Рішення

від 17.10.2019 по справі 917/181/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.19 р. Справа № 917/181/19

м. Полтава

за позовною заявою Миргородської міської ради Полтавської області, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Фізичної особи-підприємця Приймачук Романа Миколайовича, АДРЕСА_1

про стягнення 77 337,98 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядається позовна заява про стягнення 77 337,98 грн. збитків за користування з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Миргород та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 05.02.2019р. прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2019р. на 15-00 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлової будівлі, що призвело до неотримання Миргородською міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. 206, п."в" ст.96, ст.ст.125, 126,152, 156, 157 ЗК України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 16, 22, 1166 ЦК України, пункти 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, та вважає, що є факт заподіяння відповідачем Миргородській міській раді Полтавської області збитків у вигляді неодержання плати за землю за період з 11.04.2017 року по 01.03.2018 рік у розмірі 77 337,98 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідач у вказаний період, як зазначає позивач, не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з Миргородською міською радою Полтавської області, чим було завдано шкоду позивачу в розмірі 77 337,98 грн.

13.03.2019р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 25.04.2019р. на 15-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 05.03.2019 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

25.04.2019р. ухвалою суду за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 04.06.2019р. на 10-00 год.

Відповідач у відзиві (вх. № 5409 від 24.05.2019р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що при придбанні об`єкту нерухомості та його послідуючій продажі, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , він діяв виключно як фізична особа, а не приватний підприємець.

Відповідач зазначає, що ніяких господарських відносин з Миргородською міською радою у нього не має, а тому спір розглядається з явним порушенням правил підсудності.

Посилаючись на ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, відповідач зазначає, що, придбаючи 01.12.2016 року у громадянина ОСОБА_1 об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу, земельна ділянка, на якій ця нерухомість знаходиться, не перебувала в оренді. Таким чином, твердження позивача про нанесення збитків є нікчемними і не грунтуються на нормах закону, оскільки договору оренди на згадану земельну ділянку не було, відповідно ніяких коштів міська рада не могла отримувати і не отримувала.

В обгрунтування відзиву відповідач також посилається на ст.ст. 22, 1166 ЦК України, п.3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" і зазначає, що оскільки договору оренди в попереднього власника майна не було, позивач по справі ніколи ніяких коштів за дану земельну ділянку не отримував, до відповідача перейшло право користування земельної ділянкою на тих же підставах і умовах які мав попередній власник. Отже, у діях відповідача, як зазначає останній, відсутня будь-яка вина та протиправна поведінка, що давали б підстави для стягнення збитків, яких фактично не було завдано.

Відповідач також зазначає, що листи, на які посилається позивач по справі в своєму позові, а саме: № 22/321 від 02.06.2017 р. з проханням оформити землекористування разом з засвідченою копією рішення Миргородської міської ради від 11.04.2017 р. № 19 та договір оренди земельної ділянки № 11/401; претензію № 733/01-35 від 06.04.2018 p. разом з розрахунками суми збитків; запрошення на засідання комісії № 752/16-20 від 18.10.2018 p.; повторне запрошення на комісію від 27.11.2018 р. на його адресу не надходили і позивачем не надано доказів про їх отримання.

Заявою (вх. №5369 від 23.05.2019 р.) відповідач просив суд направити дану позовну заяву за підсудністю до Миргородського міськрайонного суду з мотивів, зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 27.08.2019 р. в задоволенні вищезазначеної заяви відповідача відмовлено за безпідставністю.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 5712 від 03.06.2019р.) вказує, що відповідач правом на подання відзиву, як того вимагають приписи ГПК України та вказано в ухвалі суду від 05.02.2019р. знехтував, а також допустив зловживання процесуальними правами, направивши його на адресу позивача 23.05.2019р. (отримано позивачем 24.05.2019р.), законних обґрунтувань, доказів на підтвердження обставин з яких допустив пропущення встановлених процесуальних строків на подачу відзиву на позовну заяву, не надав. Повний текст позовної заяви разом з додатками відповідач додатково особисто отримав 11.03.2019р., про що мається відповідний підпис з зазначенням дати.

Позивач посилається на ч.1 ст. 9, ч.9 ст. 165, п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, ч.2 ст.2, ч.ч.1, 2 ст. 3, ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), відповідно до чого позивач просить суд вирішити справу за наявними матеріалами.

Позивач в обгрунтування заперечень на відповідь на відзив відповідача посилається на п.6 ч.1 ст. 80, ст. 206, ст. 120, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 124, ст. 125 ЗК України, п. 14.1.147 ст. 14, п. 288.2 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, абз. 3 ч. 1 ст. 13, ч.2 ст. 20, ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель".

Позивач зазначає, що з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. власником об`єкта нерухомого майна, на спірній земельній ділянці був відповідач.

У зазначений період відповідач користувався спірною земельною ділянкою, не оформивши при цьому, відповідно до чинного законодавства таке користування, що позбавило Миргородську міську раду можливості одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який вона могла б одержати, якби її право не було порушено.

Отже, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, тому можна дійти висновку, що відповідач, як власник нерухомості використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав в вище зазначений період, а тому згідно з ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач також зазначає, що факт використання спірної земельної ділянки саме в господарській діяльності відповідача, підтверджується заявою, яку 13.03.2017 року він подав до Центру надання адміністративних послуг з відповідними додатками про надання йому в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 1,3062 га кадастровий номер 5310900000:50:074:0007, цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на п`ять років. Заяв, щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки від відповідача на адресу міської ради не надходило.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що проекти договорів оренди земельної ділянки, претензії, запрошення на комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, а також рішення даної комісії не направлялись на його адресу, повністю спростовуються матеріалами, які є додатками до позовної заяви.

02.08.2019р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 27.08.2019р. на 11-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 04.06.2019р. на 10-00 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2019р. на 11-00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій просить суд провести судове засідання без участі представника Миргородської міської ради Полтавської області та позовні вимоги підтримує в повному обсязі (вх. № 11221 від 17.10.2019р.).

Відповідач в судове засідання не з`явився. Ухвала від 27.08.2019р., яка направлялась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ від 22.04.2019 р. (а.с. 90-93), повернулась до суду з відміткою пошти на конверті "адресат відсутній".

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні 17.10.2019р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.03.2018 р. (а.с.18), відповідно до договорів купівлі-продажу від 30.11.2016 року та 01.12.2016 року за реєстраційними номерами 3285 , 3286, Приймачук P.M. став власником нежитлової будівлі, фруктосховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 761,9 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці Миргородської міської ради, площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007 (а.с.19-26).

13.03.2017 року до Центру надання адміністративних послуг Приймачуком Р.М. було подано заяву з відповідними додатками про надання йому в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007, цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на п`ять років (а.с.32).

11.04.2017р. Рішенням Миргородської міської ради за № 19 (а.с.31) Приймачуку Р.М. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) надано в оренду земельну ділянку площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007 за адресою: АДРЕСА_2 строком на 5 років, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ-11.02).

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано Приймачука Р.М. здійснити реєстрацію речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

02.06.2017р. на адресу Приймачука Р.М. Миргородською міською радою Полтавської області було надіслано лист вих. № 22/321 від 02.06.2017р. (а.с.53) стосовно укладення договору оренди земельної ділянки з засвідченою копією рішення Миргородської міської ради №19 від 11.04.2017р. та три примірники договору оренди земельної ділянки № 11/401, державну реєстрацію якого необхідно було здійснити протягом 15 днів з дня отримання даного листа.

Як вказує позивач, відповідач у встановлений термін договір оренди №11/401 не уклав, примірник підписаного договору оренди земельної ділянки не повернув, похідне речове право на спірну земельну ділянку не зареєстрував.

Рішенням тридцять четвертої сесії Миргородської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 26.01.2018 року № 6 "Про перейменування вулиць в місті Миргород" (а.с.48), було перейменовано вулицю Раскової на вулицю Промислову.

11.04.2018 року на адресу Приймачука Р.М. Миргородською міською радою Полтавської області було направлено претензію вих. №733/01-35 від 06.04.2018 року разом з розрахунком суми збитків на суму 77 337,98 грн. за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за період з 11.04.2017 р. по 01.03.2018 р., засвідченою копією рішення Миргородської міської ради від 11.04.2017 року №19 та договором оренди земельної ділянки №11/452 в 2 примірниках (а.с.58-61).

Відповідач у встановлений термін (15 днів з дня отримання даного листа) у вказаній претензії, договір оренди №11/452 не уклав, примірник підписаного договору оренди земельної ділянки не повернув, похідне речове право на спірну земельну ділянку не зареєстрував.

Миргородською міською радою Полтавської області 18.10.2018 року за вих. № 752/16- 20 та 27.11.2018р. за вих. № 791/16 - 20 Приймачуку Р.М. було направлено запрошення на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 62-64, 66-68).

Відповідач вищезазначені листи залишив без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2018р. виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області прийнято рішення (а.с.49) Про затвердження складу комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам .

19.12.2018р. рішенням Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області за № 436 затверджено акт щодо визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок порушень у сфері земельних відносин від 12.12.2018р. №1, нанесених міській раді Приймачуком Р.М. , РНОКПП НОМЕР_2 , у зв`язку із використанням земельної ділянки, загальною площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , без правовстановлюючих документів у період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р., згідно якого сума нарахованих збитків складає 77 337,98 грн. та зобов`язано Приймачука Р.М. відшкодувати визначені збитки у повному обсязі у місячний термін з дня прийняття даного рішення (а.с. 70).

В матеріалах справи міститься акт №1 щодо визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок порушень у сфері земельних відносин від 12.12.2018р., у якому комісією встановлено, що земельна ділянка, яка використовувалась без правовстановлюючих документів Приймачуком Р.М. (РНОКПП НОМЕР_2 ), розташована у АДРЕСА_2 площа земельної ділянки, яка використовувалась 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007, термін використання земельної ділянки з 11.04.2017р. по 01.03.2018р., розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу 77 337,98 грн. (а.с. 71).

20.12.2018р. Миргородська міська рада Полтавської області звернулась до Приймачука Р.М. з повідомленням про добровільне відшкодування збитків в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків, заподіяних у сфері земельних відносин, додатком до якого були засвідчені копії: розрахунку суми збитків за користування земельною ділянкою, Акту щодо визначення розміру збитків від 12.12.2018р. №1, рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 19.12.2018р. № 436 (а.с.72-74).

З матеріалів справи вбачається, що Приймачук Р.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.01.2000 р., що підтверджується Витягами з ЄДРПОУ: від 28.01.2019 р. (а.с.14-15), від 10.04.2018 р. (а.с.16-17), від 22.04.2019 р. (а.с.90-93). На спірній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , знаходиться об`єкт нерухомості - нежитлова будівля, фруктосховище, загальною площею 761,9 кв.м. (а.с.40-47), яке належало на праві власності Приймачуку Р.М. Земельна ділянка площею 1, 3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007 має цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.19).

Таким чином, за період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. вищезазначена земельна ділянка використовувалась фізичною особою-підприємцем Приймачуком Р.М з метою отримання прибутку від господарської діяльності.

Як зазначає позивач, що відповідач незаконно користувався землею, але відсутність правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки не є підставою для звільнення його від сплати за її фактичне використання в період, коли об`єкт нерухомості перебував у власності відповідача. На даний час відповідач не є власником нежитлової будівлі, фруктосховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 761,9 кв.м., оскільки згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дану нерухомість було ним відчужено 17.04.2018 року, відповідно до договорів купівлі-продажу за реєстраційними номерами 689,690 (а.с.27).

Згідно довідки Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області вих. № 162/09/16- 20-07-21 від 29.03.2018 року ФОП Приймачук Р.М. за період з 22.03.2017 року по 01.03.2018 року плату за спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:074:0007 не здійснював (а.с. 57).

Зазначені обставини щодо несплати відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою у період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. зумовили звернення Миргородської міської ради до суду з відповідним позовом у даній справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, відповідно до договорів купівлі-продажу від 30.11.2016 року та 01.12.2016 року за реєстраційними номерами 3285, 3286, відповідач став власником нежитлової будівлі, фруктосховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 761,9 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці Миргородської міської ради: площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007.

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості, який належав відповідачу на праві власності, відсутній.

Таким чином, відповідач Рішення Миргородської міської ради за № 19 від 11.04.2017р. про надання йому в оренду земельної ділянки площею 1,3062 га, кадастровий номер 5310900000:50:074:0007 за адресою: АДРЕСА_2 строком на 5 років не виконав, реєстрацію речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не здійснив .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2018р. та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.03.2017р. земельна ділянка площею 1,3062 га (кадастровий номер 5310900000:50:074:0007) по АДРЕСА_2 є комунальною власністю (а.с.19, 25).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що перебував у власності відповідача.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, фруктосховище за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 761,9 кв.м. було відповідачем відчужено 17.04.2018 року, відповідно до договорів купівлі-продажу за реєстраційними номерами 689,690.

Отже, відповідач фактично користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача збитків за період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. в сумі 77 337,98 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, на який розташований об`єкт нерухомого майна, який належав йому на праві власності, з урахуванням вимог статті 206 ЗК України, відповідач фактично використовував земельну ділянку площею 1,3062 га (кадастровий номер 5310900000:50:074:0007) по АДРЕСА_2 за період з 11.04.2017р. по 01.03.2018р. без плати за землю.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Водночас предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна - безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.03.2017 р., від 06.03.2018р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 13062 кв.м., кадастровий номер № 5310900000:50:074:0007, складає 2 819 171,46 грн. (а.с. 29-30).

Згідно додатку до Рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 10.08.2012р. за №17 ставка орендної плати за земельні ділянки в місті Миргороді для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств становить 3,1% (а.с. 50-52).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення коштів у сумі 77 337,98 грн. за період з 11.04.2017 р. по 01.03.2018 р. (323 дні), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що хоча позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельні ділянки у вказані періоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 77 337, 98грн., як безпідставно отриманого та збереженого майна (безпідставно збережених коштів).

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач повинен здійснювати плату за користування землею у вигляді орендної плати, саме на нього покладено обов`язок щодо оформлення відповідних документів для належного користування земельною ділянкою, а тому заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Приймачук Романа Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Миргородської міської ради Полтавської області, вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавської області, 37600, код ЄДРПОУ 21051131, ККДБ - 24060300, код отримувача за ЄДРПОУ 37845125 УК Миргородського району м. Миргород, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП), р/р НОМЕР_4 - 77 337,98 грн. безпідставно збережених коштів, 1 921,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.