Рішення

від 18.11.2019 по справі 917/1495/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.19 Справа № 917/1495/19

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА", 04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, ідент. код 40458289

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОІЛ 2017", Полтавська обл., м. Решетилівка, вул. Полтавська, буд. 100 А, ідент. код 41543254

про стягнення 56 629, 96 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОІЛ 2017" (далі - відповідач) про стягнення 56 629, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №ПІ-ПО-150118-01 від 15.01.2018 року, а саме відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий по договору товар, у зв`язку з чим у останнього утворився борг.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.09.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОІЛ 2017" було визначено строк до 02.10.19 року для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву па позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Повідомлення про вручення ухвали суду від 02.09.2019 року про відкриття провадження у справі, що направлялося відповідачу, до суду не повернулося. Проте, на сайті Укрпошти зазначено, що відправлення, тобто ухвала суду від 02.09.2019 року про відкриття провадження у справі, вручено 16.10.2019 року.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.09.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст.233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

15.01.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) був укладений Договір поставки № ПІ-ПО-150118-01 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом дії договору поставити покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на встановлених договором умовах.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних (додаються) на загальну суму 229 870,57 грн.

Згідно п. 5.1.2. договору, якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 7 (сім) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.3. договору, розрахунки за договором проводяться в безготівковому порядку в гривнях, шляхом перерахування вартості товару на банківський рахунок постачальника.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 179 147, 48 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем на адресу відповідача було надіслано Претензію вих. №2811-1 від 28.11.2018 року на суму 50723,09 грн.

Після пред`явлення претензії відповідачем здійснено часткову оплату по договору: 03.12.2018 року та 10.01.2019 року на загальну суму 25000,00 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору, у випадку наявності заборгованості покупця за декілька партій (по декільком видатковим накладним) поставленого йому товару, сплачені покупцем грошові кошти зараховуються постачальником в погашення заборгованості по видатковим накладним в порядку черговості їх оформлення, починаючи з найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні покупця на оплату.

У зв`язку з частковою оплатою відповідачем по договору у нього утворився борг, який на день звернення з позов складає 25 723, 09 грн.

Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 10.2. договору, при простроченні оплати товару покупець сплачує пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Пунктом 10.5. договору сторони передбачили, що при простроченні більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.2. сум, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Враховуючи п. п. 10.2., 10.5. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на прострочену суму оплати 3475,35 грн. пені, штраф у розмірі 25361,55 грн., 1780,36 грн. інфляційних та 289,61 грн. 3% річних.

Вказані суми штрафу, пені, річних та інфляційних втрат позивач просить суд стягнути з відповідача.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на суму 229 870,57 грн.

Судом встановлено, що строк виконання обов`язку відповідача з оплати вартості поставленого товару настав, проте, відповідач отриманий товар оплатив частково, на суму 179147,48 грн. та 25000,00 грн.

Заборгованість за поставлений товар складає 25 723,09 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, факт отримання від позивача товару на вказану суму та розмір основного боргу за поставлений товар не заперечує.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 723,09 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 3475,35 грн. пені, штраф у розмірі 25361,55 грн., 1780,36 грн. інфляційних та 289,61 грн. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.2. договору, при простроченні оплати товару покупець сплачує пеню, нараховану на суму заборгованості , за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, враховуючи вимоги п. 10.5. договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення 25 361,55 грн. штрафу.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем 289,61 грн. 3% річних та 1780,36 грн. інфляційних відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору, тому вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОІЛ 2017" (Полтавська обл., м. Решетилівка, вул. Полтавська, буд. 100 А, ідент. код 41543254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, ідент. код 40458289) 25723,09 грн. основного боргу, 3475,35 грн. пені, 289,61 грн. 3% річних, 1780,36 грн. інфляційних, 25361,55 грн. штрафу та 2007,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А .