Ухвала

від 21.10.2019 по справі 369/13491/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13491/19

Провадження №2/369/4702/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих від продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

До суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона посилалася на те, що 12 червня 2019 року вона видала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 , згідно якої уповноважила ОСОБА_2 діяти від її імені у відносинах, пов`язаних із розпорядженням (продажем, міною) належної їй на праві власності земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/ АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3222484500:02:002:0387, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

14 червня 2019 року ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі вказаної довіреності, уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/ АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3222484500:02:002:0387, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А., реєстровий номер за № 4398. Згідно п. 2.1 вказаного договору продаж земельної ділянки вчинено за 142 625 грн., які представник продавця одержав до підписання цього договору.

ОСОБА_2 , діючи як повірений ОСОБА_1 , не передав останній, як довірителю та власнику відчуженого майна, отримані від покупця ОСОБА_3 кошти в розмірі 142 652 грн..

Після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2019 року ОСОБА_2 не відповідає на телефонні дзвінки, на вимогу про повернення грошових коштів від 05.09.2019 року не відреагував.

Позивач вказував на те, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову існують труднощі в подальшому виконанні рішенні суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України позивач ОСОБА_1 просила накласти арешт на житловий будинок в АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , до розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інший спосіб; заборона вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти за порушення зобовязання за договором доручення від 12 червня 2019 ркоу у розмірі 142 652 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.10.2019 року за № 183517702 вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить Ѕ частина домоволодіння загальною площею 116,7 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви про забезпечення позову, суд вважає вимоги позивача про накладення арешту на житловий будинок є необґрунтованими, оскільки позивач не довів, що вид забезпечення позову, який він просить застосувати, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Крім того, позивачем не доведено належним чином, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде утрудненим або взагалі неможливим виконання рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук