факту здійснення перевезення вказаною юридичною особою суду надано копію договору оренди № КМУ-12/87 від 21.05.2012 та товарно-транспортної накладної № 1511 від 15.11.2017.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

У зв`язку з наведеним, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 12.06.2018 .

Згідно з п.п. 26, 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За таких обставин визначена плата за проїзд, неоскаржена та несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Зобов`язанням відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області звернулось до відповідача з листом № 33/2144-17 від 27.12.2017 (докази надсилання містяться в матеріалах справи) в якому просило сплатити нараховану оплату та повідомило реквізити для сплати.

Відповідачем зобов`язання з оплати плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 299,70 євро (9326,00 грн, станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України) не виконано, докази оплати до матеріалів справи не надані.

Відповідно до п. 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що жодних вагових обмежень не перевищував; прокурором не подано доказів проходження метрологічної повірки обладнанням, за допомогою якого здійснювалось зважування; в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю на зазначений час проведення габаритно-вагового контролю, найменування обладнання, яким воно здійснювалось; прокурором не надано копій експлуатаційних документів з відбитком повірочного тавра забору вимірювальної техніки та/або свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного. Щодо тверджень відповідача про те, що прокурором не надано копій експлуатаційних документів з відбитком повірочного тавра забору вимірювальної техніки та/або свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, то суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості подати відповідне клопотання про витребування таких доказів, у випадку, якщо, на його думку, мають важливе значення для розгляду справи по суті. Водночас, відповідач таким правом не скористався. Щодо того, що прокурором не подано доказів проходження метрологічної повірки обладнанням, за допомогою якого здійснювалось зважування, то в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю зазначено, що останнє здійснено в пересувному пункті ГВК 271 км+330 м а/д М-06 Київ - Чоп, та надано сертифікат про відповідність пересувного пункту габаритно-вагового контролю. Суд зазначає, що дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області відповідачем в установленому порядку не оскаржені, про незгоду з даними зважування у акті та довідці не зазначено, тож заперечення останнього судом не приймаються.

Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростованою вимогу прокурора про стягнення з відповідача 9326,00 грн плати за проїзд автомобільними дорогами.

Щодо права прокурора на звернення до суду з даним позовом та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора права на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; 27) здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

Разом з тим, нормами чинного законодавства України, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовними заявами.

Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області звернулось до Першого заступника прокурора міста Києва з листом №33/394-18 від 04.04.2018 з проханням вжити заходів щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами, позаяк в добровільному порядку відповідачем вказана сума не сплачена.

Вказане є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Частиною ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовними заявами, тому прокурором подано дану позовну заяву як позивачем. Прокурором вживаються заходи представницького характеру у зв`язку з тим, що інтереси держави порушенні через не надходження коштів до Державного бюджету як плати за проїзд, яку має сплатити порушник. Таким чином, інтереси держави порушені у зв`язку з не надходженням зазначених коштів до Державного бюджету України. Необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки в результаті не сплати відповідачем плати за проїзд, порушуються економічні інтереси держави.

Верховний Суд у своїй постанові у справі № 820/1203/17 від 06.06.2018 вказав, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежується лише нарахуванням такої плати .

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналіз ст. 19 Конституції України, ст.ст. 21, 50 КАС України та суб`єктний склад сторін свідчить про те, що спори до фізичних або юридичних осіб про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування підлягають розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки вони не стосуються захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з відшкодуванням державі матеріальних збитків внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування при проїзді великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів з перевищенням допустимих вагових нормативів. З огляду на суб`єктний склад учасників цього спору (стягнення плати за проїзд із суб`єкта господарювання) ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованим звернення прокурора до суду з даним позовом, позаяк повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежується лише нарахуванням такої плати, як то зазначено Верховним Судом в Постанові № 820/1203/17 від 06.06.2018.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 27-Б, код ЄДРПОУ 22015203) до Державного бюджету України (отримувач УК у м. Рівному/м. Рівне/22160100, р/р 31218216700002, банк ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38012714) плату за проїзд у сумі 9326,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 27-Б, код ЄДРПОУ 22015203) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз