Рішення

від 19.11.2019 по справі 913/595/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 913/595/19

Провадження №7/913/595/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №913/595/19

за позовом Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 59, ідентифікаційний код 40194452)

до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація (93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 33, офіс 2, ідентифікаційний код 01975442),

Управління власності Лисичанської міської ради (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 31, ідентифікаційний код 33537796),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 5, ідентифікаційний код 40045927)

про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно,

Уучасники справи згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація та Управління власності Лисичанської міської ради, в якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу від 22.05.2007, реєстровий номер №1234, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського округу Поджарою Л.П.;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.07.2007, реєстраційний №354, видане Управлінням власності Лисичанської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: 93109, Луганська АДРЕСА_1 , м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3, реєстраційний номер майна - 12697248, номер запису: 1023, в книзі: 27, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 31.08.2007, дата внесення запису: 31.08.2007, власник: Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація , форма власності - комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: договір купівлі-продажу, реєстр №1234, 22.05.2007, приватний нотаріус по Лисичанському міському нотаріальному округу; акт приймання-передачі - 20.07.2007, свідоцтво про право власності, реєстраційний №354, 20.07.2007, Управління власності Лисичанської міської ради;

- визнати за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (код ЄРПОУ 24046449) право власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: 93109, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень статуту Комунального підприємства Луганська обласна Фармація , підприємство відповідача є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління, яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений на те орган.

Також, пунктом 5.2. статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

В той же час, позивачем зазначено, що враховуючи приписи норм ст. 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 78 ГК України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство), тому власниками майна комунальних унітарних підприємств є відповідні територіальні громади сіл, селищ, міст та областей, а не самі комунальні унітарні підприємства, а функції управління цим майном покладаються на відповідні ради.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/595/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.11.2019 року о 10 годині 00 хвилин, в яке викликано представників учасників справи.

Крім цього, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація Північ .

13.11.2019 року представник відповідача-1 звернувся до суду з заявою про визнання позовних вимог у справі № 913/595/19, в якій зазначив, що ознайомившись з позовною заявою та додатками до неї, дослідивши обставини у справі, наведені позивачем, вивчивши та проаналізувавши докази, які додаються до позовної заяви, керуючись статтею 191 ГПК України, він визнає позовні вимоги Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації у справі № 913/595/19 обгрунтованими та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Розгляд даної справи просить провести за відсутності представників підприємства.

Крім цього, 19.11.2019 року від представника відповідача-2 через канцелярію господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких не заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про відсутність заперечень щодо обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Також, представник відповідача-2 просить розглянути справу за відсутності представника управління.

Згідно приписів ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Проаналізувавши зміст і суть поданих представниками відповідачів заяв та взявши до уваги положення ст. 191 ГПК України, суд відзначає, що вони дійсно за своєю суттю та змістом є заявами про визнання позову відповідачами.

За положеннями ч. 4 вказаної статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, 11.11.2019 року від представника третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких повідомлено про відсутність заперечень щодо обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, правових підстав позову та вказано, що КП"Луганська обласна "Фармація Північ" не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін по справі та, враховуючи визнання позову відповідачами, приходить до висновку про необхідність ухвалення рішення суду за результатами підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 31 ЗУ Про власність від 07.02.1991 року № 697-ХІІ встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року № 534-XII Про порядок введення в дію Закону Української РСР Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування , від 26.03.1991 року № 885-XII Про введення в дію Закону Української РСР Про власність , Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 року № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) (далі - постанова КМУ № 311).

Відповідно до постанови КМУ №311 облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів повинно було бути здійснене розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя (п. 3 постанови КМУ № 311).

На виконання вимог постанови КМУ №311 виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів було прийняте рішення від 29.02.1992 № 56 Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування (далі - рішення № 56).

Відповідно до вказаного рішення та згідно з Переліком державного майна, що приймається у комунальну власність обласної ради народних депутатів (додаток № 1 до рішення № 56), до комунальної власності обласної ради народних депутатів було передано Обласне виробниче об`єднання "Фармація", правонаступником якого є Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація , а також аптеки обласного виробничого об`єднання Фармація у кількості 376 одиниць.

Відповідно до додатку № 2 до рішення № 56, а саме: до Переліку державного майна, що передається до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів, до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів було передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів (крім майнових вбудовано-прибудованих комплексів та інших приміщень, що відносяться до обласної комунальної власності, строком на 1992-1993 роки).

На підставі розпорядження Представника Президента України від 21.10.1992 року № 336 Про створення підприємств обласної комунальної власності на базі Виробничого об`єднання Фармація було створено Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство Фармація , яке зареєстроване рішенням міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 року № 293 Про реєстрацію Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства Фармація . Протоколом міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 року № 42 затверджено Статут Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства Фармація . Згідно додатку № 1 до Статуту, визначено перелік структурних підрозділів, один з яких - Центральна міська аптека № 43, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Гарибальді, 46. До складу Центральної міської аптеки № 43 входило 13 структурних підрозділів, зокрема, аптека №186, яка розташована за адресою: м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3, що підтверджується Положенням про Центральну міську аптеку № 43, зареєстрованим на підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради народних депутатів від 17.09.1993 року № 373 та затвердженим генеральним директором Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства Фармація .

В подальшому рішенням Луганської обласної ради від 20.02.1998 року № 22/5 Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, якими управляє обласна рада затверджений перелік об`єктів комунальної власності області, у відповідності з яким до обласної комунальної власності було віднесено Обласне виробниче об`єднання Фармація та структурні підрозділи, зокрема, Лисичанську центральну міську аптеку № 43.

Рішенням Луганської обласної ради від 18.12.2003 року № 11/31 Про делегування деяких повноважень з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради делеговано керівникам підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області повноваження щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Департаментом комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, який створений на підставі розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 11.11.2015 року № 551 Про внесення змін до структури та численності структурних підрозділів облдержадміністрації , під час проведення контролю за державною реєстрацією правочинів нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, встановлено, що нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: 93109, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3, належить на праві власності Комунальному підприємству Луганська обласна Фармація на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу 22.05.2007 року за реєстраційним № 1234, яке було зареєстроване Лисичанським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.08.2007 року № 15776281.

За умовами договору купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу, укладеного 22.05.2007 року між Управлінням власності Лисичанської міської ради та Комунальним підприємством Луганська обласна Фармація , Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація прийняло у власність окреме індивідуально визначене майно - нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: 93109, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3.

Договір посвідчено 22.05.2007 року приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу Поджарою Л.П., реєстраційний № 1234 та в Державний реєстр правочинів внесено запис, що набувачем майна за договором є відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 22.05.2007 року № 4015517.

Відповідачем-2 - Управлінням власності Лисичанської міської ради відповідачу-1 видано свідоцтво від 20.07.2007 року, реєстраційний № 354 про право власності на нежитлове вбудоване приміщення літера А1Н,а , яке знаходиться за адресою: 93109, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.10.2019 року №185644721, підставою виникнення права власності на вказану будівлю за Комунальним підприємством Луганська обласна Фармація є договір купівлі-продажу, який посвідчений 22.05.2007 року приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу, реєстраційний № 1234.

На даний час будівля, що розташована за вказаною адресою відповідно до розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника військово-цивільної адміністрації від 16.05.2016 року № 272 перебуває на балансі третьої особи - Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ , яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано шляхом виділу 02.10.2015 року, номер запису - 13831360000003928.

Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація згідно п. 1.2 Статуту є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган. Згідно п. 1.4 Статуту, засновником підприємства є Луганська обласна рада. В пункті 5.2 Статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. З положень Статуту Комунального підприємства Луганська обласна Фармація прямо витікають правові норми, які визначають право власності на об`єкти нерухомого майна за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області.

Оскільки Управління власності Лисичанської міської ради не мало права здійснювати відчуження майна на користь Комунального підприємства Луганська обласна Фармація , а Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація , в свою чергу, не є законним власником на даний час, а майно є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, визнати недійсним свідоцтво про право власності, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнати за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради право власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: 93109, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Ульянових, 3.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Комунальну власність, як вид державної власності, було визначено ст. 31 ЗУ Про власність , який був прийнятий 26.03.1991 року та почав діяти з 15.04.1991 року.

Спірний об`єкт нерухомості будувався до 1991 року і належав до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Як чинним ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , так і законодавством, яке було чинним на час виникнення правових конструкцій права комунальної власності в Україні, суб`єктів та об`єктів цього права, передбачались правові підстави набуття права комунальної власності відповідними суб`єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Розділу І Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою КМУ № 311, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, підлягали передачі до комунальної власності областей.

Відповідно до п. 3 постанови КМУ № 311, розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Ані Конституцією України, ані ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , ані будь-якими іншими законодавчими актами не передбачено право міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об`єктів загальнодержавної власності у комунальну власність.

В порушення постанови КМУ № 311 та рішення № 56, прийнятого на виконання вказаної постанови, спірне майно не було передане до обласної комунальної власності.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.

Пунктом 1 вказаного наказу встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, визначені ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульований ч. 1 ст. 15 Закону № 1952, яка передбачає, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав, а також видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; 6)реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (за змістом пунктів 6.1, 6.2 зазначеного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осі. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Оскільки Луганська обласна рада набула право власності на спірний об`єкт нерухомого майна 29.02.1992 року, суд при вирішенні цього спору керується ст. 90 ЦК УРСР (ст. 34 ЗУ Про власність ), яка була чинною на вказану дату та згідно якої земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки у користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Таким чином, Луганська обласна рада станом на 29.02.1992 року у порядку та у спосіб, встановлені чинним на той час законодавством, правомірно набула право власності на спірне майно.

Спірне майно територіальною громадою Лисичанської міської ради набуто всупереч ч. 2 ст. 60 чинного ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР, якою встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать, що державне майно, яке стало предметом купівлі-продажу на підставі спірного договору від 22.05.2007 року, територіальній громаді Лисичанської міської ради у власність не передавалось, а тому Управління власності Лисичанської міської ради, яке є самостійним виконавчим органом Лисичанської міської ради і створено з метою здійснення функцій і повноважень власника комунального майна територіальної громади м. Лисичанська, не мало права його відчужувати шляхом укладення цього договору.

Згідно частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, спірний договір не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним.

Доказами, відповідно до ст. 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, а також доведеність факту порушення вказаного права власності, яке підлягає захисту.

Враховуючи, що відповідачі визнали позов, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, були порушені відповідачами, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач при поданні позову за платіжним дорученням №170 від 17.10.2019 року сплатив до Державного бюджету України судовий збір в сумі 7684 грн. 00 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір .

У зв`язку з визнанням позову відповідачами, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову до суду судового збору, що складає 3842 грн 00 коп.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 3842 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація та Управління власності Лисичанської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.

2. Визнати за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (код ЄРПОУ 24046449) право власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Ульянових, 3.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу від 22.05.2007, реєстровий номер №1234, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського округу Поджарою Л.П.

4. Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.07.2007, реєстраційний №354, видане Управлінням власності Лисичанської міської ради

5. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер А1Н,а , загальною площею 96,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна - 12697248, номер запису: 1023, в книзі: 27, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 31.08.2007, дата внесення запису: 31.08.2007, власник: Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація , форма власності - комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: договір купівлі-продажу, реєстр №1234, 22.05.2007, приватний нотаріус по Лисичанському міському нотаріальному округу; акт приймання-передачі - 20.07.2007, свідоцтво про право власності, реєстраційний №354, 20.07.2007, Управління власності Лисичанської міської ради.

6. Стягнути з Комунального підприємства Луганська обласна Фармація (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 33, офіс 2, ідентифікаційний код 01975442) на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452) судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

7. Стягнути з Управління власності Лисичанської міської ради (Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Штейгерська, 31, ідентифікаційний код 33537796) на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452) судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

8. Повернути з державного бюджету України Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452) судовий збір у розмірі 3842 грн 00 коп., сплачений за платіжним дорученням №170 від 17.10.2019 року.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

9. Видати позивачу накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Судове рішення складено та підписано 19.11.2019 року.

Суддя О.В. Тацій