Рішення

від 12.11.2019 по справі 917/1275/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.19 року Справа № 917/1275/19

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570

до 1. Фермерського господарства "Алекс-Плюс", 39520, Полтавська область, Карлівський район , с. Мар`янівка, код ЄДРПОУ 36653000

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів Фермерського господарства "Алекс-Плюс" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідач - 1 порушивши умови договору та приписи законодавства, не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін.

Від 12.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання від 12.11.2019 року (вх. № 12452) про проведення судового засідання за наявними матеріалами та повідомив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Клопотання судом задовольняється.

Ухвалою від 29.07.2019 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 29.08.2019 року.

Оскільки 29.08.2019 року засідання суду не відбулося у зв`язку з лікарняним судді, ухвалою від 19.09.2019 року призначено підготовче засідання на 01.10.2019 року.

Ухвалою від 01.10.2019 року господарський суд постановив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та підготовче засідання відкласти на 15.10.2019 року.

Ухвалою від 15.10.2019 року суд призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.11.2019 року.

Відповідачі відзив на позов у встановлений судом строк не надали, про розгляд справи були повідомлені ухвалами суду від 15.10.2019 року (відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу.).

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

22.04.2015 р. Фермерське господарства "Алекс-Плюс" (відповідач-1, клієнт, позичальник) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (заява).

Згідно вказаної заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 22.04.2015 р. (договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до умов Договору № б/н від 22.04.2015 р. Фермерським господарством "Алекс-Плюс" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.16 Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода).

Пункт 3.2.1.1.6 Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закриттю банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

Відповідач-1 зобов`язання за Договором б/н від 22.04.2015 р. виконував неналежним чином, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком останнього, станом на 03.07.2019 р. становить 225 896,13 грн. і складається з:

заборгованості за кредитом в сумі 200 000,00 грн.;

заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 15 487,09 грн.;

пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 10 409,04 грн.

Розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи - а.с. 51-53.

13.05.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено договір поруки № РOR1431497020820 (договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 2.1.2. Договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В п. 4.1 Договору поруки сторони узгодили, що порука за договором припиняється через 15 років після його укладення. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей Договір припиняє свою дію.

Отже, зобов`язання Фермерського господарства "Алекс-Плюс" за Договором банківського обслуговування б/н від 22.04.2015 р. забезпечені порукою ОСОБА_1 (відповідач-2) за Договором поруки № РOR1431497020820 від 13.05.2015 р.

Посилаючись на вказані обставини, враховуючи неналежне відповідачем-1 договірних зобов`язань позивач просить стягнути солідарно з Фермерського господарства "Алекс-Плюс" та ОСОБА_1 200 000,00 грн. основного боргу за Договором банківського обслуговування № б/н від 22.04.2015 р.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що шляхом приєднання Приватного підприємства "Нова Груп" (відповідач-1) до Умов та правил надання банківських послуг (у формі заяви про відкриття поточного рахунку) між сторонами було укладено договір банківського обслуговування, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України визначено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши наведені вище умови кредитування, суд вважає, що укладений 30.10.2013 року договір є договором банківського обслуговування, який містить всі істотні умови договору, передбачені вимогами чинного законодавства для кредитних договорів.

Відповідач - 1 факт укладення Договору б/н від від 22.04.2015 р. та підписання Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. не спростував.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір банківського обслуговування б/н від 22.04.2015 року як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Суд встановив, що за умовами Договору б/н від 22.04.2015 р. банк (позивач) зобов`язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а Приватне підприємство "Нова Груп", як Клієнт, зобов`язався повернути Банку отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в пунктах Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов`язання, що передбачені Умовами.

Матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 50) та виписками з рахунку відповідача-1 (а.с. 16-21, 54-55) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання відповідачу-1, як позичальнику, коштів у межах встановлених для нього лімітів.

За даних обставин, у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором б/н від 22.04.2015 р., у зв`язку з чим станом на 03.07.2019 р. у нього виникла заборгованість по кредиту в сумі 200 000,00 грн. (основний борг).

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем-1.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача -1 за Договором б/н від 22.04.2015 р. в розмірі 200 000,00 грн., яка підлягає погашенню.

Відповідач-1 доказів сплати заборгованості не надав, відзив на позов в строк, встановлений судом, не подав, будь-яких доказів або заперечень про те, що надані позивачем та залучені до справи Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк" містять інші умови, ніж ті Умови та Правила до яких за заявою від 22.04.2015 р. приєднався відповідач-1.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

13.05.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено договір поруки № РOR1431497020820 (договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідачі доказів, які б підтверджували виконання ними обов`язку по сплаті боргу на суму 200 000,00 грн. суду не надали.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідачі суду не подали.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по кредиту в розмірі 200 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (чинної на момент винесення рішення), у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю щодо солідарного стягнення суми основного зобов`язання з відповідачів, судові витрати за розгляд даної справи в сумі 3 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів по 1 500,00 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Алекс-Плюс" (39520, Полтавська область, Карлівський район , с. Мар`янівка, код ЄДРПОУ 36653000) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, ідентифікаційний код 14360570) - 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 3 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 19.11.2019 року.

Суддя С.М. Білоусов